Adams-Farwell

Adams-Farwell

Тип	торговельна марка
Галузь	Автомобілебудування
Попередник(и)	The Adams Company
Засновано	1904
Засновник(и)	Юджин Адамс Герберт Адамс Олівер Фаруелл
Закриття (ліквідація)	1912
Штаб-квартира	Дюбюк, штат Айова, США
Продукція	Транспортні засоби
Adams-Farwell у Вікісховищі

|стиль_картки= Adams-Farwell (Адамс-Фаруелл) — з 1904 року американський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Дюбюк, штат Айова. У 1912 році компанія припинила виробництво автомобілів.

У 1883 році два брати — Юджин і Герберт Адамси заснували фірму The Adams Co., яка займалася виробництвом пам'ятних плит і лавок для парків, поступово їх бізнес розширювався, і вони стали займатися фрезеруванням та литтям, в 1890 році на місце керуючого прийшов інженер Фей Олівер Фаруелл. Через 5 років він захоплюється двигунами внутрішнього згорання і конструює 3-циліндровий 4-тактний ротативний двигун, ідею якого він підглянув у млинів. Циліндри крутяться на підшипниках навколо жорстко зафіксованого колінчастого валу, який до того ж стоїть вертикально.

У 1898 році він будує свій перший прототип, у якому він встановлює двигун спереду, на другий прототип 1899 року він встановлює легкий і невеликий двигун над задньою віссю, через два роки був готовий третій прототип, тільки вже не з велосипедними колесами, а так званого артилерійського типу. Через 2 роки він модернізує цей автомобіль, встановивши на нього лобове скло, двері і тент, і продає авто місцевому багатію, до речі, фірма перебувала в штаті Айова, місті Дюбюк.

В 1904 році Фаруелл вирішує запустити автомобіль у серію і продавати їх як Adams-Farwell. У лютому машина була представлена на виставці в Чикаго, і Фаруелл вивчав попит, в результаті первістком стала Model Five, яка оснащувалася все тим же 3-циліндровим двигуном, потужністю 25 к.с., мотор був досить потужним для свого часу, і серед особливостей була відсутність карбюратора, паливо попадало в камери згоряння завдяки своєчасному відкриванню спеціальних отворів в них, недоліком мотора ж було надмірне споживання мастильних матеріалів, також у мотора були геть відсутні глушники, оскільки мотор був досить тихим.

Іншою особливістю автомобіля було те, що водій міг переставляти кермо, якщо була гарна погода, то він сидів просто неба й кермував спереду, причому, сам міг вибирати, куди кермо вставляти — з лівого боку або з правого, в такому випадку машина була багатомісною, якщо ж починалася негода, то водій міг сидіти всередині кузова з пасажиром, і спокійно собі рулити далі.

У тому ж році машина бере участь у пробігу з Чикаго в Сен-Пол (Массачусетс), показавши рекордний час для автомобілів з повітряним охолодженням, наприкінці року з'являється нова модель — Series 6 20/25HP. Серед її родзинок був трансформований кузов, в штатному варіанті це був 7-місний відкритий автомобіль Convertible Brougham, проте сидіння можна було виймати і залишити тільки одне водійське, а решту місця надати вантажу.

У 1906 році машина терпить незначну модернізацію, база збільшується на 17 см, машина називається або Series 6 20/25HP Model A Touring, або Series 6 20/25HP Model B Landaulet залежно від кузова, крім іншого, з'являється 5-циліндровий двигун приблизно 8 л об'єму, потужністю 45 к.с., машина мала такі ж кузови, плюс був ще довгобазий варіант, який називався Series 6 40/45НР Extension Brougham.

Через рік у виробництві залишили тільки одну модель з новим кузовом і шасі, які були на 50 см довші базової моделі 1906 року, вона отримала індекс Model 7-A 40/45НР Touring, машина була 7-місною. Тоді ж фірма будує спортивний автомобіль з несучим кузовом, оскільки він має дуже коротку базу коліс, цей родстер міг розвивати швидкість в 120 км/год, що було дуже і дуже багато для того часу, ця модель називалася Model 8A Gentleman's Speed Roadster.

У 1907 році спортивну модель знімають з виробництва, а «Модель 7» отримує ще більші шасі з базою в 3.05 м.

У 1908 році на шасі цієї моделі будується нова серія — Model 9, потужність була збільшена до 50 к.с., коробка передач стала 4-ступінчастою, більше того, коробка мала 2 зчеплення: одне для 1 і 2 передачі, друге задіювало 3 і 4. Однак разом з цими нововведеннями машини втратили свою родзинку з можливістю перекидання керма за своїм бажанням.

Ці машини, які коштували в п'ять разів дорожче масового Ford T, кузови, які поставляла фірма Connolly Carriage and Buggy Company, мали 22-шарове покриття, причому, кожен шар лаку перед цим полірували вручну, шкірою обшиті були не тільки салон, але і крила автомобіля.

У 1910 році мотори фірми були використані на перших вертольотах, конструкції Еміля Берлінера (до речі, винахідника грамофона).

Машини цієї цікавої конструкції випускалися до 1912 року, коли брати Адамси вирішили припинити виробництво цих дорогих автомобілів, яких за 7 років було випущено всього 52 екземпляри, фірма переключилася на виробництво зубчастих передач.

Що не дивно, але в 1940-ві Генрі Форд зацікавився автомобілями цієї фірми і запропонував 500 доларів кожному, хто знайде цей рідкісний автомобіль, сищики отримали свою винагороду в 1945 році, коли знайшли єдиний до наших днів автомобіль цієї марки.

• 1904 — Adams-Farwell Series 5
• 1905 — Adams-Farwell Series 6
• 1907 — Adams-Farwell Series 7A
  • Adams-Farwell Series 8A
• 1908 — Adams-Farwell Series 9

• Clymer, Floyd. Treasury of Early American Automobiles, 1877–1925. New York: Bonanza Books, 1950. p. 55.
• Georgano, G.N. (1974). «Adams-Farwell», The Complete Encyclopedia of Motorcars 1885–1968. New York: E.P. Dutton and Co. p. 27.
• Georgano, G.N., ed. (1973). The Complete Encyclopedia of Motorcars, 1885 to the Present, 2nd edition. New York: Dutton Press. ISBN 0-525-08351-0
• Kimes, Beverly Rae (2005). Pioneers, Engineers, and Scoundrels: The Dawn of the Automobile in America. Warrendale PA: SAE (Society of Automotive Engineers) Permissions. ISBN 0-7680-1431-X; S. 368
• Kimes, Beverly Rae and Clark, Henry Austin, Jr., eds (1985). The Standard Catalogue of American Cars 1805–1942, 2nd edition. Iola WI: Krause Publications. ISBN 0-87341-111-0