Charles de Gaulle (R91)

«Шарль де Голль»
Charles De Gaulle (R91)
Служба
Тип/клас	авіаносець
Держава прапора	Франція
Належність	Військово-морські сили Франції
Спущено на воду	7 травня 1994
Введено в експлуатацію	18 травня 2001
Статус	на службі
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	37 000 тонн (стандартне) 42 000 тонн (повне)
Довжина	261,5 м
Ширина	64,4 м
Осадка	9,4 м
Технічні дані
Рухова установка	2 атомні реактори з водою під тиском GEC-Alsthom K15
Гвинти	2 п'ятилопастні
Потужність	2x75 МВт
Швидкість	27 вузлів (50 км/год)
Автономність плавання	45 діб (обмежена тільки запасами води і харчів)
Екіпаж	1850 чол.
Озброєння
Ракетне озброєння	ПУ 4×8 ракет земля-повітря MBDA Aster 15, 2×6 ракет земля-повітря Mistral
Зенітне озброєння	8 (8х2) 20 мм Giat modèle F2
Авіація	28-40 літальних апаратів (літаків Дассо «Рафаль» M, Dassault-Breguet Super Étendard і Grumman E-2 Hawkeye, гелікоптерів Єврокоптер AS365 «Дофін» або AS322 «Кугар»)

«Шарль де Голль» (фр. Charles de Gaulle (R91)) — атомний ударний авіаносець і флагман військово-морських сил Франції. Бортовий номер: R91. Це десятий французький авіаносець і перший французький атомний надводний корабель (перший атомний підводний човен — ПЛАРБ «Редутабль» — Французькі ВМС отримали 1971 року). Названий на честь генерала, політичного діяча і президента Франції Шарля де Голля.

Корабель здатний нести до 40 літальних апаратів (літаків Дассо «Рафаль» M, Dassault-Breguet Super Étendard і Grumman E-2 Hawkeye, гелікоптерів Єврокоптер AS322 «Кугар» або AS365 «Дофін»), обладнаний сучасною електронікою керування боєм і озброєний зенітними ракетами «Астер» і «Містраль». Має дві парові катапульти, здатні відправляти у повітря літаки масою до 20 т.

Проект авіаносця був розроблений у 1970-х рр. Передбачалось, що він стане головним у серії кораблів, що вони мали замінити тодішні французькі звичайні (не атомні) авіаносці «Клемансо» і «Фош». Але наразі введений в експлуатацію тільки один з них.

Корпус був закладений у квітні 1989 року на військово-морський верфі DCNS у Бресті. У травні 1994 року був спущений на воду з тоннажністю 35 500 т (це був найбільший військовий корабель, спущений у Західній Європі з 1951 року). Через гострий брак фінансування на тлі економічного спаду на початку 1990-х будівництво швидко почало відставати від графіку. Роботи над кораблем призупинялись чотири рази — у 1990, 1991, 1993 і 1995 роках. Нарешті 18 травня 2001 року, на п'ять років пізніше від запланованого терміну, «Шарль де Голль» був введений в експлуатацію. Загальна вартість будівництва склала 3 млрд. євро.^[1]

Кількість та тип літаків, що базуються на кораблі, визначається характером бойового завдання і може змінюватися. Типова авіагрупа складається з 10 багатоцільових винищувачів Дассо «Рафаль» M, 24 штурмовиків Dassault-Breguet Super Étendard, 2 літаків далекого радіолокаційного виявлення Grumman E-2 Hawkeye і 2 гелікоптери Єврокоптер AS365 «Дофін».^[2]

Протиповітряне озброєння включає обладнання для ведення радіоелектронної боротьби, а також комплекси протиповітряної оборони (зокрема, зенітні ракети Aster 15).

Корабель обладнаний радіолокаційними комплексами середньої та малої дальності, що дозволяють слідкувати одночасно за 2000 повітряними об'єктами. Крім того, авіаносець підтримує стандарт тактичного радіозв'язку Link 16 для обміну даними у реальному часі між бойовими одиницями як у повітрі, так і на морі, виступаючи при цьому командним пунктом. У такому режимі він спроможний керувати польотами своїх винищувачів і штурмовиків, відправляти їм дані про цілевказівки, призначати бойові завдання тощо.

У грудні 2001 — травні 2002 рр. «Шарль де Голль» разом з іншими кораблями Французьких ВМС і країн-учасниць НАТО взяв участь у військово-морській операції в Індійському океані на підтримку наземної операції «Непохитна свобода» проти талібану. Це стало його першим випробуванням «у справі». Крім всього іншого пробні бойові вильоти з нього здійснили шість армійських винищувачів Дассо «Міраж» 2000, переобладнаних у палубний варіант для проведення іспитів.

Того ж року винищувачі з авіаносця брали участь у патрулюванні повітряного простору у північній зоні Індійського океану під час чергової індо-пакистанської кризи. Після того «Шарль де Голль» ще двічі повертався до Індійського океану — у 2005 і 2006 рр. в рамках продовження операцій НАТО в Афганістані.

У вересні 2007 — грудні 2008 корабель пройшов перший капітальний ремонт, після чого брав участь у кількох операціях у Середземному та Червоному морях і Перській затоці, а також проти морських піратів поблизу Сомалі.

Під час громадянської війни у Лівії 2011 року літаки з авіаносця «Шарль де Голль» здійснювали бойові вильоти на виконання резолюції ООН, забезпечуючи зону, закриту для польотів літаків ворогуючих сторін.

В грудні 2020 року було офіційно оголошено, що Франція до 2038 року введе в стрій новий атомний авіаносець, який замінить «Charles de Gaulle». Згідно з офіційними планами, різка першої сталі для будівництва нового французького авіаносця повинна відбутися у 2025 році, ходові випробування намічені на 2036 рік, а введення в дію очікується у 2038 році, коли «Charles de Gaulle» доведеться вивести з експлуатації після закінчення терміну служби. Новий авіаносець зможе нести на борту перспективні бойові літаки, розробка яких ведеться в рамках проєкту SCAF^[3].

24 вересня 2009 року два винищувача «Рафаль», що злетіли з авіаносця «Шарль де Голль» для виконання навчального польоту, зіткнулися в повітрі й впали в Середземне море. Інцидент стався над морем в 16 милях (30 км) від міста Перпіньян, що неподалік французько-іспанського кордону. Один пілот загинув.^[4]

Серйозних аварій, які б мали місце безпосередньо на авіаносці, не зафіксовано.

У квітні 2020 року на кораблі частина екіпажу інфікувалася коронавірусом.^[5]. До 17 квітня було перевірено всіх 2300 членів екіпажу, вірус виявлено у 940 моряків.^[6]

• «Шарль де Голль» на Naval-technology.com [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
• Завершився ремонт французького авіаносця. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 13 листопада 2018. Процитовано 13 листопада 2018.