Літературна мозаїка про владу, помсту та мистецтво
«Думаю, якби мені дали місяць античності й дозволили провести його в місці за моїм вибором, я б подаЛітературна мозаїка про владу, помсту та мистецтво
«Думаю, якби мені дали місяць античності й дозволили провести його в місці за моїм вибором, я б подався у Візантію незадовго до того, як Юстиніан відкрив Храм святої Софії й закрив Академію Платона. Думаю, мені б поталанило знайти в невеличкій винарні мозаїста-філософа, який би відповів на всі мої питання, коли надприродне сходить ближче до нього…» В.Б. Єйтс «Бачення»
Ця цитата зустріне вас наприкінці цієї книги і слугуватиме ідеально влучним завершенням дилогії. Кей – настільки майстерний оповідач, що ти не розумієш, як роман, де відбувається так мало подій, може так приголомшувати.
Ця дилогія вкрала моє серце, тож я не стрималася і написала видавництву, чи планують видавати у автора щось іще. На щастя, так...more
«Що у владі такого, через що вона конче мусить бути вищою за все інше? Хіба людина не може бути могутньою на першому поверсі?»
Дочитала. Я таки не помил«Що у владі такого, через що вона конче мусить бути вищою за все інше? Хіба людина не може бути могутньою на першому поверсі?»
Дочитала. Я таки не помилялася, що саме третя частина усе розкладе для мене по поличках. За ці три книги я дійсно прикипіла до багатьох героїв (мій спосіб перевірки – наскільки переживаєш, що вони можуть загинути, і чи засмучуєшся, коли таки гинуть). Аберкромбі справді вміє виписати дуже самобутніх, неоднозначних, але й незабутніх персонажів.
“The only difference between war and murder is the number of dead.”
У цій частині багато війни. Як на одну книгу - навіть дуже багато. Це фентезі відверто темне. Але саме це найкраще розкриває героїв і збурює у читачеві емоції. Екшн, битви, дуелі, втрати, підлість і відвага (і ще розберися де там що) - тут вагомо зміняться позиції багатьох дійових осіб на шаховій дошці. І від того стало тільки цікавіше!
п.с. Бачила, що КСД анонсувало переклад трилогії The Age of Madness, дія якої, наскільки знаю, має відбуватися у майбутньому відносно подій Першого закону, але водночас поки позбавляє нас можливості прочитати ті окремі книги, що хронологічно ближчі до першої трилогії. ...more
Хтось легко помітить в тексті сексизм, особливо в цих масних репліках чоловіків, коли нова співробітниця раптом з’являється на геть «чоловічій» роботіХтось легко помітить в тексті сексизм, особливо в цих масних репліках чоловіків, коли нова співробітниця раптом з’являється на геть «чоловічій» роботі, та для мене це робило текст збіса правдоподібним (ми ж знаємо, в якому світі живемо?). Не очікувала, що це буде так. Словенські автори явно не знані у нас....more
Хоч я і зробила перерву перед цією частиною, аби не було передозу, це ситуацію не врятувало - книга вже так не захоплювала. І, мені здається, цьому є Хоч я і зробила перерву перед цією частиною, аби не було передозу, це ситуацію не врятувало - книга вже так не захоплювала. І, мені здається, цьому є декілька пояснень:
- Lore, сюжет, побудова всесвіту. Я розумію, що історія має розвиватися, герої – дізнаватися щось нове, але у мене складалося враження, що цього вже навіть забагато. Я вже перестала тримати в голові, хто там на кого ділиться, що там з божествами і богами, хто кому син, сват чи брат.
- Головна парочка стала прісною. Як тільки між ними були вирішені всі розбіжності, авторка наче не зовсім розуміла, що з ними робити далі. (view spoiler)[ Зазвичай в таких випадках героїв розділяють, Арментраут цим вирішила і зайнятися. Що ж, хоч якась зміна тону. (hide spoiler)]
- Кастіл перестав бути цікавим персонажем. Ця проблема, звісно, виливається з попередньої. Особистість головного героя абсолютно загубилася в стосунках з Маківкою.
- Затягнуто. Багато сторінок, де нічого не відбувається. Знову ж, коли між головною парою більше нема жодної інтриги, всі ці роздуми і розмови ні про що знуджують.
- Другорядні герої безликі. Я дуже чекала на цікаві сюжетні лінії для інших дійових осіб, але марно. Трішки більше змогли дізнатися про Кірана, але це наспраді крихти. Про Делано – ще менше. Впевнена, що поки у Маківки і Кастіла все так рівно, від занурення в історії інших дійових осіб книга могла б виграти. Поки ж ряди вовченів тільки поповнюються новими іменами, і найчастіше єдина річ, яку ми знаємо про них, що вони віддані захисники. Чекаю тут більшої динаміки.
Сподіваюся на якісь зміни в наступній частині. ...more
Файне невибагливе читання, з яким я провела декілька вечорів. Твісти в цій книзі, як в слабенькому детектРомфант, який дуже хоче бути епічним фентезі.
Файне невибагливе читання, з яким я провела декілька вечорів. Твісти в цій книзі, як в слабенькому детективі, ну дуже легко передбачити. Світобудова не дуже захоплювала, але мені здалося, що і авторку також)))) Але усі ми знаємо заради чого ми тут зібралися і заради стосунків кого і з ким я буду читати продовження цієї історії.
п.с. Незважаючи на статус Маківки як головної «квіточки» цієї серії, я вдячна авторці, що вона «навчила» її битися і навіть не позбавила мізків.
п.п.с. Гудрідз підказує, що в серії ще чимало книг і вона, холєра, ще навіть не закінчена. Я геть не впевнена, що на одній любовній лінії можна витягти інтерес читачів протягом такого тривалого часу. Нам потрібно більше героїв і бажано частину з них прописати цікавими, а також щось робити з цим доволі прісним фентезійним тлом, що зараз існує тільки аби світогляд Маківки перевертався догори дригом або ж підігрівав стосунки головної парочки....more
Є книги, які мені страшно читати: настільки мені не байдуже, що станеться з її персонажами. І ця з таких.
Довгоочікуване завершення трилогії, яке сподоЄ книги, які мені страшно читати: настільки мені не байдуже, що станеться з її персонажами. І ця з таких.
Довгоочікуване завершення трилогії, яке сподобається не всім. Але так завжди з завершенням циклу: шанувальники думали про щось своє, та автор сказав своє фінальне слово. І це слово – «елегія».
Сторінки читалися дуже швидко, одна за одною, але повсякчас не відпускало передчуття, що автор зробить мені боляче. І він зробив. Не встигла я прочитати і перших двохсот сторінок, як сльози залили моє обличчя. І не було на те ради.
Якщо перша половина книги для мене за атмосферою і змістом була логічним продовженням «Тенет», то в другій половині автор пішов глибше в світобудову. Історія про камінь, лінії Рахмана і навіть Ґаада нагадували, що ми таки в фентезі, треба розплутувати раніше заплутане, і це направду трішки вибивало мене з колії і з настрою. Водночас саме таким чином автор відповів на всі поставлені раніше питання, і хоча я була б не проти, якби подекуди лишилося місце для загадки, але така наша стежка)))
Книга неабияк перегукується з днем сьогоднішнім, тому хоч-не-хоч, але не можеш сприймати її як просто українське фентезі. Бачте, на відміну від телемарафонів і астрологів, наша жанрова література нагадає, що за перемогу в цій війні ми кожного дня сплачуємо і ще сплатимо карколомну ціну....more
Ted and Lily meet at the airport bar. Lots of martinis. You can tell everything to a person which you’ll never see aIt was much better than I thought!
Ted and Lily meet at the airport bar. Lots of martinis. You can tell everything to a person which you’ll never see again in your life, right? He tells her that his wife is cheating on him and that he secretly wishes he could kill both her and her lover. And Lily takes his words seriously.
James Chase’s vibes – done “Strangers on a Train” vibes - done Predictable twists – done Unexpected bad twists – done Unexpected good twists – done
«Значний стрибок у часі. Все, чого так боявся Пол, сталося», - це цікавий задум для сиквела. Водночас історія, на диво, від цього не виграла. На мій с«Значний стрибок у часі. Все, чого так боявся Пол, сталося», - це цікавий задум для сиквела. Водночас історія, на диво, від цього не виграла. На мій смак, звісно)...more
Якби не фільм, мені було б важко читати цю книгу. Водночас, саме завдяки фільмові я взагалі взялася її читати. Не планувала, та екранізація показала, Якби не фільм, мені було б важко читати цю книгу. Водночас, саме завдяки фільмові я взагалі взялася її читати. Не планувала, та екранізація показала, що це не класична наукова фантастика, а певна суміш з фентезі. Усі сумніви полишила і таки чудово провела час з книгою. (view spoiler)[ Єдине, що хотілося б закинути авторові: думки героїв – дуже зайве, позбавляють інтриги. Фрази на кшталт «перша зустріч із людьми, яких йому наказано було зрадити, вразила доктора Кайнса» просто руйнують її вщент. Не зрозумілою на момент прочитання була для мене смерть Дункана, що скидалася на марнотратство з боку автора, але друга частина таки показала, що ідея в тому таки була закладена. Ну і наостанок, дуже хотілося крутішої ролі для Бене Гессерит, бо мати цікаві сили тільки заради того, щоб парувати потрібних людей… Це лишає багато питань (далі другої частини читати не планую, то, можливо, в подальшому автор більше розкриває цей орден). (hide spoiler)]...more
Я б мала вболівати за головну героїню, але вона у мене не викликала симпатії. Взагалі не викликала емоцій. Майже половину книгу займає навчання головнЯ б мала вболівати за головну героїню, але вона у мене не викликала симпатії. Взагалі не викликала емоцій. Майже половину книгу займає навчання головної героїні в школі, а поєднання фентезі&школа після Гаррі Поттера завжди формує високі очікування. Ну що сказати, мої очікування, як завжди, мої проблеми.
Якщо Вікіпедія не бреше, то авторці світового бестселера всього 25 років. І це відчувається: якщо вбивства, то з розчленуваннями, якщо бомба, то одним вибухом вбиває 600 людей, якщо страта, то оббілування живцем. Оце нерозуміння, що жах війни можна змалювати і без роздирання вагітній жінці живота нігтями (так, ви все правильно прочитали), видає її вік.
Навряд чи продовжуватиму.
п.с. “Тигрячі цицьки” замість “Мерлінової бороди”? Я за бороду....more
Дещо в перекладі заскочило мене зненацька: - «відчуваючи себе неслухняною підліткою» - за що? 0_0 - «ракло» – як пише Вікіпедія, українське вульгарне сДещо в перекладі заскочило мене зненацька: - «відчуваючи себе неслухняною підліткою» - за що? 0_0 - «ракло» – як пише Вікіпедія, українське вульгарне слово, що поширене на Харківщині, Полтавщині і, видно, у цій книзі. - “з якої речі?” («Але з якої речі вони пішли туди?») – звернулася до академічного тлумачного словника. Сказав: «чому, на якій підставі?» Подякувала йому, але, мабуть, так банально перекладати в книзі було недоречно. - «завдавала собі праці» - таки цей вислів існує, як підказує google, хоча для мене він чудернацький.
Перебування в голові різних героїв. Прийом старий, а в даному випадку ще й зайвий, бо в деяких головах перебувати анітрохи не цікаво. «Немає нічого менш сексуального, ніж брак амбіцій, чи не так?» - ем, я б назвала «тупість» чи «хамство», але кому як.
Штучні завершення глав. Не такі, де справді закінчують на найцікавішому, що ти просто одразу змушений розпочати нову главу – настільки цікаво, а радше намагання напустити туману, що мені як читачці видавалося просто сміховинним.
Наприкінці я остаточно впевнилася, що лаври «І не лишилось жодного» не дають спокою авторці, але з усім, що вона накрутила, сюжет вийшов не тільки нудним, а й геть неправдоподібним.
п.с. «Отака фігня, малята» (це теж цитата з тексту, якщо що)....more
Ви точно знаєте, що цикл старий, коли поліцейський, почувши незнайому географічну назву, не лізе в GoogleMaps, а розгортає карту
Це повільний детектив Ви точно знаєте, що цикл старий, коли поліцейський, почувши незнайому географічну назву, не лізе в GoogleMaps, а розгортає карту
Це повільний детектив і це варто враховувати, якщо маєте намір його читати. Тут постійно лунають думки головного героя Валландара, які повторюють уже очевидне і зрозуміле з попередніх сцен. Це дратує, бо тобі хочеться побачити прискорення подій, натомість ти розумієш, що так воно правдоподібніше, так воно в житті і відбувається. Тож темп розслідування не найреактивніший, зважайте на це.
Друге, що хочеться відмітити, це підігравання слідству. Вбивцею. Так, ви все зрозуміли правильно. Автор обрав не найпростіший сюжет (а кому зараз цікаві найпростіші?), що складається зі стількох окремих клаптиків, що якби вбивця навмисне не «підказав» дещо своїми діями, то, на мою думку, справу було б нереально розплутати. Здається, в якийсь момент роботи над книгою це зрозумів і сам автор.
І, наостанок, не можу не згадати, що переклад відволікав дивним вибором лексики: «мить поквапилася», «сліди борюкання», «вижлуктив кави», «як на нього стягтися?», «це в сам раз», «залагодити жаль», «наглядати за нею треба обережно, вона ж начувається», «забарна робота», «але не варто його нехтувати». Та що там казати, одне слово «поліцай» чого варте! Слово, що має таку негативну конотацію в нашій мові, тут дратуватиме зустрічатиме вас на кожному кроці.
Іронія в тому, що книга «Італійські черевики» цього автора підкорила мене майже з першої сторінки і ввійде в найкращі книги цього року, а ця ж – не має шансів навіть лишитися на моїх полицях. ...more
Мені було не дуже цікаво, ще й на головних героїв (читай: героїнь) у мене симпатії не вистачило. В якийсь момент історія нагадала мені «Місто дівчат» Мені було не дуже цікаво, ще й на головних героїв (читай: героїнь) у мене симпатії не вистачило. В якийсь момент історія нагадала мені «Місто дівчат» Ґілберт, але не стільки сюжетно, скільки тим, що точно на один раз. ...more
Loading...
