«Бо у цьому житті не можна розкидатися тими, хто тебе любить»
Я очікувала більшого. Про травматичний досвід головного героя, але наче під лінієчку, дуж«Бо у цьому житті не можна розкидатися тими, хто тебе любить»
Я очікувала більшого. Про травматичний досвід головного героя, але наче під лінієчку, дуже вихолощено. Були цікаві побіжні сюжетні лінії, цікаві другорядні герої, але вони не «витягнули» історію. Хотілося більшої глибини. Хотілося більше вірити написаному....more
Скажу одразу: магія простих історій Мері Ловсон досі діє. Я не знаю як саме, але їй вдається цими реалістичними сімейними історіями тримати інтерес, нСкажу одразу: магія простих історій Мері Ловсон досі діє. Я не знаю як саме, але їй вдається цими реалістичними сімейними історіями тримати інтерес, не впадати в сентиментальність, але змусити співпереживати.
Але цей роман мені сподобався меше, ніж «По той бік мосту» через сюжет. Четверо дітей, дорослішання на фермі без батьків, обмеженість ресурсів на здобування освіти, нереалізовані мрії. Не знаю, не вистачило чогось, але авторку точно продовжуватиму читати. ...more
Я розумію, що це роман-дорослішання, і, мабуть, там багато чого мало викликати в мене ностальгію, але ні. Сіра буденність, сірі персонажі і становленнЯ розумію, що це роман-дорослішання, і, мабуть, там багато чого мало викликати в мене ностальгію, але ні. Сіра буденність, сірі персонажі і становлення хлопця Тимофія, який своїм рідним наче нафіг не здався. Як на мене, не дуже захопливе було читання, але я все одно дуже хочу подивитися екранізацію «Фелікс і я»...more
“Marsh is not swamp. Marsh is a space of light, where grass grows in water, and water flows into the sky. Slow-moving creeks wander, carrying the orb “Marsh is not swamp. Marsh is a space of light, where grass grows in water, and water flows into the sky. Slow-moving creeks wander, carrying the orb of the sun with them to the sea, and long-legged birds lift with unexpected grace—as though not built to fly—against the roar of a thousand snow geese.”
When the book starts like that, you can be sure that it will be great. And it definitely was. A story about the suspicious death, the life of the outcast Kya and nature (no, Nature) that I believe to be the main character of this book! Both touching and controversial – I loved such combination!...more
«Набагато важче було змиритися з ідеєю допомогти небагатьом – вона б радше не допомогла нікому, ніж зробила щось таке дрібне і малопомітне», - стосунк«Набагато важче було змиритися з ідеєю допомогти небагатьом – вона б радше не допомогла нікому, ніж зробила щось таке дрібне і малопомітне», - стосунки Маріанни, у котрої є такі думки і Коннелла, що голосує за комуністів – от про що авторка пропонує мені переживати протягом 300-та сторінок.
Я розумію, що в усіх цих стражданнях юності і невмінні комунікувати багато хто згадує себе. Але знаєте, мене дуже злить оця мода на комунізм на Заході серед тих, котрі ніхріна в ньому не жили. А ще більше злить, коли досвід тих, хто жив, відкидається як неправильний, адже гулаги – це, звісно, екстремуми, їм не про це йдеться. Ми вихаркуємо своє комуністичне минуле кривавою піною, тож я як українка не готова толерувати це в книгах розкручених західних письменниць. До біса....more
Книжка довжиною в життя Життя тривалістю 800 сторінок Дуже змістовна книжка, дуже порожнє життя. Але завжди є шанс це виправити, навіть якщо на твоїй совКнижка довжиною в життя Життя тривалістю 800 сторінок Дуже змістовна книжка, дуже порожнє життя. Але завжди є шанс це виправити, навіть якщо на твоїй совісті викрадення всесвітньо відомої картини.
Щось таке можна сказати про цю книжку, якщо не вдаватися до жодних деталей, але якщо є ще ті,хто не чув нічого про цю історію, то коротко окреслю зав'язку сюжету. Тео 14 років. Тео вже з рік живе тільки з матір'ю, бо батько їх покинув. Тео втрачає матір внаслідок теракту у музеї, куди вони забігли, ховаючись від дощу. Тео вибирається з напівзруйнованого музею, прихопивши з собою картину майстра Карела Фабріціуса «Щиголь». Подія, яка змінила його життя, і разом з тим потягнула його на дно. Історія читалася дуже легко, хоча вона і не про легке життя. З батьком, якого не любив, виявилося надто багато спільного., ще й наркотики, випивка і Борис - той, кого зараз називають "не та компанія". Він родом з України, але повірте, його особистість не змусить вас пишатися цим фактом. Тим паче, коли авторка починає писати про речі, в яких не зовсім розбирається: "- Я думав, в Україні розмовляють російською мовою. - Це так. Але залежить від того, про яку частину України йдеться. Ці дві мови не дуже відрізняються. Ну, не дуже сильно. По-різному там називаються числа, дні тижня, деякі слова." Але все ж у певний момент книжка настільки приклеює тебе до себе, що поглянувши у вікно тролейбуса, розумієш, що непомітно під'їжджаєш до своєї зупинки. А на завершення залишає по собі післясмак, тільки досі не можу зрозуміти який....more
Loading...
