UR-425 Condor

UR-425 Condor
UR-425 Condor малайзійської армії
Тип	бронетранспортер
Походження	Німеччина
Історія використання
На озброєнні	1981-
Війни	Сили втілення • Громадянська війна в Сомалі • UNMIK
Історія виробництва
Виробник	Henschel-Werke
Виготовлення	1981-
Виготовлена кількість	понад 610
Характеристики
Вага	9,2 бойова 12,4
Довжина	6.130
Ширина	2.470
Висота	2.180
Обслуга	3
Десант	9
Калібр	1×20-мм автоматична малокаліберна гармата
Броня	стальна • протикульна • протиуламкова
Другорядне озброєння	1×7,62-мм додатково: ПТКР MILAN • BGM-71 TOW • HOT боєкомплект: ПТКР MILAN • BGM-71 TOW • HOT
Двигун	дизельний мотор Daimler-Benz OM906LA • 6-циліндровий 167 к.с. (124 кВт)
Трансмісія	механічна
Підвіска	пружинна • телескопічні гідроамортизатори 4×4
Дорожній просвіт	470
Швидкість	шосе: 100 бездоріжжя: 8 (на воді)
Прохідність	підйом: 60 рів: 0,55 брід: амфібія
UR-425 Condor у Вікісховищі

UR-425 Condor — німецький колісний плавучий бронетранспортер, що призначається для використання у військах і поліції як машина спеціальних підрозділів. Може транспортуватись літаками C-130 Hercules і C-160^[en].

Згідно з новими стандартами НАТО Міністерство оборони ФРН оголосило конкурс 1964 на створення колісних БТР: транспортера з колісною формулою 6×6, розвідувальної машини 8×8 і патрульної 4×4. У конкурсі взяли участь консорціум компаній Büssing, Henschel, Deutz AG, Krupp i Maschinenfabrik Augsburg-Nürnberg та 1966 Daimler-Benz. Прототипи презентували 1968 і Daimler-Benz отримав замовлення на дальший розвиток БТР 4×4 на шасі Unimog - пізнішої UR-425 Condor. Згодом виробництво було передано до Henschel-Werke (згодом Rheinmetall Landsysteme). Прототип збудували 1978, а 1981 серійне виробництво. На той час він не викливав зацікавленності у Бундесвері і виготовлявся на експорт для армій інших країн. Захист UR-425 Condor розрахований на протидію стрілецькій зброї, осколкам гранат, набоїв. Бронеавтомобіль UR-425 з товстими панцирними плитами є доволі важким для своїх розмірів, але у жовтневій 1993 битві в Могадишо проявилась слабкість захисту проти РПГ-7. Кабіна водіїв має добрий огляд завдяки великим вікнам, які можна прикрити панцирними пластинами, що підносяться. За водієм сидить командир, поруч праворуч моторний відсік. У задній частині корпусу може розміститись 12 осіб з озброєнням. виготовляли у модифікаціях для підрозділів:

UR-425 Condor випускали у версіях:

• транспортера піхоти з 20-мм автоматичною малокаліберною гарматою і спареним з нею 7,62-мм кулеметом
• протитанковий транспортер з комплексом ПТКР MILAN, BGM-71 TOW чи HOT (4 ракети).

У Німеччині UR-425 Condor знайшов застосування у спеціальних підрозділах поліції. Старі машини UR-425 Condor почали перероблювати з 1984 на машини спеціального призначення поліції Sonderwagen 4 (TM-170). У кабіні з надлишковим тиском розміщається 9 осіб. Заднє відділення має 2 бічних дверей, 1 задні. Зовні встановлено гарматки для димових гранат і гранат з сльозогінним газом. Впродовж 1995/96 поліції передали 121 Sonderwagen 4 з Федеральної прикордонної служби Німеччини, які планували використовувати під назвою Hermelin і зрештою продали Збройним силам Північної Македонії. У Німеччині TM-170 ще використовують у аеропортах Франкфурту на Майні, Кельну, Дюссельдорфу, Мюнхену, Штуттгарту і деяких спецпідрозділах. Їх використовує поліція країн:

• TPz 1 Fuchs
• SpPz 2 Luchs

• Jochen Breitenbach: Polizei-Sonderwagen - Geschichte und Einsatz. Ernst J. Dohany Verlag, Groß-Umstadt 1990. ISBN 3-924434-05-0 (нім.)
• Frank Schwede: Fahrzeuge des Bundesgrenzschutzes. Motorbuch Verlag, Stuttgart 2003. ISBN 3-613-02334-2 (нім.)

• Бронетранспортер Condor UR-425 (Германия) (рос.)
• Demonstration of the Thyssen Henschel Condor APC [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.] (нім.)
• Condor UR 425 [Архівовано 20 травня 2007 у Wayback Machine.] (ісп.)