| dbo:abstract
|
- La toponímia (del grec τόπος topos, 'lloc', i ὄνομα ónoma, 'nom') és el conjunt de topònims, és a dir, noms d'indret, de lloc. També s'anomena toponímia aquella branca de l'onomàstica que estudia els topònims o noms propis de lloc; en aquest segon sentit s'empra també el terme toponomàstica. Està íntimament lligada a la recerca etimològica i a l'evolució d'aquesta mena de noms. En sentit estricte, la toponímia es refereix a localitats, siguin municipals o submunicipals. Es parla de macrotoponímia, toponímia major o coronímia en referència als corònims, és a dir, a topònims de continents, països, regions, comarques, etc. Hom parla de microtoponímia o toponímia menor pel que fa a elements concrets per sota del nivell de nucli habitat, tals com vies públiques (hodònims), fonts, rieres, turons, etc. Emperò, aqueixes distincions a voltes són molt relatives, i molt sovint els diversos tipus de topònim s'estudien conjuntament. L'estudi de la toponímia d'un país pot respondre a diversos interessos. El més simple seria satisfer la curiositat d'unes persones o d'un poble per l'origen del nom dels llocs on viuen o que els envolten. En geografia, la toponímia pot donar informació útil sobre diversos aspectes d'una zona, com ara el relleu, la flora, la fauna, etc., i pot ajudar a delimitar la separació entre dues zones geogràfiques (per exemple, entre la Franja de Ponent i l'Aragó de parla castellana). Per als historiadors, és una font d'informació sobre els pobles que hi han viscut anteriorment, i sobre el passat de l'indret en general. A Catalunya, per exemple, conviuen topònims d'origen iber, púnic, celta, romà, germànic, àrab i català. En lingüística, a més de l'etimologia, la toponímia aporta dades sobre l'evolució fonètica d'una llengua, etc. (ca)
- Toponomastika (toponymie) je nauka o místních jménech (toponymech). Zabývá se jejich vznikem, tvořením, rozšířením a povahou. Toponomastika je součástí onomastiky. (cs)
- دراسة أسماء المكان أو علم الأسماء الطبغرافية أو علم أسماء الأماكن أو علم أسماء البلدان أو التَسْمِيَةٌ المَوضِعِيَّة (بالإنجليزية: Toponymy) هي العلم المعلق على مكان من الأمكنة. وهو مشتق من علم دراسة أسماء الْأعلام. (ar)
- Die Toponomastik, auch Toponymie oder Toponymik (von altgriechisch τόπος tópos ‚Ort‘ und attisch ὄνομα ónoma bzw. äolisch-dorisch ὄνυμα ónyma ‚Name‘), deutsch Ortsnamenkunde oder Ortsnamenforschung, beschäftigt sich als Teilgebiet der allgemeinen Namenforschung und der Sprachgeographie mit allen Toponymen, also Örtlichkeitsnamen oder auch Ortsnamen im allgemeinen Sinne des Wortes. Toponyme sind zentrale Datentypen in der Geoinformatik und Bestandteile der Kartographie und Topographie. Sie sind die Basiskategorie der Geographie und der Topographie anderer Himmelskörper. (de)
- La toponimia u onomástica geográfica es una disciplina de la onomástica que consiste en el registro, catalogación y estudio etimológico de los nombres propios de un lugar. El término «toponimia» deriva etimológicamente del griego τόπος (tópos, «lugar») y ὄνομα (ónoma, «nombre»). Además de la onomástica, otras ciencias utilizan el concepto de toponimia con significaciones específicas: en anatomía se utiliza el término topónimo para hacer referencia al nombre de una región del cuerpo, en cuanto es distinta del nombre de un órgano; en biología el término toponimia es sinónimo del de nombre biológico; en etnología el término topónimo hace referencia a un nombre derivado de un lugar o región. (es)
- Toponimia (grezieratik topos, «leku» + nomos «izen») leku-izenak (toponimoak) aztertzen dituen onomastikaren atala da. Toponimoen jatorriak, esanahiak, erabilerak eta motak aztertzen ditu. Geografia lekuak —hala nola herri, ibai edo mendiak— adierazteko, izendatzeko edo ezagutzeko erabiltzen den hitza edo hitzak dira toponimoak. (eu)
- La toponymie (du grec ancien : τόπος / tópos « lieu » et ὄνομα / ónoma « nom ») est une discipline linguistique qui étudie les toponymes, c'est-à-dire les noms propres désignant un lieu. Elle se propose de rechercher leur ancienneté, leur signification, leur étymologie, leur évolution, leurs rapports avec la langue parlée actuellement ou avec des langues disparues. Avec l'anthroponymie (étude des noms de personnes), elle est l'une des deux branches principales de l'onomastique (étude des noms propres), elle-même branche de la linguistique. En outre, la toponymie s'intéresse aussi aux contextes et motivations de la détermination des noms de lieux et à leur impact sur les sociétés. À ce titre, elle emprunte donc également de façon importante à l'histoire et à la géographie, mais aussi à la sociologie, à l'anthropologie, à l'archéologie et à la géopolitique, et mobilise les outils et les approches de l'ensemble des sciences sociales. Le terme de « toponymie » renvoie également à l'ensemble du matériau que composent les toponymes, également désignés comme « noms de lieux » ou « noms géographiques ». Un même vocable désigne donc à la fois l'objet et ses acteurs, et la discipline qui les étudient, « l'état et la science des noms des lieux » selon les mots du géographe Roger Brunet, comme c'est le cas de la topographie. Le présent article traite des deux acceptions. Les changements phonétiques, phonologiques et morphologiques qui affectent généralement les noms de lieux au point de les rendre opaques, suscitent les interprétations les plus fantaisistes (telles les étymologies populaires) de la part d'auteurs qui simulent ou négligent la méthode scientifique mise en place par les philologues et les linguistes. Marqueurs tangibles et symboliques des sociétés humaines, les toponymes sont l'objet d'importants débats de société, et sont traversés par plusieurs dynamiques d'appropriation (normalisation linguistique, patrimonialisation, instrumentalisation politique). (fr)
- Toponimi adalah bidang keilmuan dalam linguistik yang membahas tentang asal-usul penamaan nama tempat, wilayah, atau suatu bagian lain dari permukaan bumi, termasuk yang bersifat (sungai, lautan, dan pegunungan) yang (kota, gedung, jalan, jembatan). Toponimi berkaitan dengan bidang etnologi dan kebudayaan. Pada beberapa kasus, nama-nama jalan berkaitan dengan sejarah, mitos, maupun legenda suatu tempat. Beberapa sistem penamaan jalan di Indonesia banyak diadopsi melalui nama-nama pahlawan di nusantara. Toponimi berasal dari bahasa Yunani tópos (τόπος) yang berarti tempat dan diikuti oleh ónoma (ὄνομα) yang berarti nama. (in)
- Toponymy, toponymics, or toponomastics is the study of toponyms (proper names of places, also known as place names and geographic names), including their origins, meanings, usage and types. Toponym is the general term for a proper name of any geographical feature, and full scope of the term also includes proper names of all cosmographical features. In a more specific sense, the term toponymy refers to an inventory of toponyms, while the discipline researching such names is referred to as toponymics or toponomastics. Toponymy is a branch of onomastics, the study of proper names of all kinds. A person who studies toponymy is called toponymist. (en)
- 地名学（ちめいがく、英語: toponymy）とは、特定の地域の地名の成り立ちや各地の命名法則などについて研究する学問。地名研究ともいう。地理学の一部門としての要素が強いが、歴史学や、民俗学、言語学などからのアプローチも欠かせない。 日本などでは、学問分野としての確立はまだ見られないが、イギリス、フランスなどのように、一学問分野として見られている国もヨーロッパを中心に少なくない。 一般的には古文書・古記録などを精読し、その地名の記録上の初見や綴りの変遷を研究して現在地との比定を行うが、文献解読では解明しきれない部分も存在する。また地図の読解や語彙から地名の意味を探ったり、口承などからも検討されることがある。地名はその土地の風俗をも表すこともあり、地名の由来には時として多くの民俗的な要素が詰まっていることもある。 (ja)
- Toponymie of plaatsnaamkunde is een vak van de taalkunde die plaatsnamen (toponiemen) probeert op te sporen en te verklaren. De toponymie houdt zich behalve met de herkomst van plaatsnamen ook bezig met de verbreiding daarvan. De toponymie is een wetenschap die met name ten dienste staat van de archeologie en de historische geografie. (nl)
- 지명학(地名學)은 지명을 어원적, 역사적 또는 지리학적으로 연구하여 분류하는 연구이다. 지명학은 그 지명의 언어가 쓰였던 기간, 역사, 인구분산과 같은 중요한 역사적 정보도 알려준다. 또한 종교적 변화도 알 수 있다. (ko)
- La toponomastica è la parte della linguistica che si occupa dell'insieme dei nomi attribuiti alle entità geografiche e si dedica al loro studio per approfondirne le modalità di formazione e diffusione sul piano geografico e storico. Cartello stradale bilingue tedesco-italiano Sterzing/Vipiteno.Immagine di Sasso Marconi, così chiamato dal 1938 in onore di Guglielmo Marconi. (it)
- Toponímia (do gregos τόπος, "lugar", e ὄνομα, "nome", significando, portanto, "nome de lugar") é a divisão da onomástica que estuda os nomes geográficos ou topônimos, ou seja, nomes próprios de lugares, da sua origem e evolução; é considerada uma parte da linguística, com fortes ligações com a história, arqueologia e a geografia. Os estudos de topónimos pode se valer de nomes de acidentes físicos e humanos. Dentre os acidentes físicos, podem ser estudados:
* hidrónimos — nomes de rios e outros cursos de água
* limnónimos — nomes de lagos
* talassónimos — nomes de mares e oceanos
* orónimos — nomes dos montes e outros relevos.
* ---- nomes de ruas Dentre os nomes de localidades, podem ser estudadas as nomenclaturas de (cidades, vilas, municípios, províncias, países etc.). Quando um topónimo está associado a um local determinado, pode se utilizar o termo geonímia, uma divisão da geografia que estuda os topônimos associados a uma determinada coordenada geográfica. Por exemplo, temos dois geónimos, os dos municípios de São Sebastião do Rio de Janeiro e de São Sebastião do Rio Verde, que usam o mesmo topónimo, no caso um hierónimo. (pt)
- Toponimia (z gr. topos – miejsce, onoma – nazwa), toponomastyka – dział onomastyki zajmujący się nazwami miejsc, czyli toponimami (np. nazwami osad ludzkich – miast, wsi, przysiółków – ojkonimia), nazwami państw i krajów, nazwami fizjograficznymi (obiektów fizjograficznych), nazwami rzek, jezior (hydronimia), lasów, pól, gór (oronimia), a także nazwami miejskimi, nazwami ulic i placów, nazwy terenowe. Badania nad toponimami mogą dostarczyć wielu informacji językowych (słowotwórstwo historyczne, fonetyka w ujęciu historycznym), jak i pozajęzykowych, powiązań z historią społeczeństwa (np. z rozwojem osadnictwa, zadaniami produkcyjnymi). Inaczej rozumiana toponimia odnosi się wyłącznie do ogółu toponimów, natomiast dyscypliną badającą te nazwy własne jest toponomastyka. (pl)
- Топони́мика (от др.-греч. τόπος «место» + ὄνυμα — «имя, название») — раздел ономастики, изучающий географические названия (топонимы), их происхождение, смысловое значение, развитие, современное состояние, написание и произношение. Топонимика является интегральной научной дисциплиной, которая находится на стыке наук и широко используется в различных областях знаний: лингвистике, географии, архитектуре, истории и т. п. Как отмечал белорусский топонимист С. Н. Басик, «ни одна из наук не должна обладать „монополией“ на топонимику. Опыт показал, что плодотворные топонимические исследования могут развиваться при использовании методов и достижений всех трёх наук. Топонимист (учёный и/или литератор, занимающийся топонимикой) не должен быть только лингвистом, или географом, или историком — он должен быть топонимистом. Это положение, сформулированное ещё в 1960-е годы, является определяющим в современных подходах к топонимике, как науке. Таким образом, топонимика — это самостоятельная „пограничная“ наука, развивающаяся на стыке трёх дисциплин (лингвистики, истории и географии)». В русскоязычной терминологии 1960-х годов использовалось также слово топономастика как обозначение науки о топонимах, очевидно, под влиянием его употребления в иностранных языках (англ. toponomastics, фр. toponomastique). Впрочем, этот термин просуществовал недолго, попав в разряд нерекомендуемых уже в конце 1960-х годов. Тогда же слова топонимика и топони́мия получили чёткий статус узловых терминов науки о географических названиях: топонимика — обозначение самой науки, а топонимия — предмета топонимики; обозначение некой совокупности географических названий, например, какой-либо территории. Основное значение и главное назначение географического названия — фиксация места на поверхности Земли. Для содействия национальной стандартизации географических названий и извлечения национальных и международных выгод от такой стандартизации в 1959 году Экономическим и Социальным Советом ООН была учреждена специальная Группа экспертов по географическим названиям. (ru)
- Ortnamnsforskning eller toponymi (även toponomastik eller geografisk onomatologi) är det språkvetenskapliga studiet av den del av språkens ordförråd, som omfattar proprier (egennamn), som betecknar lokaliteter. Ortnamnsforskningen är en gren inom onomastiken (eller namnforskningen), vars viktigaste grenar är ortnamns- och personnamnsforskning. Överallt där människor har bott eller färdats på jordens yta har lokaliteter blivit namngivna. Traderingen av de äldsta ortnamnen sammanfaller med de första exemplen på nedskrivet språk, som samtidigt är de första historiska källorna över huvud taget, från omkring år 4000 f.Kr. Människans bofasta levnadssätt i förbindelse med lantbruk har medfört fasthållandet av ortnamn genom flera tusen år, men namngivning av lokaliteter äger alltjämt rum. (sv)
- 地名学（toponymy）是研究地名由来、语词构成、含义、演变、分布规律、读写标准化和功能，以及地名与自然和社会环境之间关系之學，它是地理学一个分支学科。地名研究历史悠久，中国东汉班固所撰《汉书·地理志》，记载四千多处各类地名，还对部分地名命名原由和名称演变作了说明；北魏郦道元所撰《水经注》，记载地名达两万处左右，有语源解释的达2,300多处。 地名学作为一门学科开始研究的历史并不长，是从19世纪后期首先在西方发展起来的，并地名研究机构，出版有相关著作。早期地名学研究着重于地名记述和语源考证，到20世纪初以后，转入综合研究地名阶段。 中國大陸从1950年代末开始研究地名标准化，并从综合研究地名产生、发展和分布规律，於1977年成立中国地名委员会。此委員會於1998年所編之《外國地名譯名手冊》是中國翻譯外國地名的主要根據。另外，地名委員會所編之《外國地名漢字譯寫通則》也十分重要。 (zh)
- Топоні́міка (від грец. Τόπος — місце і грец. ὄνομα (onoma) — ім'я, назва) — наука, що вивчає географічні назви, їх походження, смислове значення, розвиток, сучасний стан, написання і вимову. Топоніміка є інтегральною науковою дисципліною, яка розташована на стику трьох наук і використовує дані з трьох областей знань цих наук: географії, історії та лінгвістики. Топонімія (інакше топоні́міка, топонома́стика) — галузь ономастики, розділу мовознавства, що вивчає місцеві назви (топоніми). У більш конкретному значенні термін топонімія відноситься до переліку топонімів, тоді як дисципліна, що досліджує такі назви, називається топонімікою або топономастикою[джерело?]. Топонімія — сукупність географічних назв певної території. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Toponomastika (toponymie) je nauka o místních jménech (toponymech). Zabývá se jejich vznikem, tvořením, rozšířením a povahou. Toponomastika je součástí onomastiky. (cs)
- دراسة أسماء المكان أو علم الأسماء الطبغرافية أو علم أسماء الأماكن أو علم أسماء البلدان أو التَسْمِيَةٌ المَوضِعِيَّة (بالإنجليزية: Toponymy) هي العلم المعلق على مكان من الأمكنة. وهو مشتق من علم دراسة أسماء الْأعلام. (ar)
- Die Toponomastik, auch Toponymie oder Toponymik (von altgriechisch τόπος tópos ‚Ort‘ und attisch ὄνομα ónoma bzw. äolisch-dorisch ὄνυμα ónyma ‚Name‘), deutsch Ortsnamenkunde oder Ortsnamenforschung, beschäftigt sich als Teilgebiet der allgemeinen Namenforschung und der Sprachgeographie mit allen Toponymen, also Örtlichkeitsnamen oder auch Ortsnamen im allgemeinen Sinne des Wortes. Toponyme sind zentrale Datentypen in der Geoinformatik und Bestandteile der Kartographie und Topographie. Sie sind die Basiskategorie der Geographie und der Topographie anderer Himmelskörper. (de)
- Toponimia (grezieratik topos, «leku» + nomos «izen») leku-izenak (toponimoak) aztertzen dituen onomastikaren atala da. Toponimoen jatorriak, esanahiak, erabilerak eta motak aztertzen ditu. Geografia lekuak —hala nola herri, ibai edo mendiak— adierazteko, izendatzeko edo ezagutzeko erabiltzen den hitza edo hitzak dira toponimoak. (eu)
- 地名学（ちめいがく、英語: toponymy）とは、特定の地域の地名の成り立ちや各地の命名法則などについて研究する学問。地名研究ともいう。地理学の一部門としての要素が強いが、歴史学や、民俗学、言語学などからのアプローチも欠かせない。 日本などでは、学問分野としての確立はまだ見られないが、イギリス、フランスなどのように、一学問分野として見られている国もヨーロッパを中心に少なくない。 一般的には古文書・古記録などを精読し、その地名の記録上の初見や綴りの変遷を研究して現在地との比定を行うが、文献解読では解明しきれない部分も存在する。また地図の読解や語彙から地名の意味を探ったり、口承などからも検討されることがある。地名はその土地の風俗をも表すこともあり、地名の由来には時として多くの民俗的な要素が詰まっていることもある。 (ja)
- Toponymie of plaatsnaamkunde is een vak van de taalkunde die plaatsnamen (toponiemen) probeert op te sporen en te verklaren. De toponymie houdt zich behalve met de herkomst van plaatsnamen ook bezig met de verbreiding daarvan. De toponymie is een wetenschap die met name ten dienste staat van de archeologie en de historische geografie. (nl)
- 지명학(地名學)은 지명을 어원적, 역사적 또는 지리학적으로 연구하여 분류하는 연구이다. 지명학은 그 지명의 언어가 쓰였던 기간, 역사, 인구분산과 같은 중요한 역사적 정보도 알려준다. 또한 종교적 변화도 알 수 있다. (ko)
- La toponomastica è la parte della linguistica che si occupa dell'insieme dei nomi attribuiti alle entità geografiche e si dedica al loro studio per approfondirne le modalità di formazione e diffusione sul piano geografico e storico. Cartello stradale bilingue tedesco-italiano Sterzing/Vipiteno.Immagine di Sasso Marconi, così chiamato dal 1938 in onore di Guglielmo Marconi. (it)
- Toponimia (z gr. topos – miejsce, onoma – nazwa), toponomastyka – dział onomastyki zajmujący się nazwami miejsc, czyli toponimami (np. nazwami osad ludzkich – miast, wsi, przysiółków – ojkonimia), nazwami państw i krajów, nazwami fizjograficznymi (obiektów fizjograficznych), nazwami rzek, jezior (hydronimia), lasów, pól, gór (oronimia), a także nazwami miejskimi, nazwami ulic i placów, nazwy terenowe. Badania nad toponimami mogą dostarczyć wielu informacji językowych (słowotwórstwo historyczne, fonetyka w ujęciu historycznym), jak i pozajęzykowych, powiązań z historią społeczeństwa (np. z rozwojem osadnictwa, zadaniami produkcyjnymi). Inaczej rozumiana toponimia odnosi się wyłącznie do ogółu toponimów, natomiast dyscypliną badającą te nazwy własne jest toponomastyka. (pl)
- 地名学（toponymy）是研究地名由来、语词构成、含义、演变、分布规律、读写标准化和功能，以及地名与自然和社会环境之间关系之學，它是地理学一个分支学科。地名研究历史悠久，中国东汉班固所撰《汉书·地理志》，记载四千多处各类地名，还对部分地名命名原由和名称演变作了说明；北魏郦道元所撰《水经注》，记载地名达两万处左右，有语源解释的达2,300多处。 地名学作为一门学科开始研究的历史并不长，是从19世纪后期首先在西方发展起来的，并地名研究机构，出版有相关著作。早期地名学研究着重于地名记述和语源考证，到20世纪初以后，转入综合研究地名阶段。 中國大陸从1950年代末开始研究地名标准化，并从综合研究地名产生、发展和分布规律，於1977年成立中国地名委员会。此委員會於1998年所編之《外國地名譯名手冊》是中國翻譯外國地名的主要根據。另外，地名委員會所編之《外國地名漢字譯寫通則》也十分重要。 (zh)
- La toponímia (del grec τόπος topos, 'lloc', i ὄνομα ónoma, 'nom') és el conjunt de topònims, és a dir, noms d'indret, de lloc. També s'anomena toponímia aquella branca de l'onomàstica que estudia els topònims o noms propis de lloc; en aquest segon sentit s'empra també el terme toponomàstica. Està íntimament lligada a la recerca etimològica i a l'evolució d'aquesta mena de noms. (ca)
- La toponimia u onomástica geográfica es una disciplina de la onomástica que consiste en el registro, catalogación y estudio etimológico de los nombres propios de un lugar. El término «toponimia» deriva etimológicamente del griego τόπος (tópos, «lugar») y ὄνομα (ónoma, «nombre»). (es)
- La toponymie (du grec ancien : τόπος / tópos « lieu » et ὄνομα / ónoma « nom ») est une discipline linguistique qui étudie les toponymes, c'est-à-dire les noms propres désignant un lieu. Elle se propose de rechercher leur ancienneté, leur signification, leur étymologie, leur évolution, leurs rapports avec la langue parlée actuellement ou avec des langues disparues. Avec l'anthroponymie (étude des noms de personnes), elle est l'une des deux branches principales de l'onomastique (étude des noms propres), elle-même branche de la linguistique. (fr)
- Toponimi adalah bidang keilmuan dalam linguistik yang membahas tentang asal-usul penamaan nama tempat, wilayah, atau suatu bagian lain dari permukaan bumi, termasuk yang bersifat (sungai, lautan, dan pegunungan) yang (kota, gedung, jalan, jembatan). Toponimi berkaitan dengan bidang etnologi dan kebudayaan. Pada beberapa kasus, nama-nama jalan berkaitan dengan sejarah, mitos, maupun legenda suatu tempat. Beberapa sistem penamaan jalan di Indonesia banyak diadopsi melalui nama-nama pahlawan di nusantara. (in)
- Toponymy, toponymics, or toponomastics is the study of toponyms (proper names of places, also known as place names and geographic names), including their origins, meanings, usage and types. Toponym is the general term for a proper name of any geographical feature, and full scope of the term also includes proper names of all cosmographical features. (en)
- Toponímia (do gregos τόπος, "lugar", e ὄνομα, "nome", significando, portanto, "nome de lugar") é a divisão da onomástica que estuda os nomes geográficos ou topônimos, ou seja, nomes próprios de lugares, da sua origem e evolução; é considerada uma parte da linguística, com fortes ligações com a história, arqueologia e a geografia. Os estudos de topónimos pode se valer de nomes de acidentes físicos e humanos. Dentre os acidentes físicos, podem ser estudados: Dentre os nomes de localidades, podem ser estudadas as nomenclaturas de (cidades, vilas, municípios, províncias, países etc.). (pt)
- Ortnamnsforskning eller toponymi (även toponomastik eller geografisk onomatologi) är det språkvetenskapliga studiet av den del av språkens ordförråd, som omfattar proprier (egennamn), som betecknar lokaliteter. Ortnamnsforskningen är en gren inom onomastiken (eller namnforskningen), vars viktigaste grenar är ortnamns- och personnamnsforskning. (sv)
- Топони́мика (от др.-греч. τόπος «место» + ὄνυμα — «имя, название») — раздел ономастики, изучающий географические названия (топонимы), их происхождение, смысловое значение, развитие, современное состояние, написание и произношение. Топонимика является интегральной научной дисциплиной, которая находится на стыке наук и широко используется в различных областях знаний: лингвистике, географии, архитектуре, истории и т. п. Как отмечал белорусский топонимист С. Н. Басик, «ни одна из наук не должна обладать „монополией“ на топонимику. Опыт показал, что плодотворные топонимические исследования могут развиваться при использовании методов и достижений всех трёх наук. Топонимист (учёный и/или литератор, занимающийся топонимикой) не должен быть только лингвистом, или географом, или историком — он долже (ru)
- Топоні́міка (від грец. Τόπος — місце і грец. ὄνομα (onoma) — ім'я, назва) — наука, що вивчає географічні назви, їх походження, смислове значення, розвиток, сучасний стан, написання і вимову. Топоніміка є інтегральною науковою дисципліною, яка розташована на стику трьох наук і використовує дані з трьох областей знань цих наук: географії, історії та лінгвістики. Топонімія — сукупність географічних назв певної території. (uk)
|
