“It didn’t matter how afraid or careful you were – it could always be you” Finally, for my spooky October reading, I have not just read an ord3.5 stars
“It didn’t matter how afraid or careful you were – it could always be you” Finally, for my spooky October reading, I have not just read an ordinary thriller but one with ghosts. ...more
Колись у школі нам розказали про китайську традицію замотувати дівчаткам ніжки, щоб ті не росли і лишалися маленькими. Та«Яка користь із такої матки?»
Колись у школі нам розказали про китайську традицію замотувати дівчаткам ніжки, щоб ті не росли і лишалися маленькими. Такі були стандарти краси, які історично, як правило, плекалися за рахунок жіночого здоров’я. Ця інформація шокувала мене тоді. В принципі, зараз нічого не змінилося.
Занурьмося у тайванські історичні традиції і забобони, коли жінки мали таку ж незначну цінність, як колись кошенята в українському селі. Уже беруся за продовження....more
Не дочекалася жовтня, але виправдовую себе тим, що у наших умовах планувати своє читання на місяці наперед – то розкіш.
Перед прочитанням згадувала, якНе дочекалася жовтня, але виправдовую себе тим, що у наших умовах планувати своє читання на місяці наперед – то розкіш.
Перед прочитанням згадувала, як 10-12 років тому нудьгувала під час прочитання «Дракули», тому зависоких очікувань до книги, що написана на 25 років раніше точно не було. Але ірландський письменник Джозеф Шерідан Ле Фаню таки зміг здивувати.
Якщо короткі оповідання нагадують ті легенди про привидів, які вам розповідають у кожному пристойному замку чи старому маєтку, то «Кармілла» здивувала не тільки витонченою вампірською лінією, а й несподіваним лесбійським сюжетом.
«Бувало, що юна леді виявляла до мене притаманну закоханим чоловікам увагу». Ця увага, як зізнається Лора, викликає у неї відчуття піднесення та водночас огиди. А читачам, на жаль, не до кінця розтлумачують, чи усе це для Кармілли було грою з їжею. Мабуть, відповідь є ствердною, але так одержимо вона поводила себе не з усіма. «У п’янкій насолоді найглибшого приниження я живу у вашій теплій крові, а ви помрете, помрете найсолодшою смертю заради мого життя». Зваблива моторошність...more
Розгледіти за цією невибагливою обкладинкою історію про відьомство та привидів, м’яко кажучи, складно, тож якщо б не чийсь вдалий відгук, я б про це нРозгледіти за цією невибагливою обкладинкою історію про відьомство та привидів, м’яко кажучи, складно, тож якщо б не чийсь вдалий відгук, я б про це наврядчи дізналася.
Першу половину книги читала на великому емоційному підйомі, адже сюжет книги ідеально вписувався у мій читацький spooky October. Але в якийсь момент… Ви помічали, що в усіх історіях про надприродне найраціональніша людина у компанії завжди пошивається у дурні, бо цього банально вимагає жанр? Так от, незважаючи на тему історії, в якийсь момент читання мені настільки стало образливо за Нейта, з якого авторка все намагалася зліпити щось дурне, що настрій мого читання раптово змінився. Решту книги я більше нудьгувала, атмосфера так і не повернулася, а несподівані повороти зовсім не були несподіваними...more
Перше, що підкупило мене одразу у цій історії – це концепція закритого маленького містечка, до якого прив’язана відьма. ХочаЧитання для spooky October
Перше, що підкупило мене одразу у цій історії – це концепція закритого маленького містечка, до якого прив’язана відьма. Хоча ні, скоріше до постаті відьми прив’язане ціле містечко.
Катаріна померла ще у XVII столітті, містечко ж ми бачимо у сучасності. Вона з’являється посеред будинку, проходить лісовою стежкою або стовбичить посеред ринкової площі. У неї зашиті очі та рот, вона закута у ланцюги. Її шепіт несе смерть усім, хто його почує. Жителі міста не можуть покинуте місце свого проживання надовго, їх переслідують суїцидальні думки допоки вони не повернуться додому. Відьму переховують від світу, бо неодноразові спроби дослідити її можливості та розірвати зачароване коло для місцевих закінчувалося трагічно.
Жителі бояться її, але і звикли до її присутності. Бояться та не бояться водночас. Чудова стартова точка для гидких вчинків та моторошних подій.
(view spoiler)[Наприкінці книги поведінка Катаріни нелогічно змінюється і справа геть не у тому повороті сюжету, де читач має раптом зрозуміти, що оцінював попередні дії персонажа геть не правильно. Ні, у післямові автор зізнається, що коли книгу перекладали для американського ринку, він вирішив не тільки перенести події з голландської глушини до американської, а й тотально переписати закінчення.
Катаріна звільняється від швів і у момент, коли ти очікуєш від неї Помсти, вона не робить нічого. Тільки тому що знає, що люди самі можуть заподіяти одне одному гірше зло, ніж це зробить вона? Приймається, якби тільки автор не описував її співчутливий вираз обличчя і майже повну бездіяльність, коли вона дивиться на хаос у переповненому страхом містечку.
Таким чином, Хьовелт у своєму переписаному закінченні намагається нас переконати у тому, що відьма завжди була хорошою. Він переводить фокус від Катаріни до жителів міста як найбільшого зла. Тема, що завжди актуальна, звісно, але у даному випадку перекреслює попередні дії відьми, усі нагнітання, що низка подій, які призводять до позбавлення відьми пут, була наперед продумана. Тому, здається, оригінальне голландське видання має бути і атмосфернішим, і логічнішим. (hide spoiler)]...more
Loading...
