Це плин споминів і рефлексій (автор передбачувано згадає разочок Пруста у тексті) про таємне бажання бути собою, що вдаєЩемка книжка-манюнька на вечір
Це плин споминів і рефлексій (автор передбачувано згадає разочок Пруста у тексті) про таємне бажання бути собою, що вдається реалізувати у житті не всім. Кохання двох хлопців-підлітків, що приречені на розставання не через фатум чи зовнішні обставини. Просто один обере змінити своє життя, а інший – не міняти нічого. У мене не з першої сторінки склалося з цією історією, бо стиль автора мене відволікав, але потім затягнуло. Таких історій зараз чимало і здебільшого вони не мають свого happy end. Про це і міркую у тиші, перегорнувши останню сторінку.
п.с. Заскочила зненацька згадка про вульгарні ігри на весіллі з бананами, підвішеними між ніг. Йой, французи, хто б знав, що у вашій високій культурі теж таке є...more
«На війні зґвалтування – зброя. Противника вражають через тіла його жінок.»
Книга про досвід, що гостро резонує з сучасними українськими реаліями, - го«На війні зґвалтування – зброя. Противника вражають через тіла його жінок.»
Книга про досвід, що гостро резонує з сучасними українськими реаліями, - головний герой Етьєн, військовий фотограф повертається з полону. Один з епізодів справив на мене сильне враження. Етьєн, повернувшись з пол��ну, не може заснути вдома. Виходить надвір, лягає на землю і занурює в неї пальці. Намагається відчути, що не в полоні, що вже вдома. Але це не рятує і думками він досі там, в тій миті, яка передувала полону, відволікла його і переслідувала. Здебільшого ж історія сповнена рефлексій і спогадів, що, на мій подив, не могли втримати мою увагу взагалі. Мабуть, я геть не вдало обрала час для її читання....more
Замок тварин – комікс нуууу дуже гарно намальований. Тут є і кішка, що втративши чоловіка, намагається прогодувати двох своїх кошенят, і кролик, що прЗамок тварин – комікс нуууу дуже гарно намальований. Тут є і кішка, що втративши чоловіка, намагається прогодувати двох своїх кошенят, і кролик, що продає себе, і собаки, що є наглядачами і поліцейськими, президент-бик Сильвіо, що живе просто розкішним життям, і примарна (можливо, навіть уявна) загроза у вигляді вовків, яких у цьому томі ми не побачимо. Це все «Колгосп тварин», тут все зрозуміло.
Незрозуміле ж для мене було ще в передмові. Оцініть цей абзац: «Звісно, усе це різні люди, різні країни й різні ситуації, проте лише сліпий не помітить того, що об’єднує їх усіх: жодної з цих перемог не було досягнуто за допомогою зброї, закликів до ненависті, гніву чи помсти. За свою справу герої були готові помирати, але не вбивати».
Мабуть, українцям не треба пояснювати, чому мене так це триґернуло і «налаштувало» на читання. Вибачте, але ця суміш Орвелла і Біблії мене не дуже захопила, бо нам ще у війні перемогти треба...more
«Щоб зберегти свободу в цій країні, треба відмовитися від дітей»
Трохи боялася, але у нас вийшло напрочуд вдале перше знайомство з Кундерою. Перший крок«Щоб зберегти свободу в цій країні, треба відмовитися від дітей»
Трохи боялася, але у нас вийшло напрочуд вдале перше знайомство з Кундерою. Перший крок “з каблука” у цьому вальсі робить Ружена - медсестра в курортному містечку, куди жінки приїжджають лікуватися від безпліддя. Ми підслуховуємо, як вона телефонує відомому сурмачеві Кліма, і повідомляє, що результатом їхнього єдиного проведеного разом вечора стала її вагітність. Кліма, що давно одружений і досі закоханий у свою дружину Камілу (принаймні він так каже), геть не готовий до таких новин, тож їде в те містечко, щоб вмовити Ружену на аборт - приставлення вільної ноги. Новий крок. Зізнаюся чесно, не очікувала від Кундери такого побутового конфлікту, та це була тільки зав’язка книги. Далі нас знайомлять з 5-ма яскравими героями: закоханий в Ружену Франтишек, дон жуан-філософ Бертлеф, лікар-гінеколог Шкрета, жертва політичних репресій Якуб і його підопічна Ольга. Вони допоможуть авторові залишити тут для читача багато питань. Так історичні події 1968 року виливаються у розмови про людину, суспільство і Батьківщину: «Душа юрми, що колись ототожнювала себе з убогою жертвою, тепер ототожнює себе з убогістю переслідувачів.»
Яскравий момент інтертекстуальності - згадка про “Злочин і кару” Достоєвського. Але питання, що так мучили Раскольнікова, не надокучають героям Кундери. Мабуть тому замість трагедії він залишає читачу п’янке відчуття водевілю....more
«- В Україні досі про Малевича знають небагато, і люди часто не готові прийняти, що він і український художник теж. Як ви до цього прийшли? -Але ж він «- В Україні досі про Малевича знають небагато, і люди часто не готові прийняти, що він і український художник теж. Як ви до цього прийшли? -Але ж він сам про це писав у 1930-х роках: «Він та я були українцями!» І не один раз в своїх автобіографічних текстах говорив про свою українськість.»
Книга-розмова про емігрантське культурне середовище, яке уособлюють люди, яких ми зараз перевідкриваємо як українських авангардистів або як тих, хто формувався на наших теренах, у нашій культурі – Малевич, Єрмілов, Богомазов, Соня Делоне, Екстер, Андрієнко та багато інших. І, скажу чесно, я провалилася в це середовище з головою з перших же сторінок. Свідченням моєї щирої подяки цій книзі є список того, що я замовила собі після її прочитання: - «Carte Blanche Aнатоля Петрицького» Тетяни Павлової - Спогади Катерина Кричевської-Росандіч - «Олександр Богомазов. Автопортрет» Олени Кашуби-Вольвач - «Лицарі голодного Ренесансу» Дмитра Горбачова - «Нова ґенерація» і мистецький модернізм в Україні» Мирослави Мудрак - «Український футуризм 1914-1931» Олега Ільницького - «Понад кордонами. Модерна українська книжкова графіка. 1914–1945» Мирослави Мудрак - «Авангардне мистецтво в Україні, 1910–1930» Мирослава Шкандрія І тільки дуже висока ціна стримує мене купити книгу одного з учасників цієї книги-розмови – «Малевич» Жан-Клод Маркаде)))...more
Згадала, яке задоволення приносили мені в дитинстві літературні морські подорожі у «П’ятнадцятирічному капітані» чи «Дітях капітана Гранта»! Зробила сЗгадала, яке задоволення приносили мені в дитинстві літературні морські подорожі у «П’ятнадцятирічному капітані» чи «Дітях капітана Гранта»! Зробила собі замітку прочитати до виходу продовження «Острів скарбів» Стівенсона. ...more
Думала, чому у мене неоднозначне ставлення до Ґранже. Він раз-у-раз на певному етапі оповіді дещо програє в правдоподібності. До того ж іноді вмикає нДумала, чому у мене неоднозначне ставлення до Ґранже. Він раз-у-раз на певному етапі оповіді дещо програє в правдоподібності. До того ж іноді вмикає недоречний пафос. Для детектива це більш ніж зайве....more
Французи в ранніх 2000-х приїхали до Чорнобиля, щоб побачити наслідки атомної катастрофи. Натомість автор, неочікувано для себе, знаходить справжню крФранцузи в ранніх 2000-х приїхали до Чорнобиля, щоб побачити наслідки атомної катастрофи. Натомість автор, неочікувано для себе, знаходить справжню красу життя там, де люди її вже не псують.
Перегукнулося мені з «Оформляндією» Камиша, де просочується любов до Зони навіть крізь апокаліптичний пейзаж чи морально-суперечливі вчинки людей. Малюнок коміксу – дуже! ...more
Подекуди малюнкам не вистачає чіткості. Ніхто не знає, що «на жаль» пишеться окремо. Але головна проблема в тому, що не йокнуло. Не зрозуміла, як у таПодекуди малюнкам не вистачає чіткості. Ніхто не знає, що «на жаль» пишеться окремо. Але головна проблема в тому, що не йокнуло. Не зрозуміла, як у такого батька виросли такі меркантильні доньки, обидві однакові. Може, у Бальзака це пояснення було, а в коміксі його мені бракувало....more
Я чула, що цей роман пов’язаний з Модільяні. Занурючись в текст, ти дізнаєшся, що головний герой Антуан кидає успішну викладацьку роботу в мистецькій Я чула, що цей роман пов’язаний з Модільяні. Занурючись в текст, ти дізнаєшся, що головний герой Антуан кидає успішну викладацьку роботу в мистецькій школі і влаштовується простим доглядачем до музею Орсе в Парижі. Чому він це робить? Чому так кардинально змінює своє житті? Від чого ховається? Відповіді на ці питання вам покажуть, що роман зовсім не про Модільяні, а Антуан - навіть не найголовніший герой....more
Мені не щастить з детективами, які перекладає КСД. Це було нудно, банально і передбачувано. А ще дратує, коли герой ніякий, він винен у жахливому злочиМені не щастить з детективами, які перекладає КСД. Це було нудно, банально і передбачувано. А ще дратує, коли герой ніякий, він винен у жахливому злочині, але його ніхто не притягує до відповідальності. Боюся, що таке я можу пробачити тільки дуже харизматичним і розумним книжковим поганцям. Мюссо ж для нас такого персонажа так і не створив (навіть не намагався, якщо чесно)....more
«Ті, що гадають, ніби комуністичні режими в центральній Європі створили виключно злочинці, не беруть до уваги засадничої правди: злочинні режими створ«Ті, що гадають, ніби комуністичні режими в центральній Європі створили виключно злочинці, не беруть до уваги засадничої правди: злочинні режими створюють не злочинці, а ентузіасти, певні того, що знайшли єдиний шлях, який провадить до раю. І вони запекло боронили той шлях, убивши при цьому силу-силенну людей. Згодом стало зрозуміло, що раю вони не побудували, а отже, ентузіасти були просто вбивцями.»
Такі книги перечитують. Я знаю це, ще не почавши читати. Чи тисне це на мене? Навпаки, дає змогу розслабитися і поглянути, які ж сенси промовлять до мене при першому прочитанні.
Томаш зустрічається Терезою, у них починаються стосунки. Тільки ті стосунки такі, що він не припиняє їй зраджувати. Одна з його коханок – його подруга і художниця – Сабіна. Вона потім зустріне одруженого Франца і спатиме з ним. У цій, мені здається, типовій для Кундери сантабарбарі на читача чекають чимало рефлексій і думок цих героїв стосовно їхніх вчинків, оточення, страхів, життя та мистецтва, �� якими у вас буде безліч часу погоджуватися або сперечатися.
По-справжньому незабутнім цей твір для читача робить ще один головний герой. Це Чехословаччина. Дім, що опиняється в смердючих задушливих обіймах ��купанта. 1968 рік - момент вразливої слабкості та життєдайної сили. Батьківщина не встоїть, але і надалі впливатиме не просто на те, як складатимуться долі героїв (наче від них нічого не залежить – аж ніяк!), а на ті рішення, які вони прийматимуть. І бракує слів, щоб описати, наскільки сильно ти відчуваєш той біль, коли саме зараз за твоїм вікном нестерпно верещить сирена від ракет з тією ж російською пропискою. Дурнуваті цикли невивчених уроків історії.
Томаш з Терезою виїдуть з Чехословаччини, але повернуться. Сам Кундера – залишиться жити у Франції. Чи закладав у роман автор власні спроби відмотати і уявити своє життя як «що якби»? Мені здається, що так: частина героїв тут, наче власні нереалізовані можливості автора. Але тільки читачеві вирішувати, чи були ті рішення героїв вдалими, так само, як зараз мільйони українців стоять перед вибором - залишитися в країні чи поїхати, повернутися додому чи осісти в безпеці....more
Завдання автора історичного роману, особливо якщо історичне тло - це війна, - перед тим, як кинути героїв на поталу коліщатам історії, познайомити насЗавдання автора історичного роману, особливо якщо історичне тло - це війна, - перед тим, як кинути героїв на поталу коліщатам історії, познайомити нас з ними, зачепити нас їхніми характерами або вчинками, щоб ми не тямили себе від хвилювання, слідкуючи за їхньою долею. Як на мене, це автору не дуже вдалося. Принаймні як тільки головна героїня на певний час зникла з горизонту оповіді, то читати одразу стало легше. А от дядько головного героя Амбруаз чіпляє, турбує - пробуджує в тобі емоції.
Після “Солов’я” Крістін Генни це другий роман про окупації Франції в часи Другої Світової, в якому учасники руху опору шукали збитих британських пілотів і допомагали їм перейти Піренеї і повернутися додому. В “наших краях” я про таке не чула. До речі, чим більше читаєш літературу про передвоєнний період у різних європейських країнах, тим більше кидається у вічі, що над людьми тоді тяжіло відчуття можливого повторення війни. Вони передчували її. А потім згадуєш розповіді про те, як несподівано розпочалася війна для СРСР (ну, ще й те, що це сталося 1941 року, звичайно).
До речі, переклад мені не зайшов. Речення, особливо на початку дуже костурбаті, а всілякі “кухонні блузи” і “нам наказали нічого не нехтувати” тільки підсилюють невдоволення....more
Проковтнула третю частину про пригоди Офелії і Торна. І як би мені не хотілося закрити цю серію для себе у 2018, та гіршим за не перекладене закінченнПроковтнула третю частину про пригоди Офелії і Торна. І як би мені не хотілося закрити цю серію для себе у 2018, та гіршим за не перекладене закінчення фентезійної серії, може бути тільки не написане. Очікую...more
Незвичайна побудова фентезійного світу і численні пригоди головної героїні відрізняють цю розповідь від шаблонного сюжету вимушених весіль, що так полНезвичайна побудова фентезійного світу і численні пригоди головної героїні відрізняють цю розповідь від шаблонного сюжету вимушених весіль, що так полюбляють автори фанфіків. І хоч закінчення, думаю, буде передбачуване, та я не збираюся на це нарікати, бо ця історія - ідеальна втеча від холодних буднів....more
Я планувала прочитала цю книжку за 2 тижні, якраз перед відвідуванням музею Ван Гога, та читання про життя улюбленого художника розтягнулося на 2 місяЯ планувала прочитала цю книжку за 2 тижні, якраз перед відвідуванням музею Ван Гога, та читання про життя улюбленого художника розтягнулося на 2 місяці. Я зрозуміла, що для мене важливо приділити достатньо часу і уваги його особі, роблячи нотатки і виділяючи для себе мотиви вчинків, основні етапи життя, розбираючи дружні зв’язки та співпереживаючи душевному неспокою. Це була перша велика ґрунтовна праця про життя Ван Гога, з якою я працювала. Я захоплююся людьми,які можуть так детально і прискіпливо вивчати інших людей, щоб потім так доступно і переконливо розлите їхнє життя на аркушах паперу для всіх вибагливих читачів. Це велика праця! Вінсент навряд чи оцінив, що Перрюшо витратив стільки часу на нього (натомість він був би вдячний за зусилля, які автор доклав до написання книги про його друга - «Життя Гогена» ). Та творчі зусилля, щирість і майстерність, з якими біограф виконував свою роботу, - це Вінсент цінував в людях, адже він сам завжди йшов цим шляхом. Не довго, лише 37 років, але завжди щиро і з великою любов’ю....more
Loading...
