Inna's Reviews > Земля

🌱 Зазвичай я не засуджую історію за те що вона була історією: ранні заміжжя, ставлення до жінок, класова нерівність і чимало подібного були реальністю для тривалих історичних періодів. Але може через те, що цю книгу я слухала в аудіо, сприймати історичні реалії в цьому романі мені було ой, як нелегко. Було майже фізично складно слухати добрячу половину цього роману, і справа не у великій кількості діалектизмів і застарілої лексики, а в чисельній перевазі абсолютно токсичних героїв.

Отже, село. В центрі сюжету родина Федорчуків - Івоніка і Марійка, у котрих є два сини Михайло і Сава. Батьки з тих, хто багато працювали, щоб мати ту землю, ті угіддя, якими володіють зараз. Івоніка відмовляє собі в праві жити. В молодості працював, а в зрілості не може дозволити собі пожинати плоди заробленого («наша доля - працювати»). Марійка – дружина Івоніки,«сповняла усі його накази без опору», жила з чоловіком у злагоді (цікаво, чи є тут причинно-наслідковий зв’язок, на думку авторки?). Ще одна проблема полягає в тому, що старші Федорчуки не дають життя своїм дітям, не дають робити жодного вибору самостійно. Токсичність, що передається від покоління до покоління. Ми завжди так робили, жили, тож і ви мусите.

Далі маємо братів. Михайло – улюбленець обох батьків, працьовитий, стат��ий, сильний, красень, ще й має велику повагу до роботи на землі, але мусить йти у жовніри (служити в армії). Сава – не дужий і робота на землі йому задоволення не приносить, але вона є водночас усім, бо може прогодувати і дати заробити. Сава це усвідомлює. Водночас батькам важко догодити, він же не Михайло. А ще й закохався, то рідко ночує вдома, тож батьки знову не схвалюють. А ще він стріляє птахів і сексист (про брата: “Михайло був баба, серце м’яке, як тісто”).

«Як справи, Саво? Чи відчепився ти від тої гадюки?» - звертання брата до брата, Михайла до Сави. Я розумію, що всі проти цих стосунків і взагалі, але Михайло здивований, що брат не оцінив його піклування і вибору подібних слів по відношенню до дівчини, в яку він закоханий.
Є сенс зупинитися на Рахірі, бо це ледь не єдиний момент, де мораль початку XX століття і нашого XXI пролягає в одній незмінній площині. Мова йде про засудження інцесту. Отже, Сава закоханий в Рахіру, яка фактично є його кузиною. Рахіра ще й циганської крові і, звісно ж, негативний персонаж, тому в тексті легко зчитуємо ще неприйняття інакшого, того, хто відрізняється («вона погана волошка, циганка, дивися на її рот, очі як у чортиці»). Саме Рахіра розкаже Саві, як батьки несправедливо до нього ставляться (що не така вже й брехня), цінуючи тільки старшого сина, і підбурюватиме його на лихе. Ще й питимуть постійно разом, а це вже взагалі для українського села нечуване)))) Її мрія - бути ґаздинею на Увонікових ґрунтах. Чому? Вона ж лінива дупа. Тільки психологічне почуття перемоги, а що потім працювати треба на тій землі, то куди?

Михайло любить наймичку Анну. Але батьки і такому вибору не зрадіють (вони нічому в тексті не радіють насправді), тож Михайло свій вибір не афішуватиме. (view spoiler)[ Я не знаю, як цей аспект оцінювали тогочасні читачі, але Михайло для мене сучасної – надзвичайно лицемірний персонаж. Він жовнір і домовляється з Анною, що на період своєї служби (кілька років!) вони з Анною приховуватимуть свої стосунки, а оголосять про них вже після звільнення. І, звісно ж, тільки тоді він з нею одружиться. У той же час він спить з нею і ШОК вона завагітніє, не маючи в селі статусу заміжньої жінки, який би її захищав. А потім Михайла вб’ють і його Анна лишиться з животом на поталу життю, селу і суспільству (мати її вигнала, кричала, а «брат мовчки бив у лице»). Отак Михайло попіклувався про кохану жінку. (hide spoiler)]

Звісно, в тексті просто ллється любов до землі, що завжди прогодує. Які смачні описи ставлення українців до своєї землі, вау! В сучасному контексті, звісно, цю прив’язаність до землі можна сприймати і інакше – як чіпляння за традиції, за «своє», яке насправді вже не одне століття нас і рятує.

🌿«Все, що в лісі роблене, не було гріхом»

Друга частина книги захопила більше, в ній стільки атмосфери, напруги, символізму! (view spoiler)[ Звернімо увагу на те, що ми не отримаємо прямого підтвердження, що саме Сава вбив брата, але подивимося на всіх героїв в цій сцені.

«Де САВА?» - перше питання, що ставить Івоніка, коли бачить тіло мертвого сина. Чому батько запитує саме це? Івоніка б’є свою дружину Марію, звинувачуючи її, що не вберегла сина. Далі приходить вагітна від Михайла Анна і звинувачує Саву в тому, що він вбив свого брата, її коханого. І мати, Марія, огризається на Анну словами: “Суко, я вб’ю тебе на місці, якщо хоч слово скажеш” не тому, що не вірить їй, а саме тому що вірить і боїться, що тоді Саву, єдиного сина, що в неї лишився, заарештують і заберуть від неї. (hide spoiler)]

🌾«Чи не був він задобрим до Михайла і засуворий до Сави?»

Навесні я читала «Казку про калинову сопілку», тепер «Земля». І там, і там в основі - різне ставлення батьків до своїх двох дітей. “Така вже удача, такий уродився, ми ні до чого”. Що ж, мабуть, читач XXI ст. має на цей інший погляд, ніж читач XX-го ст.