Serhiy > Books: psychoanalysis‎ (3)

Бадью: «Лакан дозволив мені рухатися в ногу з теоретичним антигуманізмом, при цьому я міг зберігати вірність моїй сартріанській юності та поняттю суб’єкта»

Рудінеско: «З одного боку Лакан повертається спиною до сцієнтизму, а з іншого — до обскурантизму»

Рудінеско: «Для нього травень 68-го був оманливим рухом, який виражав аж ніяк не волю до загального звільнення, а, навпаки — несвідоме бажання повсталих сил стати об’єктом іще безжальнішого гноблення… По суті, Лакан уважав, що істина революція, єдина бажана революція — це фройдистський психоаналіз! На його думку, лівацьке збурення могло звести лише до реставрації деспотизму»

Бадью: «Частково геніальність Лакана й полягає в такій конститутивній амбівалентності його думки. У вченні Лакана незаперечно консервативні позиції співіснують із крайньо радикальними елементами. З одного боку, людська тварина закорінена в непорушний ґрунт, вона структурована мовою й підлягає чинності прадавнього Закону, чиїм організаційним позначником є Ім’я-Батька. Однак, з іншого боку, вона може все ж таки звільнитися від цих тягарів і перевинайти саму себе»

Бадью: «Питання літературного стилю Лакана насправді фундаментальне, оскільки він є ключовим складником його ідентичності… Мова Лакана є місцем зустрічі, непростого і майже тривожного злиття сновидного наративу та гострого леза формули, на яке здатна французька мова»

Рудінеско: «Лакан поміщає себе то по боці XVII століття (Лафонтен, Ларошфуко), то по боці XVIII століття й бароко. Література XIX віку, романтична й позитивістська, йому чужа»

Рудінеско: «Що стосується письменників, які справді на нього повпливали, то Лакан зрештою доволі мало говорить про сюрреалістів, із якими багато спілкувався і в колі яких часто бував. Нескладно помітити, що Лаканові смаки схиляли його радше до творчости таких поетів та літераторів, як Малларме та Джойс.. Втім, на мою думку, його зв’язок із філософією та театром — давньогрецькими трагедіями, але також із Шекспіром і Клоделем — був значно глибшим»