Спогади бас-гітариста Red Hot Chili Peppers в яких немає нічого про Red Hot Chili Peppers, оповідь завершується десь у 1983 році, коли Флі лише двадцяСпогади бас-гітариста Red Hot Chili Peppers в яки�� немає нічого про Red Hot Chili Peppers, оповідь завершується десь у 1983 році, коли Флі лише двадцять років. Його bandmate Кідіс теж колись написав книжку, але в співавторстві з письменником, Флі все чесно зробив сам, це відразу видно, бо письменник та оповідач з нього так собі. Книга складається з коротких розділів про дитинство і юність автора різної міри цікавості, але відчувається щирість оповідача, бо в значній частині він зображає себе повним мудаком. Мені запам’ятались декілька історій, наприклад Флі хоче зробити другу на день народження оригінальний подарунок і не вигадує нічого кращого, ніж насрати в пакет та красиво його запакувати, друг оцінює гумор, батьки друга не дуже. Або на літніх канікулах Флі з Кідісом займаються своєю улюбленою розвагою - стрибають з залізничного моста у ріку, Словак довго й скептично за цим спостерігає, потім промовляє фразу «євреї не стрибають», розвертається й уходить. Але найгірше, що я дізнався - Флі вважає найкращим письменником у світі Михаїла Булґакова, а його улюблена книжка «Майстер і Маргарита», треба комусь провести з ним виховну роботу, але, боюсь, запізно, та й що візьмеш з підстаркуватого бас-гітариста....more
Книжка бас-гітаристки Sonic Youth доволі типові спогади рок-музиканта: трохи про дитинство та юність, а потім записи альбомів та тури, проте Кім ҐордоКнижка бас-гітаристки Sonic Youth доволі типові спогади рок-музиканта: трохи про дитинство та юність, а потім записи альбомів та тури, проте Кім Ґордон вдається описати все дуже сухо навіть за рамками жанру. Виключення — емоційно та детально зображений розрив з чоловіком та колегою по гурту Терстоном Муром. Те, що гурт постав з навколомистецького середовища Нью-Йорку 80-х років теж не додає різноманітності, бо опис цієї тусовки перетворюється на нескінченний неймдроппинг, з якого важко щось зрозуміти сторонній людині. Мене цікавили спогади про виступи у СРСР в 1988 році, зокрема про легендарний в місцевих колах виступ у Києві, але про це згадано одним рядком.
Можна було би поставити оцінку 3/5, але назвати нью-йоркську Веселку польським рестораном — ні, Кім, Україна тобі цього не пробачить. ...more
«Автобіографія» Морріссі відразу вийшла в серії Penguin Classics і тільки ледачий британський рецензент не здивувався такій зухвалості. Якщо її колись«Автобіографія» Морріссі відразу вийшла в серії Penguin Classics і тільки ледачий британський рецензент не здивувався такій зухвалості. Якщо її колись вирішать видати українською, у чому я сумніваюся, то для співмірного ефекту це треба зробити в серії Смолоскипа «Розстріляне відродження».
Іншою несподіванкою було те, як ця книга зроблена. Морріссі не переймається зручністю читача: текст не розбитий на розділи, перший абзац триває півтори сторінки, притомної структури немає взагалі, за уривком про якогось далекого родича цілком може слідувати розповідь про те, як A.E. Housman вплинув на автора. Після кожного абзацу доречним був би монтіпайтонівський персонаж з фразою and now for something completely different.
При цьому написано це так, як Морріссі пише пісні: з елегійною іронією, їдким сарказмом, неперевершеною самозакоханістю та алітераціями (на останні його не надовго вистачає). Власне, впізнаваний стиль та харизма артиста єдине, що тримає докупи книгу і чарівним чином змушує це все працювати. Найцікавіша перша частина від дитинства в ірландських кварталах Манчестера до перших сварок у The Smiths. Далі слідує нестерпний уривок про суд Морріссі с барабанщиком гурту Майком Джойсом за роялті, який Морріссі програв, а потім автобіографія перетворюється на список гастрольних турів, записів альбомів та сварок з журналістами.
Зрідка це перемежовується анекдотами про зустрічі зі знаменитостями, наприклад, Девідом Боуї: «Девід тихо каже мені: “Знаєш, у мене було так багато сексу і наркотиків, що я не можу повірити, що я все ще живий”, а я голосно йому говорю: “Знаєш, у мене було ТАК МАЛО сексу і наркотиків, що я не можу повірити, що я все ще живий”». Напевно, журналісти вже зробили з цього далекосяжні висновки. ...more
Книга Андерсона не дуже схожа на традиційні спогади рок-зірки, вона завершується підписанням Suede контракту з лейблом на дебютний альбом, тобто на міКнига Андерсона не дуже схожа на традиційні спогади рок-зірки, вона завершується підписанням Suede контракту з лейблом на дебютний альбом, тобто на місці, де зазвичай найцікавіше в таких спогадах тільки починається. Натомість автор обмежився відрізком життя до здобуття популярності: дитинством та юністю у бідному пригороді Лондона протягом 1970-80-х років. У передмові Андерсон відразу налаштовує на похмурий тон, коли пише, що ця книга про невдачі, бідність, родину та дружбу. Це все вірно, але від цього книга не стає сумним чи депресивним читанням, бо, по-перше, ми знаємо, що все закінчиться добре, по-друге, родина автора була доволі ексцентричною. Наприклад, батько Андерсона, всупереч відсутності освіти та праці на низькокваліфікованих роботах, був настільки фанатичним прихильником класичної музики, що коли йому довелося бути присяжним у суді, вимагав для клятви замість Біблії принести біографію Ференца Ліста. Проте найцікавіші у книзі не сімейні спогади, а доволі розлогі відступи де Андерсон описує процес створення пісень, включно з тим, що стало поштовхом для написання більшості треків з перших альбомів гурту - зазвичай музиканти рідко розповідають про такі деталі.
P.S. Звісно, треба було зауважити, що книгу варто читати лише прихильникам Suede, хоча не уявляю, щоб комусь іншому взагалі спало на думку її прочитати....more
Loading...
