Стемповський любить наводити цитату з Апокаліпсису: «Візьми цю тростину й виміряй нею храм і тих, що в ньому моляться». Читач зустріне її кілька раз уСтемповський любить наводити цитату з Апокаліпсису: «Візьми цю тростину й виміряй нею храм і тих, що в ньому моляться». Читач зустріне її кілька раз у не пов’язаних між собою есеях. Тростина Стемповського — класична філологія. Він зберігає сентимент до безкорисливих непрактичних знань гуманітарної освіти напротивагу утилітарній освіті доби бунту мас. Але Стемпковський не консервативний догматик, на відміну від українських неокласиків на кшталт Ореста чи Качуровського. Як несклавшогося лікаря його щиро цікавить все живе, навіть якщо воно не видається приємним на погляд. Обрій зацікавлень Стемповського широкий: від Фукідіда й дитинства у Варшаві до аграрної кризи в Центрально-Східній Європі та поляках у романах Достоєвського. Стиль Стемповскього легкий та елегантний, думка прониклива та оригінальна. Читач не знайде тут банальностей й трюїзмів. Коротко кажучи, читати його цікаво, навіть коли повністю з ним не погоджуєшся. Цікаво навіть попри песимізм і зневіру автора, бо, як зазначає у передмові Марек Вільчинський, це лагідна зневіра. ...more
Есей — жанр, що найкраще пасує Забужко. З одного боку, це не тортури для читача, на відміну від її художньої прози. З іншого боку, це ніби й публіцистЕсей — жанр, що найкраще пасує Забужко. З одного боку, це не тортури для читача, на відміну від її художньої прози. З іншого боку, це ніби й публіцистика, що не претендує на науковість як її книжки про Шевченка та Лесю Українку, тому іноді можна закрити очі на ляпи, на кшталт посилань на якийсь обскурантизм типу Даниїла Андрєєва....more
Цей маленький томик — найвидатніша концентрація болю, песимізму, мізантропії та скептичних і суїцидальних думок на сторінку тексту, яку мені доводилосЦей маленький томик — найвидатніша концентрація болю, песимізму, мізантропії та скептичних і суїцидальних думок на сторінку тексту, яку мені доводилось читати. Тому я не буду нічого переказувати, щоб не попасти під статтю доведення до самогубства. Наведу лише кілька цитат про високе, яке всі ми любимо — красне письменство:
«Читати — це дозволити комусь страждати замість вас. Найделікатніша форма експлуатації»
«Щойно письменник починає прикидатися філософом, можна з упевненістю припустити, що таким чином він камуфлює недоліки свого письма. Ідея — ширма, за якою нічого не приховаєш»
«Усе зіпсувалося відтоді, як література перестала бути анонімною. Декаданс почався з появою першого автора »
«Горе письменнику, що не плекає своєї манії величі та спокійно дає їй згаснути. Він скоро побачить — неможливо стати нормальним безкарно»
«Я знав тупих і навіть дурних письменників. З іншого боку, мої знайомі перекладачі часто виявлялися цікавішими та розумнішими від авторів, яких вони перекладали. Під час перекладу потрібно думати більше, ніж під час «творіння»»
«Відкрив антологію релігійних текстів, натрапив на буддійський вислів: «Жодна річ не варта того, щоб її хотіти». Відразу ж закрив книжку. І справді, що після цьо��о можна читати?» ...more
Збірка одного з поетів-засновників Нью-йоркської групи складається з тринадцяти есеїв, написаних протягом 60-90-х років і присвячених іншим поетам (чаЗбірка одного з поетів-засновників Нью-йоркської групи складається з тринадцяти есеїв, написаних протягом 60-90-х років і присвячених іншим поетам (часткове виключення - есей про Богдана Нижанківського, де Рубчак також аналізує прозу автора). Есеї написані з різних приводів і розглядають різні аспекти творчості, щоб їх якось узагальнено схарактеризувати, але вони об'єднані прискіпливим і ґрунтовним методом дослідження, що відрізняє їх від пристрасних та суб'єктивних есеїв з книги «Квіти хворому» колеги Рубчака по НЙГ Юрія Тарнавського, яка виходила одночасно в цій же серії. Втім Рубчак, на відміну від Тарнавського, фаховий літературознавець.
Один з найцікавіших есеїв - передмова до збірки Лівицької-Холодної (є в мережі на діаспоріані), видатної поетки, доньки міністра УНР, що прожила 103 роки та при цьому у літньому віці писала цікавіше, ніж у молодості. Проте в Україні вперто включають до антологій лише ранні її вірші, а якихось згадок про окремі видання її творів я не знайшов....more
Доволі еклектична збірка, складена з есеїв, написаних протягом тридцяти років від початку сімдесятих до початку нульових.
З суб’єктивно цікавого: трипДоволі еклектична збірка, складена з есеїв, написаних протягом тридцяти років від початку сімдесятих до початку нульових.
З суб’єктивно цікавого: триптих про Івана Франка, його рецепцію Міцкевича і тему зради в обох; есеї про Т.С. Еліота-критика, символічну автобіографію Хвильового та “Ціну людської назви” Костецького. Завершує збірку “Кохання з відьмами” з рецензією на “Польові дослідження...”, яка свого часу дуже розлютила Забужко. ...more
Loading...
