Inna's Reviews > Щиголь

Книжка довжиною в життя
Життя тривалістю 800 сторінок
Дуже змістовна книжка, дуже порожнє життя.
Але завжди є шанс це виправити, навіть якщо на твоїй совісті викрадення всесвітньо відомої картини.

Щось таке можна сказати про цю книжку, якщо не вдаватися до жодних деталей, але якщо є ще ті,хто не чув нічого про цю історію, то коротко окреслю зав'язку сюжету. Тео 14 років. Тео вже з рік живе тільки з матір'ю, бо батько їх покинув. Тео втрачає матір внаслідок теракту у музеї, куди вони забігли, ховаючись від дощу. Тео вибирається з напівзруйнованого музею, прихопивши з собою картину майстра Карела Фабріціуса «Щиголь».
Подія, яка змінила його життя, і разом з тим потягнула його на дно.
Історія читалася дуже легко, хоча вона і не про легке життя. З батьком, якого не любив, виявилося надто багато спільного., ще й наркотики, випивка і Борис - той, кого зараз називають "не та компанія". Він родом з України, але повірте, його особистість не змусить вас пишатися цим фактом. Тим паче, коли авторка починає писати про речі, в яких не зовсім розбирається:
"- Я думав, в Україн�� розмовляють російською мовою.
- Це так. Але залежить від того, про яку частину України йдеться. Ці дві мови не дуже відрізняються. Ну, не дуже сильно. По-різному там називаються числа, дні тижня, деякі слова."
Але все ж у певний момент книжка настільки приклеює тебе до себе, що поглянувши у вікно тролейбуса, розумієш, що непомітно під'їжджаєш до своєї зупинки. А на завершення залишає по собі післясмак, тільки досі не можу зрозуміти який.