Inna's Reviews > Корона з позолочених кісток

Хоч я і зробила перерву перед цією частиною, аби не було передозу, це ситуацію не врятувало - книга вже так не захоплювала. І, мені здається, цьому є декілька пояснень:

- Lore, сюжет, побудова всесвіту. Я розумію, що історія має розвиватися, герої – дізнаватися щось нове, але у мене складалося враження, що цього вже навіть забагато. Я вже перестала тримати в голові, хто там на кого ділиться, що там з божествами і богами, хто кому син, сват чи брат.

- Головна парочка стала прісною. Як тільки між ними були вирішені всі розбіжності, авторка наче не зовсім розуміла, що з ними робити далі. (view spoiler)[ Зазвичай в таких випадках героїв розділяють, Арментраут цим вирішила і зайнятися. Що ж, хоч якась зміна тону. (hide spoiler)]

- Кастіл перестав бути цікавим персонажем. Ця проблема, звісно, виливається з попередньої. Особистість головного героя абсолютно загубилася в стосунках з Маківкою.

- Затягнуто. Багато сторінок, де нічого не відбувається. Знову ж, коли між головною парою більше нема жодної інтриги, всі ці роздуми і розмови ні про що знуджують.

- Другорядні герої безликі. Я дуже чекала на цікаві сюжетні лінії для інших дійових осіб, але марно. Трішки більше змогли дізнатися про Кірана, але це наспраді крихти. Про Делано – ще менше. Впевнена, що поки у Маківки і Кастіла все так рівно, від занурення в історії інших дійових осіб книга могла б виграти. Поки ж ряди вовченів тільки поповнюються новими іменами, і найчастіше єдина річ, яку ми знаємо про них, що вони віддані захисники. Чекаю тут більшої динаміки.

Сподіваюся на якісь зміни в наступній частині.