24-й стрілецький корпус (СРСР)

24-й Латиський стрілецький корпус (24-й ск) — загальновійськове формування Збройних сил СРСР під час Другої світової війни

Управління корпусу було сформовано у вересні 1939 року в Калінінському військовому окрузі. Потім, аж до літа 1940 року корпус дислокувався в Білоруському особливому військовому окрузі.

У липні 1940 року корпус був перекинутий (очевидно, тільки управління з деякими частинами) в Латвію, де до складу корпусу увійшли сформовані з частин Латвійської армії 181-ша стрілецька дивізія і 183-тя стрілецька дивізія. Війська корпусу зберегли латвійські однострої з нашитими на неї радянськими знаками розрізнення.^[1] У грудні 1940 року командувачем корпусу було призначено Р. Ю. Клявіньша.

На 22 червня 1941 року управління корпусу дислокувалося в Гулбене (Латвія). Війська корпусу зазнавали некомплекту в особовому складі та техніці, при цьому частина техніки та озброєння була іноземного виробництва^[2].

В діючої армії під час Німецько-радянської війни 1941-45 років з 22 червня 1941 року по 16 серпня 1941 року.

На 27 червня 1941 року 183-ї дивізії корпусу, було поставлено завдання «Організувати оборону на північному березі р. Західна. Двіна у смузі ст. Румбула, Скрівері», однак дивізія не встигла до того місця, бо воно вже було зайняте.

До 30 червня 1941 року, корпусу було поставлено завдання: 181-тій стрілецької дивізії висунутись на Лубану, 183-тій стрілецької дивізії висунутися до міста Мадона. Однак, у зв'язку із зазначенням Ставки ЦК на завчасну організацію оборони на річці Велика завдання було змінено і 30 червня 1941 було нове завдання: в ніч на 1 липня 1941 року почати рух у район Острів, Опочка, Новоржев, де поповнитися, реорганізуватися і зайняти там лінію оборони.

181-ша стрілецька дивізія вранці 1 липня 1941 року виступила в марш маршрутом Гулбене — Літене — Балві — Віляка — Пурвмала — Аугшпілс — Опочка. 183-тя стрілецька дивізія - з Інчукалнса.

Марш не обійшовся без ексцесів: 2 липня 1941 року 181-ша стрілецька дивізія потрапила під авіаналіт і танкову атаку передових частин, зазнала втрат, але 3 липня 1941 року основні сили 181-шої стрілецької дивізії відірвалися від швидко наступаючого противника і вийшли в район річки Лжа на південь від Острову. Проте 183-тя стрілецька дивізія, яка слідувала за нею з Цесісу — Алуксне в районі Лієпни потрапила під удар 36-го мотоциклетного батальйону 36-ї моторизованої піхотної дивізії і зазнала вже великих втрат.

Великий некомплект військ корпусу був пов'язаний у тому числі й з тим, що, по-перше, до початку війни 14 червня 1941 чимала кількість офіцерів корпусу (близько третини) була репресована, з 22 червня 1941 частина була звільнена з армії, з 29 червня 1941 року звільнення солдатів-латишів, за деякими джерелами, набули досить масового характеру. Цей факт демобілізації визнавався у радянських дослідженнях 1960-х — 1970-х років. За даними радянських істориків демобілізація командирів і рядових з-поміж громадян Латвійської РСР була проведена 29—30 червня 1941 року за наказом штабу Північно-Західного фронту^[3]. За даними радянського доктора історичних наук Василя Савченка з 24-го корпусу було демобілізовано за рішенням командування 600 командирів і 1400 сержантів і червоноармійців^[4].

По-друге, як і у всіх трьох національних прибалтійських корпусах (27-й, 24-й та 29-й), мало місце в тій або іншою мірою поширене дезертирство.

Першою прибула 181-а стрілецька дивізія, яку до цього відряджали для контрудара проти німецького плацдарму у Крустпілса, де втім, вона не встигла вступити в бій. Вона зайняла оборону на Псковському шосе в районі Гаури, Віляка. 183-тя стрілецька дивізія рухалася до Острова маршем з району Цесіса, прибула з втратами лише до 7 липня 1941 року, зайняла оборону, змінивши частини 128-ї стрілецької дивізії⁣, а також за рахунок цих частин, поповненої. Власне всі частини корпусу, починаючи з 29 червня 1941 року, поповнювалися за рахунок призовників з глибини країни.

Штаб корпусу розташувався у Пушкінських Горах. З 7 липня 1941 року на підступах до Пушкінських Гор і селу Михайлівському розгорнулися запеклі бої з частинами 10-го армійського корпусу. 183-тя стрілецька дивізія вела бої на підступах до Стругів Красних, потім відходить на Дно.

11 липня 1941 року противник прорвався до Новоржеву і захопив Пушкінські Гори і Опочку. Частини 24-го стрілецького корпусу нічною контратакою разом з частинами 21-го механізованого корпусу відкинули супротивника і повернули Пушкінські Гори і Опочку. Власне, приблизно з цього часу дивізії корпусу діяли окремо.

У ході контрудару під Сільцями корпус брав участь однією, 183-ю стрілецькою дивізією, яка вела наступ 14 липня 1941 з району Дно на Сітню (притоку Шелоні) і була основною складовою частиною південного угруповання радянських військ. 181-ша стрілецька дивізія знаходилася на південно-західніше.

18 липня 1941 року німецькі війська знову перейшли в наступ, 181-ша стрілецька дивізія 18 липня 1941 року була оточена противником між річкою Сороть і шосе Пушкінські Гори— Новоржев і була розбита. 183-тя стрілецька дивізія відійшла до Шимську і стала там в оборону, прикриваючи напрямок на Стару Русу.

Управління корпусу, на початку серпня 1941 року відступило до Старої Руси та далі, на схід від неї, з 16 серпня 1941 року зі складу діючої армії виведено, 1 вересня 1941 року розформовано.

24-й корпусний авіазагін пройшов усю війну, здійснив 6475 бойових вильотів. 1 вересня 1943 року його було переформовано в 1-й латиський авіаційний полк нічних бомбардувальників.

• Клявіньш Роберт Юрійович, генерал-лейтенант (з 29.12.1940 по 10.06.1941)
• Качанов Кузьма Максимович, генерал-майор (з 10.06.1941 по 01.09.1941)

Управління корпусу сформовано 24 лютого 1943 року.

У діючій армії з 14 березня 1943 року по 11 травня 1945 року. Управління корпусу (Володимир-Волинський) розформовано у липні 1946 року.

Чернігівсько-Прип'ятська операція

Київська наступальна операція

Київська оборонна операція

Житомирсько-Бердичівська наступальна операція

Рівненсько-Луцька операція

Проскурівсько-Чернівецька операція

Львівська наступальна операція

Львівсько-Сандомирська операція

Сандомирсько-Сілезька операція

Нижньо-Сілезька операція

Котбус-Потсдамська наступальна операція

Дрезденсько-Празька наступальна операція

Нагороди частин корпусного підпорядкування:

• 361-й окремий ордена Червоної Зірки^[5] батальйон зв'язку

• Кірюхін Микола Іванович, генерал-майор, з 17.01.1944 генерал-лейтенант (з 24.02.1943 по 17.08.1944)
• Онупрієнко Дмитро Платонович, генерал-майор, (з 18.08.1944 по 06.1946^[6])

• 29-й стрілецький корпус- стрілецький корпус РСЧА, сформований на базі колишньої Литовської армії, після приєднання Литовської РСР до СРСР (1940 рік)

• Боевой состав Советской Армии 1941—1945
• Перечень № 4 управлений корпусов, входивших в состав Действующей армии в годы Великой Отечественной войны 1941—1945 гг.
• Командный состав РККА и РКВМФ в 1941—1945 годах