| dbo:abstract
|
- Kangxi (manxú: ᡝᠯᡥᡝ ᡨᠠᡳᡶᡳᠨ) (Pequín, 4 de maig de 1654 - Garden of the Exuberant Spring, 20 de desembre de 1722) fou un dels emperadors més poderosos de la Xina (el tercer de la dinastia Qing i el qui va regnar més temps (més de 60 anys, del 1661 al 1722). D'origen manxú, fou un mecenes de l'art i la cultura xinesa. Això no obstant, l'obligació de dur el pentinat manxú i la seva manera de vestir, aliens a la cultura xinesa, va causar conflictes. El seu successor fou Yongzheng, fill de Kangxi i Xiaogongren, una de les quatre esposes emperadrius que va tenir. (ca)
- Kchang-si (čínsky 康熙, pchin-jin Kāngxī; 4. května 1654 – 20. prosince 1722) byl třetí císař mandžuské dynastie Čching a druhý císař této dynastie, který vládl nad Čínou. (cs)
- الإمبراطور كانغ شي (ويد-جيلز: الإمبراطور كانغ-هشي؛ (بالصينية المبسطة: 康熙帝)؛ اسم المعبد: (ويد-جيلز: تشينغ شينغ-تسو؛ (بالصينية المبسطة: 清聖祖)) ؛ مانشو: (Manchu) elhe taifin hūwangdi؛ مواليد 4 من مايو 1684م–20 من ديسمبر 1722م) كان رابع إمبراطور من أسرة تشينغ، وأول من يولد على أرض الصين جنوب الممر (بكين) وثاني إمبراطور من مملكة تشينغ يحكم الصين الداخلية، من 1661م إلى 1722م. وقد حكم كانغ شي لمدة 61 عامًا مما يجعله أطول إمبراطور يحكم الصين في التاريخ (بالرغم من أن حفيده، الإمبراطور تشيان لونغ، حظي بأطول فترة من حكم الأمر الواقع) وواحدًا من أطول الحكّام حكمًا في العالم. إلا أنه جلس على العرش في عمر السابعة وبالتالي لم يصبح الحاكم الفعلي إلا بعد ذلك، إذ تتابع على شغل دور الحاكم الفعلي لمدة ست سنوات أربعة أوصياء على العرش وجدته الإمبراطورة العظمى الأرملة شياو تشوانغ. ويُعد كانغ شي أحد أعظم أباطرة الصين. وقد قمع ثورة الفيوداتوريز الثلاثة، وأجبر مملكة تونغنينغ في تايوان على الخضوع لحكم مملكة تشينغ، وقضى على روسيا القيصرية على نهر آمور ووسع حدود الإمبراطورية في الشمال الغربي. كما أن لكانغ شي أيضًا إنجازات أدبية مثل إتمام قاموس كانغ شي (Kangxi Dictionary). وقد حقق حكم كانغ شي استقرارًا طويل الأجل، وثراءً نسبيًا بعد سنوات من الحرب والفوضى. وبدأت الفترة التي تُعرف "بحقبة رخاء كانغ شي وتشيان لونغ"، التي استمرت لأجيالٍ بعد مماته. وبنهاية فترة حكمه، سيطر إمبراطور مملكة تشينغ على كل من الصين الداخلية، وتايوان، ومنشوريا، وجزء من الشرق الأقصى الروسي (منشوريا الخارجية)، وكل من الداخلية ومنغوليا الخارجية، والتبت ا��داخلية، ومملكة جوسون الكورية التي فرض عليها وصايته. منح الصين سنوات من السلام والتقدم، وشجَّع التطور الداخلي. كما نظم مجموعة لحفظ وترميم النصوص الصينية التقليدية القديمة، ودبَّر جمع نصوص كلاسيكية صينية، ورعى الفنانين، والعلماء والصُنَّاع، والمهنيين، ومدَّ بالمعونة الكبيرة مصانع الخزف الصيني المعروفة باسم مصانع تتشن في أعمال البورسلين . وكانت حروبه التوسعية لضم الأراضي والبلدان المجاورة له سريعة وناجحة . وكانت التبت من البلدان التي استولى عليها. وكان قد عمل على كبح النشاطات التبشيرية المسيحية. (ar)
- Kangxi (chinesisch 康熙, Pinyin Kāngxī, W.-G. K'ang-Hsi, * 4. Mai 1654 in Peking; † 20. Dezember 1722 im Alten Sommerpalast) war der zweite chinesische Kaiser der Qing-Dynastie und regierte seit dem 7. Februar 1661 über China. Sein Geburtsname war Aixin Jueluo Xuanye (愛新覺羅玄燁, Àixīn Juéluó Xuányè; mandschurisch ᡝᠯᡥᡝ ᡨᠠᡳ᠌ᡶᡳᠨ ᡥᡡᠸᠠᠩᡩᡳ, elhe taifin hūwangdi), sein Tempelname lautete Shengzu (聖祖; dt. Geheiligter Ahne; ᡧᡝᠩᡯᡠ ᡤᠣᠰᡳᠨ ᡥᡡᠸᠠᠩᡩᡳ, šengzu gosin hūwangdi), sein Ehrenname war Rendi (仁帝). Kangxi war Sohn des Kaisers Shunzhi und der han-chinesischen Konkubine . Die einundsechzig Jahre andauernde Amtszeit des Kaisers Kangxi ist als bedeutende Epoche in die chinesische Geschichtsschreibung eingegangen, wobei bis heute immer wieder die enormen Leistungen des Herrschers gerühmt werden. Er verstand die Notwendigkeit, die Mandschu-Herrschaft und die chinesische Gesellschaft miteinander zu versöhnen, wobei er sich unnachgiebig um die intellektuelle Elite Chinas bemühte. Der Kaiser war zunächst mit inneren Krisen konfrontiert, die seine Regierung bedrohten, welche er jedoch erfolgreich überwinden konnte, um sich danach äußeren Bedrohungen zuzuwenden. In deren Folge konnte Kangxi Chinas Grenzen bis weit in den Norden vorschieben und so dessen Vormachtstellung in Asien wieder sichern. Dennoch kam es am Ende seines Lebens zu Fraktionskämpfen am Hof und zu Thronfolgestreitigkeiten. Die Kaiserinwitwe ermöglichte durch ihre geschickte Hofpolitik, Kangxi eine Basis für die spätere Machtergreifung zu schaffen. Der erste Coup bestand darin, den elfjährigen Kaiser am 16. Oktober 1665 mit einer Enkelin des Regenten Soni zu verheiraten. Sie war die Tochter Gabulas, der wie auch sein Vater dem einflussreichen Klan der Hešeri angehörte. Auch war sie die Nichte von Songgotu, der wiederum für eine lange Zeit der wichtigste und einflussreichste Unterstützer Kaiser Kangxis werden sollte. Ebenfalls war es wichtig, dass eine jüngere Schwester Songgotus die Konkubine von Yolo war, des Präsidenten des Kaiserlichen Klangerichtes und einflussreichen Mitglieds im Yizheng Da Chen. Als am 12. August 1667 Soni – der einzige dem Kaiser wirklich wohlgesinnte Regent – starb, erklärte sich der junge Herrscher als zu jung, um die Staatsgeschäfte zu übernehmen. Da sich aber Oboi, Ebilun und Suksaha bereit erklärten, ihm bei den Staatsgeschäften zu helfen, wurde mit der Unterstützung Xiao Zhuangs und des Ministeriums der Riten bereits der 25. August als ein geeigneter Tag für den offiziellen Beginn der Herrschaft Kangxis gewählt. Grund dafür, dass die Regenten diesem Plan zustimmten, war entweder der Wille, Kaiser Shunzhi zu ehren, der auch mit 13 Jahren die Macht übernahm, und gleichzeitig als offizielle Assistenten die Zügel in der Hand zu behalten, oder aber die Regenten taten es nur pro forma und wurden von der Kaiserwitwe durch die extrem frühe Benennung des Datums überlistet. Auf jeden Fall begann der Kaiser ab diesem Datum die Geschicke des jungen Qing-Reiches zu lenken. Jedoch tat er das nur nominell – die tatsächliche Macht lag nach wie vor in den Händen Obois. Dieser ernannte ihm ergebene Beamte in einflussreiche Positionen, kontrollierte die Kaiserliche Leibwache und zeigte seine Machtfülle, indem er Suksaha in einem Streit um die Verteilung des Bannerlandes verhaften und zum Tode verurteilen ließ. Dennoch konnte auch Kangxi erste Erfolge in der Hofpolitik erlangen. So gelangen dem Kaiser Beförderungen mancher seiner Unterstützer und die Durchsetzung eines Jesuiten in das Amt für Astronomie 1668. Dieses Amt wurde zu Lebzeiten des Kaisers zwei belgischen Jesuiten übertragen, zunächst Ferdinand Verbiest und nach dessen Tod 1688 Antoine Thomas. Schließlich, gestützt auf Songgotu und das Kaiserliche Haushaltsdepartement, klagte Kangxi am 14. Juni 1669 Oboi und Ebilun an. Sie wurden von einer schnell einberufenen Kommission insgesamt 30 verschiedener Vergehen für schuldig befunden und inhaftiert. Der mächtige Regent starb noch im selben Jahr im Gefängnis. Unter seiner Regierung schränkte man zunächst die Machtbefugnisse der drei großen Fürsten/Marschälle Wu Sangui, Shang Kexi und Geng Zhongming ein, welche fast ganz Südchina kontrollierten. Die Antwort der drei Fürsten war 1673–1681 ein Aufstand unter Wu Sangui († 1678), welcher die Qing-Dynastie beinahe den Thron gekostet hätte. Gleichzeitig flammte das Piratentum wieder auf. Ein ehemaliger General der Ming namens Zheng Chenggong (Koxinga, 1624–1662) kämpfte in Südchina als Armeeführer und Pirat gegen die Qing-Dynastie. Kurz vor seinem Tod vertrieb Zheng die niederländischen Kolonialherren aus Taiwan und gründete dort das kurzlebige Königreich Dongning. Erst ab 1683 stand Taiwan dauerhaft unter chinesischer Verwaltung. Unter Kangxi verzeichnen wir auch das vermehrte Auftreten der Europäer. Kosaken hatten am Amur Siedlungen gegründet und bei den lokalen Stammesgruppen Pelztier-Tribute eingezogen. Die Stadt Albazin wurde von den Chinesen zerstört und Russland musste im Vertrag von Nertschinsk 1689 (unter Vermittlung der Jesuiten) die Amur-Grenze akzeptieren. In den Jahren 1690–1696 kam es zum Krieg mit den Oiraten, welche die Mongolei kontrollieren wollten. Als der Khan der Kalkha-Mongolen 1690 geschlagen wurde, ersuchten die Fürsten den Kangxi-Kaiser um Hilfe. (Sie standen vor der Wahl, Russland oder China um Hilfe zu bitten – und man entschied sich für China, denn man hatte mit den Mandschu den Lamaismus gemeinsam und konnte somit von dieser Seite mehr Verständnis erwarten.) Der Kaiser unterstützte die Mongolen und führte das Heer zweimal persönlich gegen den Oiratenfürsten Galdan. Obwohl der Krieg durch den schnellen Überfall an der Tuul bei Zuunmod entschieden wurde, ist bemerkenswert, dass der Kangxi-Kaiser dank der Jesuiten die Regeln europäischer Kriegsführung beachtete. Seine Armee benutzte 1690 und 1696 Kanonen und Musketen, denen die Oiraten nicht gewachsen waren. Der Kaiser nahm bei den Jesuiten, vor allem Ferdinand Verbiest, nicht nur Unterricht in Kriegsführung, sondern auch in Astronomie, Mathematik und Anatomie. Kurz nach seinem Tod wies sein Nachfolger Yongzheng die europäischen Missionare nach Macau aus, da er sie als Unruhestifter und Mitglieder politischer Geheimbünde betrachtete. Die christliche Missionierung wurde verboten. Bekannt ist Kangxi nicht nur als Gelehrter, sondern auch als Förderer der Kunst und Wissenschaften. So beschäftigte er an seinem Hofe den Schweizer Jesuiten und Uhrmacher Franz Ludwig Stadlin (1658–1740) und besuchte ihn, während dieser Lehrlinge unterrichtete. Er ließ sich in Peking und Jehol prächtige Residenzen bauen, umfangreiche wissenschaftliche Werke ausarbeiten (unter anderem das Kangxi-Wörterbuch) und kaiserliche Werkstätten (unter anderem für Glas und Emailarbeiten) gründen. Kangxi unterhielt Beziehungen zu einigen europäischen Höfen und dem römischen Papst und empfing mehrmals deren Gesandten. Er unternahm 1684, 1689, 1699, 1703, 1705 und 1707 auch kostspielige und ausgedehnte Inspektionsreisen in den Süden, um die dortige Oberschicht und Gelehrte an sich zu binden. Trotz der hohen Kosten gilt dieser Kaiser als sparsamer Herrscher, im Gegensatz zu den Ming-Kaisern Wanli oder Tianqi. (de)
- Kangxi (chino: 康熙, pinyin: Kāngxī, Wade-Giles: K'ang-hsi; Pekín, 4 de mayo de 1654 — 20 de diciembre de 1722) fue el cuarto emperador de la dinastía Qing, la última dinastía imperial china, de origen manchú, y el segundo que reinó sobre toda China, consolidando la conquista del territorio que había estado bajo la soberanía de la anterior dinastía Ming. Su nombre real era Xuányè (chino tradicional: 玄燁, chino simplificado: 玄烨, manchú: Hiowan Yei), pero, como a los demás emperadores de esta dinastía, se le conoce habitualmente por el nombre de su reinado, Kangxi. Esta costumbre se debe al tabú sobre los nombres en la cultura china, por el cual se considera irrespetuosa la mención del nombre propio de un emperador. El emperador Kangxi fue uno de los monarcas más importantes de la historia de China. Su reinado de 61 años (1662 - 1722) fue el más largo de la historia del país y asentó el poder de la nueva dinastía Qing. A pesar del origen foráneo de esta dinastía, el largo reinado de Kangxi fue un periodo de esplendor en el ámbito de la cultura china, gracias en gran medida a la intensa labor de mecenazgo artístico desarrollada por el propio emperador. (es)
- Kangxi enperadorea Txinako enperadorea izan zen, Qing dinastiakoa (1654-1722). 1661ean, zazpi urterekin, bere aitaren lekua hartu zuen, lau enperadoreorderen babespean. 15 urterekin hartu zuen aginpidea, azken enperadoreordea, Oboi, baztertu ondoren, diktadore gisa jokatzen baitzuen. (eu)
- The Kangxi Emperor (4 May 1654 – 20 December 1722), also known by his temple name Emperor Shengzu of Qing, born Xuanye, was the third emperor of the Qing dynasty, and the second Qing emperor to rule over China proper, reigning from 1661 to 1722. The Kangxi Emperor's reign of 61 years makes him the longest-reigning emperor in Chinese history (although his grandson, the Qianlong Emperor, had the longest period of de facto power, ascending as an adult and maintaining effective power until his death) and one of the longest-reigning rulers in history. However, since he ascended the throne at the age of seven, actual power was held for six years by four regents and his grandmother, the Grand Empress Dowager Xiaozhuang. The Kangxi Emperor is considered one of China's greatest emperors. He suppressed the Revolt of the Three Feudatories, forced the Kingdom of Tungning in Taiwan and assorted Mongol rebels in the North and Northwest to submit to Qing rule, and blocked Tsarist Russia on the Amur River, retaining Outer Manchuria. The Kangxi Emperor's reign brought about long-term stability and relative wealth after years of war and chaos. He initiated the period known as the "Prosperous Era of Kangxi and Qianlong" or "High Qing", which lasted for several generations after his death. His court also accomplished such literary feats as the compilation of the Kangxi Dictionary and Quan Tangshi poetry anthology. (en)
- L'empereur Kangxi (chinois : 康熙 ; pinyin : Kāngxī ; EFEO : K'ang-Hi ; API : /kʰáŋɕí/), dont le nom personnel est Xuanye (chinois : 玄晔 ; pinyin : Xuányè), est né le 4 mai 1654 à Pékin dans la Cité interdite et mort le 20 décembre 1722, est le troisième empereur de la dynastie Qing. Il fut l'empereur qui eut le règne le plus long de l'histoire de la Chine, de 1661 à 1722, soit soixante-et-un ans. (fr)
- Kaisar Kangxi (Hanzi: 康熙, 4 Mei 1654 – 20 Desember 1722) adalah kaisar Dinasti Qing keempat dan Kaisar Tiongkok kedua dari bangsa Manchu yang memerintah tahun 1661 sampai 1722. Ia dikenal sebagai salah satu kaisar terbaik yang pernah dimiliki Tiongkok karena selama masa pemerintahannya Tiongkok berkembang pesat dalam kebudayaan maupun militer, rakyat pun hidup dalam kedamaian. Pada masa itulah Tiongkok menjadi kekaisaran terbesar di dunia dengan wilayah terluas, populasi terbanyak, pasukannya kuat serta kekayaannya berlimpah. Masa pemerintahannya yang berumur 61 tahun menjadikannya sebagai kaisar yang paling lama bertahta dalam sejarah Tiongkok. Ia mewarisi tahta pada usia 8 tahun, dalam usianya yang masih sangat dini itu, dia didampingi oleh keempat walinya dan neneknya, Ibusuri Xiaozhuang, yang banyak berpengaruh dalam kehidupannya. (in)
- 강희제(康熙帝, 1654년 5월 4일(음력 3월 18일) ~ 1722년 12월 20일(음력 11월 13일))는 청나라의 제4대 황제(재위 1661년 ~ 1722년)이자, 1644년 명나라가 멸망한 직후 청 제국이 산해관을 넘은 뒤 자금성에서 청 제국의 군주가 천명을 상실한 명나라의 주씨를 대신하여 중국의 새로운 수명천자(受命天子)가 되었음을 선언한 이래 두 번째 황제이다. 성과 휘는 아이신 교로 효완예이(玄燁, 만주어: ᠠᡳᠰᡳᠨᡤᡳᠣᡵᠣᡥᡳᡠ᠋ᠸᠠᠨᠶᡝᡳ Aisin Gioro Hiowan yei), 묘호는 성조(聖祖, 만주어: ᡧᡝᠩᡯᡠ Šengdzu), 시호는 합천홍운문무예철공검관유효경성신중화공덕대성인황제(合天弘運文武睿哲恭儉寬裕孝敬誠信中和功德大成仁皇帝, , )이며, 짧은 시호로는 인황제(仁皇帝, 만주어: ᡤᠣᠰᡳᠨᡥᡡᠸᠠᠩᡩᡳ Gosin Hūwangdi)이다. 연호는 강희(康煕, 만주어: ᡝᠯᡥᡝᡨᠠᡳ᠌ᡶᡳᠨ Elhe Taifin, 몽골어: ᠡᠩᠬᠡᠠᠮᠤᠭᠤᠯᠠᠩ Engqe Amuγulang)이다. 청 제국의 제3대 황제인 순치제의 셋째 아들인 그는 순치제의 후궁 출신인 효강장황후 퉁갸씨(孝康章皇后 佟佳氏)의 소생으로서 자금성에서 태어난 첫 청 제국 군주이기도 하다. 1661년(순치 18년) 부친인 순치제가 천연두로 붕어하자, 여덟 살의 어린 나이에 황제로 즉위하여 1722년(강희 61년)까지 61년간 재위함으로써 청나라 역사상 가장 긴 재위기간을 가진 황제이다. 강희제는 60년간의 통치를 통해 청 제국의 성장과 안정에 비범한 개인적 영향력을 발휘했다. 청 제국을 근세(근대 초기)의 제국들 가운데 가장 큰 국가로 만든 것은 대체로 그의 굉장한 지적 능력, 정치적 직감, 체력 덕댁이었다고 평가된다. 또한, 황후 4명 등 총 64명의 (后妃)와 (媵妾)을 거느려서 청 제국의 역대 황제 중 가장 많은 후궁을 둔 황제이며 아들 35명과 딸 20명을 두어 중국 역대 황제 중 가장 많은 자식들을 둔 황제이기도 하다. (ko)
- Kangxi (4 mei 1654- 20 december 1722) was van 1661 tot 1722 de derde keizer van de Qing-dynastie en de tweede van de dynastie die over China regeerde. Tot aan augustus 1667 was er sprake van een regentschap. Kangxi was de zoon van de vorige keizer Shunzhi en zijn gemalin Xiao Kang Zhang. Zijn vader was overleden aan de pokken. De keus voor Kangxi als zijn opvolger werd in sterke mate bepaald door het feit, dat hij als kind die ziekte al had gekregen en dus hiervoor immuun was geworden. Kangxi is een van de belangrijkste keizers in de Chinese geschiedenis geweest. In 1644 was de Ming-dynastie (1368-1644) gevallen en hadden de Mantsjoes Peking veroverd. In de decennia daarna werd het gehele land onder controle gebracht. Dit proces werd in het begin van de regeerperiode van Kangxi afgerond. Het tweede deel van zijn periode was gericht op het bevorderen van de economische vooruitgang, verhoging van het welvaartspeil en de patronage van kunst en cultuur. In zijn regeerperiode werd de opstand van de Drie Leengoederen in het zuiden bedwongen en werd Taiwan een onderdeel van het rijk. Het Verdrag van Nertsjinsk met Rusland van 1689 was het eerste verdrag van China met een Europees land en legde voor een belangrijk deel de formele grenzen tussen beide landen vast. Vanaf 1691 ging ook het gebied van de huidige republiek Mongolië deel uit maken van het rijk; een situatie die tot 1911 zou duren. In 1720 besloot Kangxi militair in Tibet te interveniëren. Een Chinese legermacht verdreef de Dzjoengaren uit het land die dit in 1717 hadden bezet. De legermacht bracht Kälsang Gyatso mee, de zevende dalai lama, die dan geïnstalleerd wordt. Dit was de aanvang van de periode van het Chinese protectoraat over Tibet. De besluitvorming was tijdens de regeerperiode van Kangxi veel meer dan onder zijn opvolgers een zaak van de keizer zelf. Kangxi was in staat een fenomenale hoeveelheid rapporten dagelijks te lezen en van commentaar te voorzien. Hij was zeer geïnteresseerd in westerse technologie, liet openbare demonstraties van wetenschappelijke vindingen en principes organiseren en was bereid lange lezingen over dit soort onderwerpen bij te wonen. Kangxi zag het als zijn opdracht om de confuciaanse intelligentsia van het land tot samenwerking te brengen met de Qing, ondanks hun grote reserves tegen het bewind van de Mantsjoes en hun nog aanwezige loyaliteit aan de Ming. Hij deed dat door een beroep te doen op confuciaanse waarden. In 1670 liet hij het Heilig Edict uitkomen. Het was een geschrift waarin hij aangeeft dat de ordening van de samenleving gebaseerd dient te zijn op de essentie van het confucianisme. Het was bedoeld als een poging tot een vorm van sociaal contract met die intelligentsia te komen. Mede om die reden gaf hij in 1679 de opdracht tot het schrijven en samenstellen van de Geschiedenis van de Ming, het laatste boek van de Vierentwintig Geschiedenissen, de verzameling officiële geschiedenissen van Chinese keizerlijke dynastieën. Het boek was zelf was pas in 1739 gereed. (nl)
- 康熙帝（こうきてい）は、清の第4代皇帝。諱は玄燁（げんよう、燁は火偏に華）。満州族、君主としての称号はモンゴル語でアムフラン・ハーン、廟号は聖祖、諡号は合天弘運文武睿哲恭倹寛裕孝敬誠信功徳大成仁皇帝（略して仁皇帝）。��世時の元号康熙を取って康熙帝と呼ばれる。 西洋文化を積極的に取り入れ、唐の太宗とともに、中国歴代最高の名君とされ、大帝とも称される。その事実は歴代皇帝の中で聖の文字を含む廟号がこの康熙帝と、宋と澶淵の盟を締結させた遼最盛期の皇帝聖宗の2人にしか与えられていないことからも窺える。また祖の文字も、通常は漢の高祖（太祖高皇帝）劉邦など、王朝の始祖あるいは再建者に贈られる廟号であるが、康熙帝は4代目であるにもかかわらず太祖・世祖に続いて3番目に贈られている。 (ja)
- Kangxi (康熙帝T, KāngxīdìP; Pechino, 4 maggio 1654 – Pechino, 20 dicembre 1722), nato col nome di Xuan Ye (玄燁T, XuányèP), fu il terzo imperatore della Cina della dinastia Qing; fu il secondo imperatore Qing a governare sulla Cina, dal 1661 al 1722. È noto come uno dei più grandi imperatori cinesi della storia. Il suo regno di 61 anni fu uno dei più lunghi della storia cinese, anche se, essendo egli salito al trono all'età di 8 anni, il potere all'inizio venne di fatto effettuato dai suoi quattro reggenti e dalla nonna, l'imperatrice favorita . (it)
- Kangxi (chiń. trad. 康熙; pinyin Kāngxī), imię prywatne 玄燁 Xuányè (ur. 4 maja 1654, zm. 20 grudnia 1722) – cesarz Chin z dynastii Qing, panujący w latach 1661–1722. (pl)
- O Imperador Kangxi (chinês: 康熙, pinyin: Kāngxī, Wade-Giles: K'ang-hsi; Pequim, 4 de maio de 1654 — Pequim, 20 de dezembro de 1722) foi o terceiro imperador da dinastia Qing, a última dinastia imperial chinesa, de origem manchu, e o segundo que reinou sobre a China toda, consolidando a conquista do território que estivera sob a soberania da anterior dinastia Ming. (pt)
- Kangxi-kejsaren (kinesiska: 康熙帝, Kāngxīdì; manchuiska: Elhe taifin), egentligt namn Xuányè (玄燁), född 4 maj 1654, död 20 december 1722, var den fjärde kejsaren av Qingdynastin, men den andre Qing-kejsaren som härskade över hela Kina, från 1661 till 1722. Han är känd som en av den kinesiska historiens mest betydande kejsare. (sv)
- Канси (девиз правления кит. 康熙, пиньинь kāngxī, собственное имя Сюанье, кит. 玄燁, 4 мая 1654 — 20 декабря 1722), маньчжурский император из династии Цин (с 7 февраля 1661, эра Канси с 18 февраля 1662 по 4 февраля 1723, см. Китайский календарь). Четвёртый представитель маньчжурской династии, правивший всем Китаем, входившим в империю Цин. Сюанье вступил на престол в 6-летнем возрасте и стал править под девизом «Канси» (Процветающее и лучезарное). 61 год его правления — рекордно длинный срок в китайской истории. Эпоха Канси стала символом благополучия, «золотым веком» Китайской империи. По его приказу в 1710—1716 годах был составлен знаменитый словарь Канси. (ru)
- Сюаньє́ (кит. 玄燁, Xuányè; 4 травня 1654 — 20 грудня 1722) — імператор династії Цін (1661—1722). Представник маньчжурського роду Айсін Ґьоро. Третій син Фуліня, онук Хуан Тайцзі, правнук Нурхаці. Проводив жорстоку централізацію управління. Сприяв розвитку науки та мистецтв, а також частковій вестернізації Китаю. У 1673–1681 роках придушив повстання трьох уділів, що було організоване етнічними китайцями. 1683 року завоював Тайвань. 1689 року остаточно вибив московитів з Приамур'я, яке перейшло династії Цін за Нерчинським договором. 1697 року, в результаті війни з Джунгарським ханством, приєднав Халху. 1720 року здійснив військовий похід до Тибету. Правив найдовше з усіх правителів Китаю — 61 рік. Його доба вважається «золотим віком» династії Цін. Девіз правління — Кансі. (uk)
- 康熙帝（1654年5月4日－1722年12月20日），名玄烨（满语：ᡥᡳᠣᠸᠠᠨᠶᡝᡳ，穆麟德轉寫：hiowan yei），爱新觉罗氏，大清帝国第3位皇帝，清朝自入关以来的第2位皇帝，也是清兵入關後首位出生和首位自幼生長於北京的清朝皇帝，由1661年2月5日至1722年12月20日在位，年号为「康熙」，廟號「聖祖」，史稱「清聖祖」。康熙元年由1662年起，前後共計61年。 康熙帝于順治十一年農曆甲午年三月十八巳時生於北京紫禁城景仁宫。康熙帝幼年继位，朝政不得不交付给辅政大臣。少年时期的康熙帝在智擒权臣鳌拜后，开始亲政。其在位期间，注意缓和阶级矛盾，采取轻徭薄赋与民生息的农业政策，重视农耕，发展经济，改革税收，疏通漕运。同时还对三藩、明郑、噶尔丹等各地反清势力大规模用兵，对沙俄签订尼布楚条约确保黑龙江流域和广大东北地区的控制，实现清朝的国土完整和统一。康熙帝努力调节满族与汉、蒙、藏等族的关系，尊崇儒学，开博学鸿儒科笼络汉族士大夫；实行“多伦会盟”安抚蒙古各部，下令编修《理藩院则例》，确定巩固边疆的统治方针；册封五世班禅为“班禅额尔德尼”，派兵入藏驱逐入侵西藏的准噶尔汗国。还开海设关，发展内外贸易，重用海外传教士，学习西方近代科学。此间，使中国社会出现“天下初安，四海承平”相对稳定的局面，为开启百余年的康雍乾盛世奠定了夯实基础。 晚年的康熙帝沉浸于前半生的丰功伟业之中，开始倦于政务，標榜仁政致吏治廢弛，从而暴露出许多社会问题，而废太子事件造成的夺嫡之争也对清朝政治产生了不良影响。康熙六十一年十一月十三日，康熙崩于北京畅春园清溪书屋，终年68岁。谥号合天弘運文武睿哲恭儉寬裕孝敬誠信功德大成仁皇帝，通称聖祖仁皇帝（满语：ᡧᡝᠩᡯᡠᡤᠣᠰᡳᠨᡥᡡᠸᠠᠩᡩᡳ，穆麟德轉寫：šengdzu gosin hūwangdi），葬于清东陵中的景陵。康熙帝在位六十一年零十个月，是中國歷史上在位時間最長的皇帝。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Kangxi (manxú: ᡝᠯᡥᡝ ᡨᠠᡳᡶᡳᠨ) (Pequín, 4 de maig de 1654 - Garden of the Exuberant Spring, 20 de desembre de 1722) fou un dels emperadors més poderosos de la Xina (el tercer de la dinastia Qing i el qui va regnar més temps (més de 60 anys, del 1661 al 1722). D'origen manxú, fou un mecenes de l'art i la cultura xinesa. Això no obstant, l'obligació de dur el pentinat manxú i la seva manera de vestir, aliens a la cultura xinesa, va causar conflictes. El seu successor fou Yongzheng, fill de Kangxi i Xiaogongren, una de les quatre esposes emperadrius que va tenir. (ca)
- Kchang-si (čínsky 康熙, pchin-jin Kāngxī; 4. května 1654 – 20. prosince 1722) byl třetí císař mandžuské dynastie Čching a druhý císař této dynastie, který vládl nad Čínou. (cs)
- Kangxi enperadorea Txinako enperadorea izan zen, Qing dinastiakoa (1654-1722). 1661ean, zazpi urterekin, bere aitaren lekua hartu zuen, lau enperadoreorderen babespean. 15 urterekin hartu zuen aginpidea, azken enperadoreordea, Oboi, baztertu ondoren, diktadore gisa jokatzen baitzuen. (eu)
- L'empereur Kangxi (chinois : 康熙 ; pinyin : Kāngxī ; EFEO : K'ang-Hi ; API : /kʰáŋɕí/), dont le nom personnel est Xuanye (chinois : 玄晔 ; pinyin : Xuányè), est né le 4 mai 1654 à Pékin dans la Cité interdite et mort le 20 décembre 1722, est le troisième empereur de la dynastie Qing. Il fut l'empereur qui eut le règne le plus long de l'histoire de la Chine, de 1661 à 1722, soit soixante-et-un ans. (fr)
- 康熙帝（こうきてい）は、清の第4代皇帝。諱は玄燁（げんよう、燁は火偏に華）。満州族、君主としての称号はモンゴル語でアムフラン・ハーン、廟号は聖祖、諡号は合天弘運文武睿哲恭倹寛裕孝敬誠信功徳大成仁皇帝（略して仁皇帝）。在世時の元号康熙を取って康熙帝と呼ばれる。 西洋文化を積極的に取り入れ、唐の太宗とと��に、中国歴代最高の名君とされ、大帝とも称される。その事実は歴代皇帝の中で聖の文字を含む廟号がこの康熙帝と、宋と澶淵の盟を締結させた遼最盛期の皇帝聖宗の2人にしか与えられていないことからも窺える。また祖の文字も、通常は漢の高祖（太祖高皇帝）劉邦など、王朝の始祖あるいは再建者に贈られる廟号であるが、康熙帝は4代目であるにもかかわらず太祖・世祖に続いて3番目に贈られている。 (ja)
- Kangxi (康熙帝T, KāngxīdìP; Pechino, 4 maggio 1654 – Pechino, 20 dicembre 1722), nato col nome di Xuan Ye (玄燁T, XuányèP), fu il terzo imperatore della Cina della dinastia Qing; fu il secondo imperatore Qing a governare sulla Cina, dal 1661 al 1722. È noto come uno dei più grandi imperatori cinesi della storia. Il suo regno di 61 anni fu uno dei più lunghi della storia cinese, anche se, essendo egli salito al trono all'età di 8 anni, il potere all'inizio venne di fatto effettuato dai suoi quattro reggenti e dalla nonna, l'imperatrice favorita . (it)
- Kangxi (chiń. trad. 康熙; pinyin Kāngxī), imię prywatne 玄燁 Xuányè (ur. 4 maja 1654, zm. 20 grudnia 1722) – cesarz Chin z dynastii Qing, panujący w latach 1661–1722. (pl)
- O Imperador Kangxi (chinês: 康熙, pinyin: Kāngxī, Wade-Giles: K'ang-hsi; Pequim, 4 de maio de 1654 — Pequim, 20 de dezembro de 1722) foi o terceiro imperador da dinastia Qing, a última dinastia imperial chinesa, de origem manchu, e o segundo que reinou sobre a China toda, consolidando a conquista do território que estivera sob a soberania da anterior dinastia Ming. (pt)
- Kangxi-kejsaren (kinesiska: 康熙帝, Kāngxīdì; manchuiska: Elhe taifin), egentligt namn Xuányè (玄燁), född 4 maj 1654, död 20 december 1722, var den fjärde kejsaren av Qingdynastin, men den andre Qing-kejsaren som härskade över hela Kina, från 1661 till 1722. Han är känd som en av den kinesiska historiens mest betydande kejsare. (sv)
- Канси (девиз правления кит. 康熙, пиньинь kāngxī, собственное имя Сюанье, кит. 玄燁, 4 мая 1654 — 20 декабря 1722), маньчжурский император из династии Цин (с 7 февраля 1661, эра Канси с 18 февраля 1662 по 4 февраля 1723, см. Китайский календарь). Четвёртый представитель маньчжурской династии, правивший всем Китаем, входившим в империю Цин. Сюанье вступил на престол в 6-летнем возрасте и стал править под девизом «Канси» (Процветающее и лучезарное). 61 год его правления — рекордно длинный срок в китайской истории. Эпоха Канси стала символом благополучия, «золотым веком» Китайской империи. По его приказу в 1710—1716 годах был составлен знаменитый словарь Канси. (ru)
- Сюаньє́ (кит. 玄燁, Xuányè; 4 травня 1654 — 20 грудня 1722) — імператор династії Цін (1661—1722). Представник маньчжурського роду Айсін Ґьоро. Третій син Фуліня, онук Хуан Тайцзі, правнук Нурхаці. Проводив жорстоку централізацію управління. Сприяв розвитку науки та мистецтв, а також частковій вестернізації Китаю. У 1673–1681 роках придушив повстання трьох уділів, що було організоване етнічними китайцями. 1683 року завоював Тайвань. 1689 року остаточно вибив московитів з Приамур'я, яке перейшло династії Цін за Нерчинським договором. 1697 року, в результаті війни з Джунгарським ханством, приєднав Халху. 1720 року здійснив військовий похід до Тибету. Правив найдовше з усіх правителів Китаю — 61 рік. Його доба вважається «золотим віком» династії Цін. Девіз правління — Кансі. (uk)
- الإمبراطور كانغ شي (ويد-جيلز: الإمبراطور كانغ-هشي؛ (بالصينية المبسطة: 康熙帝)؛ اسم المعبد: (ويد-جيلز: تشينغ شينغ-تسو؛ (بالصينية المبسطة: 清聖祖)) ؛ مانشو: (Manchu) elhe taifin hūwangdi؛ مواليد 4 من مايو 1684م–20 من ديسمبر 1722م) كان رابع إمبراطور من أسرة تشينغ، وأول من يولد على أرض الصين جنوب الممر (بكين) وثاني إمبراطور من مملكة تشينغ يحكم الصين الداخلية، من 1661م إلى 1722م. (ar)
- Kangxi (chinesisch 康熙, Pinyin Kāngxī, W.-G. K'ang-Hsi, * 4. Mai 1654 in Peking; † 20. Dezember 1722 im Alten Sommerpalast) war der zweite chinesische Kaiser der Qing-Dynastie und regierte seit dem 7. Februar 1661 über China. Sein Geburtsname war Aixin Jueluo Xuanye (愛新覺羅玄燁, Àixīn Juéluó Xuányè; mandschurisch ᡝᠯᡥᡝ ᡨᠠᡳ᠌ᡶᡳᠨ ᡥᡡᠸᠠᠩᡩᡳ, elhe taifin hūwangdi), sein Tempelname lautete Shengzu (聖祖; dt. Geheiligter Ahne; ᡧᡝᠩᡯᡠ ᡤᠣᠰᡳᠨ ᡥᡡᠸᠠᠩᡩᡳ, šengzu gosin hūwangdi), sein Ehrenname war Rendi (仁帝). Kangxi war Sohn des Kaisers Shunzhi und der han-chinesischen Konkubine . (de)
- The Kangxi Emperor (4 May 1654 – 20 December 1722), also known by his temple name Emperor Shengzu of Qing, born Xuanye, was the third emperor of the Qing dynasty, and the second Qing emperor to rule over China proper, reigning from 1661 to 1722. The Kangxi Emperor is considered one of China's greatest emperors. He suppressed the Revolt of the Three Feudatories, forced the Kingdom of Tungning in Taiwan and assorted Mongol rebels in the North and Northwest to submit to Qing rule, and blocked Tsarist Russia on the Amur River, retaining Outer Manchuria. (en)
- Kangxi (chino: 康熙, pinyin: Kāngxī, Wade-Giles: K'ang-hsi; Pekín, 4 de mayo de 1654 — 20 de diciembre de 1722) fue el cuarto emperador de la dinastía Qing, la última dinastía imperial china, de origen manchú, y el segundo que reinó sobre toda China, consolidando la conquista del territorio que había estado bajo la soberanía de la anterior dinastía Ming. (es)
- Kaisar Kangxi (Hanzi: 康熙, 4 Mei 1654 – 20 Desember 1722) adalah kaisar Dinasti Qing keempat dan Kaisar Tiongkok kedua dari bangsa Manchu yang memerintah tahun 1661 sampai 1722. Ia dikenal sebagai salah satu kaisar terbaik yang pernah dimiliki Tiongkok karena selama masa pemerintahannya Tiongkok berkembang pesat dalam kebudayaan maupun militer, rakyat pun hidup dalam kedamaian. Pada masa itulah Tiongkok menjadi kekaisaran terbesar di dunia dengan wilayah terluas, populasi terbanyak, pasukannya kuat serta kekayaannya berlimpah. Masa pemerintahannya yang berumur 61 tahun menjadikannya sebagai kaisar yang paling lama bertahta dalam sejarah Tiongkok. Ia mewarisi tahta pada usia 8 tahun, dalam usianya yang masih sangat dini itu, dia didampingi oleh keempat walinya dan neneknya, Ibusuri Xiaozhuan (in)
- 강희제(康熙帝, 1654년 5월 4일(음력 3월 18일) ~ 1722년 12월 20일(음력 11월 13일))는 청나라의 제4대 황제(재위 1661년 ~ 1722년)이자, 1644년 명나라가 멸망한 직후 청 제국이 산해관을 넘은 뒤 자금성에서 청 제국의 군주가 천명을 상실한 명나라의 주씨를 대신하여 중국의 새로운 수명천자(受命天子)가 되었음을 선언한 이래 두 번째 황제이다. 성과 휘는 아이신 교로 효완예이(玄燁, 만주어: ᠠᡳᠰᡳᠨᡤᡳᠣᡵᠣᡥᡳᡠ᠋ᠸᠠᠨᠶᡝᡳ Aisin Gioro Hiowan yei), 묘호는 성조(聖祖, 만주어: ᡧᡝᠩᡯᡠ Šengdzu), 시호는 합천홍운문무예철공검관유효경성신중화공덕대성인황제(合天弘運文武睿哲恭儉寬裕孝敬誠信中和功德大成仁皇帝, , )이며, 짧은 시호로는 인황제(仁皇帝, 만주어: ᡤᠣᠰᡳᠨᡥᡡᠸᠠᠩᡩᡳ Gosin Hūwangdi)이다. 연호는 강희(康煕, 만주어: ᡝᠯᡥᡝᡨᠠᡳ᠌ᡶᡳᠨ Elhe Taifin, 몽골어: ᠡᠩᠬᠡᠠᠮᠤᠭᠤᠯᠠᠩ Engqe Amuγulang)이다. 청 제국의 제3대 황제인 순치제의 셋째 아들인 그는 순치제의 후궁 출신인 효강장황후 퉁갸씨(孝康章皇后 佟佳氏)의 소생으로서 자금성에서 태어난 첫 청 제국 군주이기도 하다. (ko)
- Kangxi (4 mei 1654- 20 december 1722) was van 1661 tot 1722 de derde keizer van de Qing-dynastie en de tweede van de dynastie die over China regeerde. Tot aan augustus 1667 was er sprake van een regentschap. Kangxi was de zoon van de vorige keizer Shunzhi en zijn gemalin Xiao Kang Zhang. Zijn vader was overleden aan de pokken. De keus voor Kangxi als zijn opvolger werd in sterke mate bepaald door het feit, dat hij als kind die ziekte al had gekregen en dus hiervoor immuun was geworden. (nl)
- 康熙帝（1654年5月4日－1722年12月20日），名玄烨（满语：ᡥᡳᠣᠸᠠᠨᠶᡝᡳ，穆麟德轉寫：hiowan yei），爱新觉罗氏，大清帝国第3位皇帝，清朝自入关以来的第2位皇帝，也是清兵入關後首位出生和首位自幼生長於北京的清朝皇帝，由1661年2月5日至1722年12月20日在位，年号为「康熙」，廟號「聖祖」，史稱「清聖祖」。康熙元年由1662年起，前後共計61年。 康熙帝于順治十一年農曆甲午年三月十八巳時生於北京紫禁城景仁宫。康熙帝幼年继位，朝政不得不交付给辅政大臣。少年时期的康熙帝在智擒权臣鳌拜后，开始亲政。其在位期间，注意缓和阶级矛盾，采取轻徭薄赋与民生息的农业政策，重视农耕，发展经济，改革税收，疏通漕运。同时还对三藩、明郑、噶尔丹等各地反清势力大规模用兵，对沙俄签订尼布楚条约确保黑龙江流域和广大东北地区的控制，实现清朝的国土完整和统一。康熙帝努力调节满族与汉、蒙、藏等族的关系，尊崇儒学，开博学鸿儒科笼络汉族士大夫；实行“多伦会盟”安抚蒙古各部，下令编修《理藩院则例》，确定巩固边疆的统治方针；册封五世班禅为“班禅额尔德尼”，派兵入藏驱逐入侵西藏的准噶尔汗国。还开海设关，发展内外贸易，重用海外传教士，学习西方近代科学。此间，使中国社会出现“天下初安，四海承平”相对稳定的局面，为开启百余年的康雍乾盛世奠定了夯实基础。 (zh)
|
.jpg){kind=link}
