Комікс про довгий шлях повернення з війни, для якого комусь доводиться зробити гак у десяток тисяч кілометрів на велосипеді, комусь - вчитися грати нові ролі, комусь - буквально вчитися наводити лад у хаосі, а хтось цього шляху так і не проходить. Намальовано гарно, написано живою розмовною мовою, тема важлива, показано різні історії адаптації, але мені хотілося б трохи більшої кількості сторінок, щоб це перетворилося на об'ємні історії, а не сухий перелік.
Мальописи про важливі для нас події мали б з’явитися постійно та стояти поряд із літературою, фільмами чи анімацією. Та все міняється, і тепер за підтримки ООН та видавництва «Видавництво» вийшло к-ка цікавих проектів.
«На великій землі» Артема Чеха і Беати Куркуль розповідає про місце ветеранів та ветеранок АТО у суспільстві після бойових дій. Постравматичний синдром — це річ з якою, вони боряться щоденно, дехто закривається в собі, дехто закінчує життя самогубством, дехто вибухає щодня, через що страждають інші, дехто намагається знайти розраду в щоденній праці, коханні, турботі про інших.
Це мальопис про здійсненні та нездійсненні мрії, про незрозумілість цивільного життя та спробу віднайти себе.
Сюжет історії доносить правильні і важливі сенси, але сторітеллінґ на початку оповіді дуже сумбурний, що відштовхує від сприйняття. Малюнок непоганий, але хотілося кращої роботи з кольором.
Але незважаючи на це, мальопис вартує ваш��ї уваги. Тому читайте.
Сумний і важливий комікс про реінтеграцію ветеранів із оптимістичним закінченням. Алкоголізм можна вилікувати новими сенсами і щоденною працею, а от людей, що вирішили обірвати своє життя, вже не повернеш. Прекрасно показано, як саме робота з дітьми і для дітей може надихнути чоловіків на створення нового, будівництво, покращення свого життя. Малюнок був такий собі, але сюжет все витягнув. Дуже сіпало, що російсько-українську війну називають "збройним конфліктом" - аж поки не згадала, що і до сих пір про період 2014-2022 років кажуть саме так. Грьобане лицемірство. Цей комікс можна безкоштовно завантажити і прочитати на сайті Програми розвитку ООН в Україні.
Чудова історія про повернення з війни із правильною та дуже важливою ідеєю в основі. Проте спроба донесення меседжу, як на мене, виявилась трохи сухою і сумбурною - списую це на обмеження формату та кількість сторінок, напевно визначену техзавданням. А ще, читаючи цей комікс у 2024 році, мимоволі чіпляєшся за кожний "збройний конфлікт" вжитий на позначення війни.
Завжди важко зрозуміти людину, коли ти не був на його місці. Ця книга видана в 2021 році, з тих пір багато змінилось, практично все, але актуальність головної ідеї книги - не змінна.
Коли розумієшь що кожен день/година може буже бути останньою - то і цінності і приорітети зовсім інші. Наші захисники живуть в такому режимі 2 роки - без передишки, без відновлення. Їм часто не комфортно на "великій землі", так як багато людей і далі не усвідомнюють на повну всю трагічність і небезпеку наших днів. Небезпека не тільки в шахедах, ракетах - небезпека втратити країну, а тоді буде репід історії сторічної давності (частина яких тільки з не давних часів стає розсекреченою).
Як можно їм почуватись комфортно, коли вони точно знають, що в світі є цінне і ніколи не зможуть забути своїх полеглих братів, в той час коли інша частина ховається від мобілізації, а інші розкрадають все що можливо.
Книга-комікс маленька, але варто прочитати, що хоч на 3% задуматись як нашим захисникам відчувати себе на "великій землі".... Ми зобовязані їм за кожен новий день. Варто про це не тільки памятати, але і діяти, не словом, а ділом
Комікс на основі інтерв’ю Олени Максименко та історій Оксани Романів, Сергія Кондрацького та Олександра Чуба - про те, як знайти сенс після повернення з зони збройного конфлікту. Можливо, не зовсім підліткове (а ця серія коміксів створена «Видавництвом» разом із Програмою ООН із відновлення та розбудови миру (UN RPP) позіціонується як саме підліткова), але й «гради» не підліткове зовсім.