| dbo:abstract
|
- A belligerent is an individual, group, country, or other entity that acts in a hostile manner, such as engaging in combat. The term comes from the Latin bellum gerere ("to wage war"). Unlike the use of belligerent as an adjective meaning "aggressive", its use as a noun does not necessarily imply that a belligerent country is an aggressor. In times of war, belligerent countries can be contrasted with neutral countries and non-belligerents. However, the application of the laws of war to neutral countries and the responsibilities of belligerents are not affected by any distinction between neutral countries, neutral powers or non-belligerents. (en)
- La beligerancia, que proviene del adjetivo beligerante, es un conflicto de carácter bélico, o a dar la suficiente importancia a alguien como para acceder o reconocer contender con él. Generalmente es un concepto usado en el Derecho internacional público para designar a la nación o sujeto político que está en guerra, o en política a los participantes más visibles en algún conflicto social. (es)
- Un belligérant est un individu, un groupe, un pays ou une autre entité qui agit de manière hostile, comme s'engager dans un combat. Le terme vient du latin bellum gerere « faire la guerre ». Contrairement à l'utilisation de belligérant comme adjectif signifiant « agressif », son utilisation comme substantif n'implique pas nécessairement qu'un pays belligérant est un agresseur. En temps de guerre, les pays belligérants peuvent être opposés aux pays neutres et non belligérants. Cependant, l'application des droits de la guerre aux pays neutres et les responsabilités des belligérants ne sont affectées par aucune distinction entre pays neutres, puissances neutres ou non belligérants. (fr)
- 交戦団体（こうせんだんたい）は、内戦において既存の国内政府と対立して一部の地域に対する支配を確立し、既存の国内政府または外国政府から承認を受けた反乱団体である。ただし現代ではこうした交戦団体承認は行われていない。 (ja)
- 교전단체(交戰團體, belligerent)는 내전과 같은 상황에서 외국 정부에게 승인을 받아 교전권을 가진 단체이다. 내전 발생시 정부군과 반군 사이의 관계는 국내 관계이다. 그러나 외국인에게는 반군이 점령하고 실질적으로 권리를 행사하고 있는 지역에 자국민이 거주하고 있거나 해당 지역과 무역을 하고 있는 경우 이러한 재외권익 보호를 위해 반군과 협상하고 약정의 체결이나 보증을 얻을 필요가 있다. 현지 지배권을 잃은 기존정부는 외국이 반군과 접촉하는 경우 이를 저지하지도 보장하지도 못하고 실질적으로 용인하게 된다. 또한 내전이 진행되어 반군이 세력을 확대하면 기존 정부와 외국 정부는 반군을 교전단체로 승인할 수 있다. 교전 단체 승인을 한 외국 국적의 사람은 기존 정부와 반군 단체에게 중립국 권리를 보장받지만, 다른 한편으로 기존 정부와 반군 단체 모두에게 중립 의무를 진다. 또한 교전단체 승인 이후에는 내전이 국제법상의 교전행위로 간주되어 국내법 대신 전시국제법이 적용된다. 때문에 교전단체는 외국과 협정을 체결하거나 불법적인 전투행위를 하면 국제책임을 지게 된다. 반대로 교전단체 승인이 없으면 양자의 무력충돌에 국제법상 교전법규가 적용되지 않기에 국가간의 무력충돌 이상의 처참한 내전이 발생할 수도 있다. 그러나 현대에는 1949년 제네바 협약 제3조에서 "국제성을 가지지 않는 무력분쟁"에 적용되는 인도적 취급에 관한 규정이 마련되어 1970년 교전단체 승인의 유무에 관계없이 외국에게는 내전 불��입 의무가 부과되었다. 1977년 에서는 일반 주민의 보호 등 당사국에 부과되는 의무가 확대되었다. (ko)
- Strona walcząca – podmiot prawa międzynarodowego, ma zdolność (mimo że nie jest państwem, ani organizacją). Uznanie za stronę walczącą wymaga łącznego spełnienia następujących wymogów: należy sprawować władzę nad określonym terytorium, należy posiadać władzę będącą w stanie utrzymywać stosunki dyplomatyczne, należy przestrzegać konwencji i praw wojennych. Wyliczenie takie zawarł Instytut Prawa Międzynarodowego w regulaminie z 8 września 1900 „Prawa i obowiązki obcych mocarstw, w przypadku powstania przeciwko rządom ustalonym i uznanym, które zmagają się z rebelią” w art. 8 opisując warunki dozwalające uznać rebeliantów za stronę walczącą. Art. 2 wspólny dla czterech Konwencji genewskich z 1949 głosi Niezależnie od postanowień, które wejdą w życie już w czasie pokoju, Konwencja niniejsza będzie miała zastosowanie w razie wypowiedzenia wojny lub powstania jakiegokolwiek innego konfliktu zbrojnego między dwiema lub więcej niż dwiema Wysokimi Umawiającymi się Stronami, nawet gdyby jedna z nich nie uznała stanu wojny. Konwencja będzie również miała zastosowanie we wszystkich przypadkach okupacji całości lub części terytorium jednej z Wysokich Umawiających się Stron, nawet gdyby ta okupacja nie napotkała żadnego oporu zbrojnego. I Protokół dodatkowy z 1977 w art. 1. 4 precyzuje, iż sytuacje te obejmują konflikty zbrojne, w których ludy walczą przeciw panowaniu kolonialnemu i obcej okupacji oraz przeciw reżimom rasistowskim, wykonując swe prawo do samostanowienia zawarte w Karcie Narodów Zjednoczonych oraz w Deklaracji w sprawie zasad prawa międzynarodowego dotyczących przyjaznych stosunków i współpracy między państwami, zgodnie z Kartą Narodów Zjednoczonych. Art. 4 głosi Stosowanie Konwencji i niniejszego Protokołu, jak też zawieranie umów w nich przewidzianych nie ma wpływu na status prawny stron konfliktu. Art. 3 wspólny dla czterech konwencji: Gdyby na terytorium jednej z Wysokich Umawiających się Stron wybuchł konflikt zbrojny nie posiadający charakteru międzynarodowego, każda ze Stron w konflikcie będzie obowiązana stosować się do przestrzegania humanitarnych zasad tamże wyliczonych. II Protokół dodatkowy z 1977 art. 1. 1 ma zastosowanie do wszystkich konfliktów zbrojnych, które nie są objęte artykułem 1 I Protokołu dodatkowego i które toczą się na terytorium Wysokiej Umawiającej się Strony między jej siłami zbrojnymi a rozłamowymi siłami zbrojnymi lub innymi zorganizowanymi uzbrojonymi grupami, pozostającymi pod odpowiedzialnym dowództwem i sprawującymi taką kontrolę nad częścią jej terytorium, że mogą przeprowadzać ciągłe i spójne operacje wojskowe oraz stosować niniejszy protokół. Międzynarodowe prawo humanitarne, znane równie jako prawo konfliktów zbrojnych lub prawo wojenne, określa prawa i obowiązki stron walczących w trakcie prowadzenia operacji wojskowych oraz ogranicza zakres dozwolonych środków szkodzenia nieprzyjacielowi. (pl)
- Воюющая сторона — находящийся в состоянии войны субъект прав и обязанностей международного права, составляющих установленные законы и обычаи войны. Воюющие стороны в международном конфликте — государства и народы; во внутреннем конфликте — стороны в гражданской войне. Государство считается воюющей стороной с момента объявления состояния войны или с фактического начала военных действий. Помимо государств в качестве воюющих сторон могут рассматриваться общественно-политические движения, национально-освободительные организации и т. п. У таких субъектов политики статус воюющей стороны появляется после международного признания их руководящих органов. Соблюдение законов и обычаев войны является обязательным для всех воюющих сторон и нейтральных государств. Признание стороны в гражданской войне в качестве воюющей стороны даёт ей возможность пользоваться всеми правами, признаваемыми в международных отношениях за воюющей стороной — в том числе право вступать в договорные отношения с субъектами международного права. Обладание статусом воюющей стороны несёт в себе ряд юридических последствий в отношениях с другими странами, например, воюющая сторона имеет право на захват военной контрабанды нейтральных государств и проведение интернирования их граждан. Во время Второй мировой войны признание участниками антигитлеровской коалиции Сражающейся Франции в качестве воюющей стороны позволило установить с ней договорно-союзнические отношения. (ru)
- Воююча сторона — організована спільнота, яка знаходиться в стані війни, суб'єкт прав і обов'язків міжнародного права, що складають встановлені закони і звичаї війни. Воюючі сторони:
* в міжнародному конфлікті — держави і народи;
* у внутрішньому конфлікті — сторони в громадянській війні. Держава вважається воюючою стороною з моменту оголошення стану війни або з фактичного початку воєнних дій. Крім держав, як воюючі сторони можуть розглядатися громадсько-політичні об'єднання, національно-визвольні рухи тощо. У таких суб'єктів політики статус воюючої сторони з'являється після міжнародного визнання їх керівних органів.У разі якщо населення неокупованих територій при наближенні ворога, не встигнувши сформувати регулярні частини, береться за зброю з метою боротьби з військами, що здійснили вторгнення, воно також визначається як воююча сторона конфлікту, за умови, що відкрито носить зброю та дотримується законів і звичаїв війни. Статус воюючої сторони дає їй можливість користуватися всіма правами, визнаними в міжнародних відносинах за воюючою стороною. Так, під час Другої світової війни визнання учасниками антигітлерівської коаліції «Франції, що бореться» в якості воюючої сторони, дозволило встановити з нею договірно-союзницькі відносини. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La beligerancia, que proviene del adjetivo beligerante, es un conflicto de carácter bélico, o a dar la suficiente importancia a alguien como para acceder o reconocer contender con él. Generalmente es un concepto usado en el Derecho internacional público para designar a la nación o sujeto político que está en guerra, o en política a los participantes más visibles en algún conflicto social. (es)
- 交戦団体（こうせんだんたい）は、内戦において既存の国内政府と対立して一部の地域に対する支配を確立し、既存の国内政府または外国政府から承認を受けた反乱団体である。ただし現代ではこうした交戦団体承認は行われていない。 (ja)
- A belligerent is an individual, group, country, or other entity that acts in a hostile manner, such as engaging in combat. The term comes from the Latin bellum gerere ("to wage war"). Unlike the use of belligerent as an adjective meaning "aggressive", its use as a noun does not necessarily imply that a belligerent country is an aggressor. (en)
- Un belligérant est un individu, un groupe, un pays ou une autre entité qui agit de manière hostile, comme s'engager dans un combat. Le terme vient du latin bellum gerere « faire la guerre ». Contrairement à l'utilisation de belligérant comme adjectif signifiant « agressif », son utilisation comme substantif n'implique pas nécessairement qu'un pays belligérant est un agresseur. (fr)
- 교전단체(交戰團體, belligerent)는 내전과 같은 상황에서 외국 정부에게 승인을 받아 교전권을 가진 단체이다. 내전 발생시 정부군과 반군 사이의 관계는 국내 관계이다. 그러나 외국인에게는 반군이 점령하고 실질적으로 권리를 행사하고 있는 지역에 자국민이 거주하고 있거나 해당 지역과 무역을 하고 있는 경우 이러한 재외권익 보호를 위해 반군과 협상하고 약정의 체결이나 보증을 얻을 필요가 있다. 현지 지배권을 잃은 기존정부는 외국이 반군과 접촉하는 경우 이를 저지하지도 보장하지도 못하고 실질적으로 용인하게 된다. 또한 내전이 진행되어 반군이 세력을 확대하면 기존 정부와 외국 정부는 반군을 교전단체로 승인할 수 있다. 교전 단체 승인을 한 외국 국적의 사람은 기존 정부와 반군 단체에게 중립국 권리를 보장받지만, 다른 한편으로 기존 정부와 반군 단체 모두에게 중립 의무를 진다. 또한 교전단체 승인 이후에는 내전이 국제법상의 교전행위로 간주되어 국내법 대신 전시국제법이 적용된다. 때문에 교전단체는 외국과 협정을 체결하거나 불법적인 전투행위를 하면 국제책임을 지게 된다. 반대로 교전단체 승인이 없으면 양자의 무력충돌에 국제법상 교전법규가 적용되지 않기에 국가간의 무력충돌 이상의 처참한 내전이 발생할 수도 있다. (ko)
- Strona walcząca – podmiot prawa międzynarodowego, ma zdolność (mimo że nie jest państwem, ani organizacją). Uznanie za stronę walczącą wymaga łącznego spełnienia następujących wymogów: należy sprawować władzę nad określonym terytorium, należy posiadać władzę będącą w stanie utrzymywać stosunki dyplomatyczne, należy przestrzegać konwencji i praw wojennych. (pl)
- Воююча сторона — організована спільнота, яка знаходиться в стані війни, суб'єкт прав і обов'язків міжнародного права, що складають встановлені закони і звичаї війни. Воюючі сторони:
* в міжнародному конфлікті — держави і народи;
* у внутрішньому конфлікті — сторони в громадянській війні. (uk)
- Воюющая сторона — находящийся в состоянии войны субъект прав и обязанностей международного права, составляющих установленные законы и обычаи войны. Воюющие стороны в международном конфликте — государства и народы; во внутреннем конфликте — стороны в гражданской войне. Государство считается воюющей стороной с момента объявления состояния войны или с фактического начала военных действий. Помимо государств в качестве воюющих сторон могут рассматриваться общественно-политические движения, национально-освободительные организации и т. п. У таких субъектов политики статус воюющей стороны появляется после международного признания их руководящих органов. (ru)
|
