Не думала, що ця книга мене так зачепить. Просто одна тема дуже болить мені, а книга про це нагадала. Нагадала, що все можно змінити поки ми живі. А дНе думала, що ця книга мене так зачепить. Просто одна тема дуже болить мені, а книга про це нагадала. Нагадала, що все можно змінити поки ми живі. А дійсно все? Книга дала мені зерняток для роздумів. Якби не читання "за компанію", то ніколи не звернула уваги на книгу. І точно не жалкую, що послухала її....more
Книгу я прочитала завдяки книжковому клубу (дівчата, вам вітання :) ). У мене не було ніяких очікувань щодо неї, але підкупляло те, що вона багато де Книгу я прочитала завдяки книжковому клубу (дівчата, вам вітання :) ). У мене не було ніяких очікувань щодо неї, але підкупляло те, що вона багато де в рейтингах, а значить, варта для читання.
Але точно можу сказати, ця книга не для мене. Це книга одного дня: сьогодні прочитала — завтра забула. Зазвичай я читаю книжки і виписую цікаві фрази. І хоча ця книга велика за розміром, тільки рази два я знайшла для себе цікаві фрази.
Я думаю, що вона сподобається тим, хто полюбляє любовні романи чи копатися в житті (також в інтимному житті) відомих людей. ...more
Завжди важко зрозуміти людину, коли ти не був на його місці. Ця книга видана в 2021 році, з тих пір багато змінилось, практично все, але актуальність Завжди важко зрозуміти людину, коли ти не був на його місці. Ця книга видана в 2021 році, з тих пір багато змінилось, практично все, але актуальність головної ідеї книги - не змінна.
Коли розумієшь що кожен день/година може буже бути останньою - то і цінності і приорітети зовсім інші. Наші захисники живуть в такому режимі 2 роки - без передишки, без відновлення. Їм часто не комфортно на "великій землі", так як багато людей і далі не усвідомнюють на повну всю трагічність і небезпеку наших днів. Небезпека не тільки в шахедах, ракетах - небезпека втратити країну, а тоді буде репід історії сторічної давності (частина яких тільки з не давних часів стає розсекреченою).
Як можно їм почуватись комфортно, коли вони точно знають, що в світі є цінне і ніколи не зможуть забути своїх полеглих братів, в той час коли інша частина ховається від мобілізації, а інші розкрадають все що можливо.
Книга-комікс маленька, але варто прочитати, що хоч на 3% задуматись як нашим захисникам відчувати себе на "великій землі".... Ми зобовязані їм за кожен новий день. Варто про це не тільки памятати, але і діяти, не словом, а ділом...more
Книга читається на одному диханні, підіймається багато важливих тем. Книга надихає задуматись про прості та важливі речі, вчинки... Однозначно книга сКнига читається на одному диханні, підіймається багато важливих тем. Книга надихає задуматись про прості та важливі речі, вчинки... Однозначно книга сподобається любителям містики, фентазі, можливо детективу. Якщо б сама любила таки жанри, то однозначно поставила б 5. ...more
Першу частини книги читала дуже давно, ще до війни. Скільки вже пройшло років, але я пам'ятаю сюжет, і відчуття під час читання. Як довго не могла взяПершу частини книги читала дуже давно, ще до війни. Скільки вже пройшло років, але я пам'ятаю сюжет, і відчуття під час читання. Як довго не могла взятись за нову книгу, так довго не відпускала. Але почати читати другу внигу не наважувалась. Але видно прийшов час і зірки зійшлись.
Я обожнюю читати книги цього автора. Не тільки по тому, що він кожного разу підіймає важливі соціальні теми, а через те, що його книги хочеться читати з ручкою в руці і записувати цікаві вислови, думки. Враховуючи, що по можливості я слухаю аудіокниги, то ця задача була не проста. Але я впоралась.
Нище я обов'язково додам багато висловлювань, які коснулись мого серденька. Люблю читати киги, де є зернята для роздумів, цікаві вислови.
Що мені дала ця книга? Зернята для роздумів на різні соціальні і не тільки теми.
Думаю, що хто любить читати цього автора, то прочитав цю серію книг. А якщо раптом, ви ще не читали книги Бакмана - спробуйте, можливо важко буде зупинитись.
До речі, мені важко взятись за книги Бакмана, так як поки не прочитаю/прослухаю - життя становиться на паузу (чи сон становиться на паузу :) )
P.S. Хто вважає, що коррупції в Європі немає - почитайте книжку :) Думаю, що не дарма автор підіймав в книзі і цю тему....more
А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих кораблів А від берега знову в море ідуть Ті, хто вірив і правду знати хотів ... Гордо пливем - і не віриА до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих кораблів А від берега знову в море ідуть Ті, хто вірив і правду знати хотів ... Гордо пливем - і не вірить ніхто Шо ним зацікавилось зло І серед вітрів ми не чуєм щурів, які прогризають нам дно Скрябін
Дуже шкода, що дана книга не популярна до читання на сьогоднішній день. Хоча як на мене, то актуальність вона не втрачає. Вважаю, що потрібен прочитати кожен українець, що б зрозуміти як "легко" жити в Криму після узької весни і що чекає кожного українця, якщо ми не вистаємо.
Хто такі політв'язні і як це жити в країні, коли перш ніж вийти з дому, потрібно подумати, чи випадково не маєшь одяг НЕПРАВИЛЬНОГО кольору - знаю з власного досвіду. Для когось 20 рік запам'ятався тільки короновірусом, але це далеко не сама страшна подія, яка змінила життя сотні тисяч людей. Тому читая книгу в жахом відчувала біль людей, які залишались жити в окупації і чекати допомоги України. І впервнена - і зараз чекають, звісно не всі. Люди є різні.
А ось з власного досвіду скажу, що українці до війни (можливо деякі і зараз також) не розуміють ціну свободи. Це коли ти не фільтруєшь, що сказати, чи опублікувати в інтернеті. Завжди кожен сам вибирав на якій мові спілкуватись, що вдягати. І ми не розуміємо, що може бути якось інакше, а воно буває. Часто в житті починаєшь цінити, коли втрачаєшь.
Але так вже живе людина, що часто не замислюється, що там робиться далі свого носа. Поки біда не прийде в їх дім. Книгу варто читати, що б з досвіду інших зрозуміти цінність простих речей. А головніше, зрозуміти людей, які жили/живуть в окупації. Ця чума хоче нас поглинути, але ми тримаємось і впевнена, що вистоїмо....more
Щоб хоч трохи ознайомитися з Марією Савчин, можна відкрити Вікіпедію. Чесно кажучи, після цієї інформації мені було не по собі. Особливо від фактів, щЩоб хоч трохи ознайомитися з Марією Савчин, можна відкрити Вікіпедію. Чесно кажучи, після цієї інформації мені було не по собі. Особливо від фактів, що людям доводилося залишати найдорожче — своїх дітей, і далі боротися за вільну Україну.
Сама книга відкриває багато подій, постатей, фактів, нюансів. Часом було непросто читати, іноді я не погоджувалася з автором. Іноді задумувалася, що в місті, де я зараз живу, живе їхній син, і чи дізнався він, хто його батьки? Чомусь мені здається, що ні... Марія Савчин померла у 2013 році, судячи з книги, вона до останнього намагалася знайти ниточки до свого первістка... Вона з 1991 постійно приїздила до України. До кома в горлі прозвучали останні слова з книги:
"По всій привітності мого оточення, я все ж спостерігаю, з якими труднощами закріплюється державна незалежність. З болем зауважую, що мій народ ще не став справжнім господарем на своїй землі. Йому важко визволитися з узвичаєних вікових пут неволі, яка залишила глибокі травми і в його душі, і в психіці.
Я поверталася з Батьківщини у важких думах. Мене огортало тривожне передчуття, що гряде Велика Битва за його духовність, за його затвердження. Але цю битву мусять виграти вже майбутні покоління."
Слухаючи її, я багато разів ловила себе на думці: "Чому я не спитала цього у своєї бабусі?" Хоча кожна зустріч сРозумію кожного, кого чіпляє ця книга.
Слухаючи її, я багато разів ловила себе на думці: "Чому я не спитала цього у своєї бабусі?" Хоча кожна зустріч супроводжувалася розмовами. Востаннє ми бачилися якраз шість років тому в ці дні :( Це була наша остання зустріч, і ми обидві це розуміли. Так, повертаючись до книги... чи, швидше, до бабусі...
Все ж таки повернусь до бабусі: вона прожила 90 років. Зовсім мало знаю про історію, коли до неї сватався хлопець, і їхні почуття були взаємні, але вона відмовила. Відмовила, бо після війни батько пропав безвісти, і не було навіть ніякої тканини, щоб зшити спідницю, не кажучи вже про придане. (Можливо, саме тому, щойно я народилася, вона почала збирати придане для мене.)
У цьому й трагізм нашого народу: коли совіти забирали останню крихту, навіть із печі. Коли необучених солдатів відправляли на вірну смерть, коли селяни помирали від голоду. Коли тих, хто боровся за вільну Україну, оголошували бандитами. І скільки ж таких "коли"? Коли ж це закінчиться? А скільки розумних людей загинуло в Сибіру? Хіба країні потрібні розумні люди? Вони ж почнуть думати, ставити питання... А вони не потрібні, тим паче, коли країна в окупації.
Боляче. Це не просто книга про село. Це книга про наш народ. І, як ми знаємо, село зараз вимирає, особливо біля "сусідів".
Книга про життя наших прадідів, про важк�� часи. (Дай Боже, щоб і ми розповідали про наші страшні часи і війну, але вже під мирним небом).
В історії одного села розповідається життя цілого століття. Варто читати, щоб більше зрозуміти наших бабусь. Мені важко навіть написати цей відгук, бо, думаючи про книгу, мені боляче від того, що більше не обійму рідненьку....more
Лови момент! Коли маєш нагоду посміятися сьогодні, не відкладай на завтра. Смійся сьогодні, бо завтра не дадуть, завтра вже може бути пізно. *** Ліпше пЛови момент! Коли маєш нагоду посміятися сьогодні, не відкладай на завтра. Смійся сьогодні, бо завтра не дадуть, завтра вже може бути пізно. *** Ліпше поламати ребра ста невинним, аніж пропустити одного винного *** - Тут тебе, зрештою, не питають про правду. І нікому вона тут не потрібна. Правдою буде те, що я тобі тут начеплю. Ясно? Ти ворог - і це основне. Ти людина інтелігентна, а ні чорта не понімаєш. Зрозумій, що раз ти ворог, то всі статті, які тобі начеплять, абсолютно правильні, хоч найбезглуздіші. І їх зовсім не забагато. "Запрос не б'є в нос", пойняв? Суть в тім, що ти ворог. А раз так - всі статті, до тебе прикладені, будуть правильні. Це раз. А вдруге - раз ти ворог, то в тебе ж є спільники й однодумці? Є! Напевно є! Так от всі спільники й однодумці мусять бути ось тут, - ляпнув він рукою по столу, - ось в цьому й вся справа! І про тих всіх твоїх друзів і однодумців мусить бути твоя щиросердна сповідь, про всю вашу контрреволюційну діяльність, не боючись ніяких перебільшень. Ми потім розберемось. *** Така вже людська вдача: кожен, хто впав, хоче бачити втіху для себе в падінні іншого, бо бути в падінні самотнім - то нестерпно *** Людина - це найвеличніша з усіх істот. Людина - найнещасніша з усіх істот. Людина - найпідліша з усіх істот. Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати першу для доведення прикладом. Та найдивнішим є, що ці всі три рубрики сходяться в одній тій самій людині. *** Найдорожчий скарб, що людина має, — це віра в себе і в собі подібних! *** Ліпше умерти раз, умерти гордо, з незламаною душею, аніж повзати на колінах і вмерти двічі — морально й фізично. Але в першім варіанті ще є шанс взагалі не вмерти *** — То ніякі люди! То вороги народу! — Слухайте! Я дійсно можу подумати, що ви не знаєте арифметики. Один — то може бути ворог народу. Два — може бути. Сто — може бути. Тисяча — теж може бути. Але сотні тисяч! Але мільйони!! То вже не вороги народу. То є народ! Народ! Ви розумієте? Чи ви не знаєте математики? То народ! *** Як завжди, в людському горі все ж знаходяться порадники, зворушливі й щирі, які всім серцем хочуть добра. Лише біда в тім, що кожен до поняття добра підходить із своєю душею, зі своєю міркою. *** От ви нас роздавлюєте, а вам і в голову не приходить, що це ж ви самі себе роздавлюєте... Ми вас переслідуватимемо все ваше життя... Ви закохаєтесь, але ми кричатимемо, й скавулітимемо, й отруїмо вам щастя... Ви слухатимете шепіт коханої й не чутимете його, бо ми кричатимем і ревтимем... Ви одружитесь, але втічете з шлюбного ложа, бо ми обступимо вас – мільйони й тьми нас, замор��ованих, скривавлених, і ревтимем так, що ви не здібні будете прикласти уст і напитися з келеха любові... Ви матимете дітей, але уникатимете їх, бо з їхніх очей дивитимемось МИ своїми закривавленими зіницями, а в їхньому радісному лементі вчуватиметься вам наш рев, наш цей несамовитий крик... Ви чуєте??! Отак от, отак от ми все життя ревтимемо, переслідуючи вас, і світ потьмариться вам. Ви втратите торадість отцівства і радість подружжя, і навіть материнську любов ми отруїмо вам – ви слухатимете матір і цуратиметесь її, бо її очима дивитиметься на вас безліч наших матерів, а її голосом говоритиме їхня довічна скорбота, а в її сльозах одсвічуватиметься наша кров… *** Здавалося, що все так буде безкінечно. Але в цім світі зміни приходять неждано, раптово, як революції, події спадають, як спадають з неба метеорити, в найнесподіваніший момент. *** Життя складається з випадків, що часом спричиняють колосальні катастрофи. Маленький випадок, коли він випадає з низкою сприятливих передумов, може спричинити дуже багато. *** Надія особливо живуча в тих, що загибають. *** З правила в цій країні, як і в багатьох інших, до поліції чи до міліції йдуть служити різні покидьки, злодії й ледарі, різна суспільна непотріб, не придатна до нормальної людської праці, це було відомо, й саме тому до представників поліції та міліції тут споконвіків населення ставилося з неприхованим презирством і зневагою, як до аморального й злочинного елемента. *** ...more
Loading...
