Віталій (Книжкаріум)'s Reviews > Точка нуль

Кльова, дуже щира і добре написана збірка есеїв про звичайну людину на війні. Артем потрапив в армію майже на своє 30річчя, під час 5ї хвилі мобілізації у 2015-2016х роках. Після учебки його розподілили в 9й батальйон 59ї мотопіхотної бригади, який тоді тримав позиції біля Попасної. На той час основні бої вже відгули і війна набула характеру позиційної, то ж це в значній мірі обумовило й досвід та враження самого автора.

Стосовно формату і стилю це набір дуже коротких есеїв, переважно рефлексійних, поданих в хронологічному порядку і присвячених якимсь ситуаціям, розмовам або й просто роздумам чи спостереженням Артема в процесі служби. Автор доволі щиро описує все що бачить і це далеко не завжди приємні і мотивуючі речі, то ж на це також варто зважати. Поза тим, це доволі цікавий і цінний досвід, і якщо ви не живете в рожевій ілюзії про те, що в українській армії все прекрасно й ідеально, то вона цілком варта уваги. З іншого боку, якихось спроб військової аналітики тут також не знайдеш, бо вона суто про особисте. А ще додам, що оскільки на ділянці 9го бату тоді було відносно спокійно, якихось дуже жорстких сцен тут немає і загалом, думаю, читати її можна всім.

Резюмуючи, це несподівано добре написана, щира й особиста історія про військову службу в умовах позиційної війни. Артему дуже на руку зіграло те, що він вже мав письменницький досвід, то ж написана вона цілком не зле і читається легко. Своїм настроєм вона мені ��рохи перегукувалась з "Слідами на дорозі" Валерія Ананьєва. Якщо цікавитесь темою можу лише радити.