What do you think?
Rate this book
128 pages, Hardcover
First published January 1, 1936
Отож ходім, удвох ходім
В час, коли вечір простягнувсь під небом цим блідим,
Як хворий на столі хірурга під наркозом
Чи розповісти, як ішов я смерком серед вулиць
Вузеньких, між легких димів сигар поодиноких
В зубах мужчин, що де-не-де висовувалися з вікон?
Перетворитися б мені на пару грубих клешень,
Що десь вовтузяться на дні морів безмовних.
Натягла ніби струни коси чорні-чорнющі
І заграла на них собі жінка зашепотіла
Серед іскор фіалкових крил лопотіння
Кажани з лицями немовлят свистіли
І сторч головою повзли по стінах зчорнілих
І я, що лежу тут розкраяний,
Заповідаю діла свої забуттю, а любов мою
Потомству пустелі й родові гарбузовому.
Сподіване впокорення, погідність осені,
Старечу мудрість? Чи вони нас ошукали,
Чи ошукали самих себе ці тихомовні старигани,
Що нам заповіли самі т��льки рецепти ошуканства?
Оця погідність — лише обміркована глупота,
А мудрість — лише знання померлих таємниць,
Вже непотрібне в темряві, в яку вони вдивлялись,
Чи від якої відвертали очі. Бо, на нашу думку,
Знання, котре походить з досвіду,
Все ж невелику має вартість
Ми не уникнемо пошуків,
І кінцем наших пошуків
Стане місце, звідки ми починали,
Пізнане, наче першого разу.
Дім — це місце, звідки рушають