Очікує на перевірку

Дюна (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дюна (значення).
«Дюна»
«Dune»
Обкладинка українського видання
Назва на честьдюна
ЖанрМ'яка наукова фантастика, планетарна романтика, соціальна фантастика, наукова фантастика і пригоди
Формароман
Темарелігія, космічний простір, екологія, суспільство, цивілізація, культура і влада
АвторФренк Герберт
Моваанглійська
Опубліковано1963-1964
Країна США
ВидавництвоChilton Companyd
Видання1 серпня 1965
Опубліковано українською2017
ПерекладАнатолій Пітик
Катерина Грицайчук
ЦиклХроніки Дюни[1]
Наступний твірМесія Дюни
ISBN-13:978-617-12-2554-1
Нагородипремія Неб'юла, Список найкращих англомовних науково-фантастичних романів
Сайтdunenovels.com​(англ.)
CMNS: Цей твір у Вікісховищі
Q:  Цей твір у Вікіцитатах

«Дю́на» (англ. Dune) — науково-фантастичний роман американського письменника Френка Герберта 1965 року, перший у низці з шести романів, що складають фантастичну сагу.

Дія роману відбувається у вигаданому всесвіті Галактичної імперії, якій підвладна безліч екзопланет. Ключову роль у її житті відіграє пустельна планета Арракіс, також звана Дюною, де видобувається унікальна речовина — меланж (або прянощі). У романі описується життя молодого Пола Атріда, сина герцога одного з аристократичних домів, якого прагне знищити імператор і ворожі герцоги. Родина Атрідів отримує у володіння Арракіс, що виявляється пасткою. Однак Полу належить не тільки вижити, а й назавжди змінити імперію та природу Дюни.

Історія написання

[ред. | ред. код]
Орегонські дюни поблизу міста Флоренс, штат Орегон, які надихнули Герберта на створення саги «Дюна»

Після того, як у 1957 році був опублікований його роман «Дракон у морі», Герберт поїхав до міста Флоренс, штат Орегон, у північній частині Орегонських дюн. Тут Міністерство сільського господарства Сполучених Штатів намагалося використати посухостійкі трави, які можуть рости на бідних і піщаних ґрунтах, для стабілізації піщаних дюн. У листі до свого літературного агента Луртона Блессінґейма Герберт стверджував, що рухливі дюни можуть «поглинути цілі міста, озера, річки, дороги»[2]. Стаття Герберта про дюни «Вони зупинили рухливі піски» так і не була завершена (і опублікована лише десятиліттями пізніше в «Дорозі до дюни»), але це дослідження викликало інтерес Герберта до екології та пустель[3].

Герберт черпав натхнення в індіанських наставників, таких як «індіанець Генрі» (так Герберт називав чоловіка своєму синові; ймовірно, Генрі Мартін з племені Хох) і Говард Гансен. І Мартін, і Хансен виросли в резервації Квілет поблизу рідного міста Герберта. За словами історика Даніеля Іммервара, Гансен регулярно ділився своїми творами з Гербертом. «Білі люди їдять землю», — сказав Хансен Герберту в 1958 році після того, як поділився матеріалом про вплив вирубки на резервацію Квілет. «Вони перетворять всю цю планету на пустку, як у Північній Африці». «Світ може стати „великою дюною“, — погодився Герберт[4].

Герберт черпав натхнення також із роману Леслі Бланча „Райські шаблі“ (1960), який розповідає про конфлікт середини XIX століття на Кавказі між суворими ісламізованими тюркськими племенами та експансивною Російською імперією.[5] Мова, яку використовували обидві сторони конфлікту, стала терміном у світі Герберта — чакобса, кавказька мисливська мова, стала бойовою мовою людей, поширених по всій галактиці; kanly, слово для кровної помсти на Кавказі в 19 столітті, представляє ворожнечу між дворянськими домами Дюни; січ (sietch) і табір (tabir) — обидва слова для позначення табору, запозичені від українських козаків (понтійсько-каспійського степу)[5].

Зміст

[ред. | ред. код]

Світ Дюни

[ред. | ред. код]

Через 20 тисяч років людство розпорошилось у Всесвіті, заселивши незліченну кількість планет. Після повстання мислездатних машин відбулася війна з ними, Батлеріанський Джигад. Люди здобули перемогу і було накладено заборону на конструювання комп'ютерів та штучного інтелекту, але наука й технологія дуже розвинулися у сфері використання ресурсів людського організму. Місце комп'ютерів зайняли люди з високорозвинутим інтелектом — ментати.

Галактику Чумацький Шлях займає імперія, на планетах якої правлять аристократичні доми, що підкорюються єдиному правителю Падишаху-Імператору Шаддаму IV. Економіку імперії тримає в руках корпорація ДАПТ (Добропорядний Альянс Прогресивних Торговців), акції якої визначають прибутки кожного з домів. Ключ до влади і багатства — планета Арракіс, єдине джерело прянощів (англ. spice, також зустрічається назва меланж (англ. melange)) — речовини, що дозволяє продовжувати життя і розвиває приховані сили. Тільки прянощі роблять можливими міжзоряні подорожі, які координує Гільдія навігаторів. За допомогою прянощів спеціально навчені навігатори отримують можливість надійного прокладання курсу для космічних кораблів, використовуючи технологію згорнутого простору.

Прянощі життєво важливі також для могутнього матріархального ордену Бене Ґессерит, пріоритетом якого є збереження та розвиток людської ��аси. Представниць ордену Бене Ґессерит часто величають „відьмами“, оскільки у них завдяки спеціальним тренуванням (прана-бінду) надзвичайно розвинені психічні та фізичні здібності. Послушниці ордену стають преподобними матерями після проходження ритуалу агонії від прянощів, під час якого вони випивають смертельну дозу наркотику й зобов'язані знешкодити його у своєму організмі власними силами. Ті, хто зміг пройти випробовування, отримують доступ до пам'яті своїх предків по жіночій лінії. Преподобні матері не здатні бачити генетичну пам'ять предків чоловічої статі. З огляду на це, Бене Ґессерит кілька тисяч років проводять таємну програму селекції з метою породити чоловічий еквівалент преподобних матерів, який вони називають Квізац Хедерах. Ця людина була б не тільки спроможною отримати доступ до чоловічої частини генетичної пам'яті, а й подолати своїми аналітичними здібностями обмеження простору й часу, змігши знати, що відбувається на відстані чи відбудеться в майбутньому. За її допомогою Бене Ґессерит отримали б контроль над долею людства.

Планета Арракіс — єдина, де добувають прянощі. Це ворожа для майже будь-якого органічного життя пустеля, в якій водяться гігантські піщані хробаки й загадковим чином зникає вода. Людська раса планети представлена нечисленними войовничими племенами фрименів. Важкі кліматичні умови виробили у фрименів складну систему ритуалів, у якій ключову роль відіграє життєво цінна рідина — вода, яку вони видобувають навіть із мертвих. Зусиллями Бене Ґессерит фрименам була нав'язана віра в месію, який прийде із зовнішнього світу й перетворить Арракіс на гостинний світ.

Сюжет

[ред. | ред. код]

За наказом імператора Шаддама IV, правителя всього людства, дім Атрідів мусить покинути вологу планету Каладан і переселитися на пустельний Арракіс, що належав підступному дому Харконненів. Герцог Лето підозрює, що імператор замислив знищити його дім, але змушений підкоритися. П'ятнадцятирічний Пол Атрід, син герцога Лето та його наложниці Джессіки, мусить пройти випробування преподобної матері ордену Бене Ґессерит. За планом ордена, донька герцога Лето мала поріднитися з сином барона Владіміра Харконнена, а їхній син — завершити програму тисячолітнього відбору й стати Квізац Хедерахом. Проте Джессіка народила своєму коханцю не доньку, а сина, якого він дуже прагнув, — Пола Атріда. Ще юнаком Пол проявляє ознаки того, що він і є потенційним Квізац Хедерахом, народженим на покоління раніше запланованого. Він проходить випробування, витримавши неймовірний біль, чим засвідчує свою здатність керувати тілом і почуттями.

Атріди облаштовуються на Арракісі, де Лето демонструє турботу про простих людей, припиняючи марнотратство води й рятує добувачів прянощів від піщаного хробака. Тим часом здійснюється невдалий замах на Пола, підозри падають на лікаря Юе, але його свідомість змінена таким чином, щоб не шкодити Атрідам. Однак Харконнени обійшли захист його розуму, взявши в полон його дружину. Проте Юе, готуючи зраду, замислює вбити й барона Владіміра. Він паралізує Лето і вставляє йому зуб з отрутою, яка вб'є і герцога, і барона. Після цього він впускає до цитаделі Атрідів імператорські війська — сардаукарів, які вчиняють різанину. За наказом Владіміра Джессіку й Пола вивозять у пустелю на поживу червам. План Юе ж провалюється: Харконнени вбивають його дружину і самого лікаря, а Лето отруює замість Владіміра його ментата й гине сам. Барон ставить на чолі Арракіса свого жорстокого старшого небожа Раббана, щоб потім замінити його молодшим і розсудливим Фейдом-Раутою. Так він сподівається виставити Рауту спасителем, у прихід якого вірять жителі планети, непокірні фримени, і повністю заволодіти населенням Арракіса.

Джессіка з Полом знаходять сховок зі спорядженням, залишений зброєносцем Дунканом Айдаго. Обоє ховаються серед скель, де зустрічаються з племенем фрименів. Вони зауважують, що фримени вірять у прихід месії, що прийде з іншої планети, навіяний Бене Ґессерит. Пол, демонструючи видатні фізичні та розумові здібності, наштовхує багатьох у племені на думку, що він і є месією. Він виборює в поєдинку членство у племені, беручи ім'я Муад'Діб, та знайомиться з дівчиною Чані. Вбираючи місцеві звичаї, Пол із Джессікою водночас навчають нових союзників методів бою, розроблених сестринством Бене Ґессерит. Вони дізнаються, що фрименів насправді дуже багато і вони багато поколінь засаджують пустелі рослинами, щоб колись зробити Арракіс зеленою планетою.

Преподобна матір фрименів невдовзі помре, тому доручає Джессіці замінити її. Джессіка випиває Воду Життя, що передає їй пам'ять преподобної матері. Але вона приховує свою вагітність, тому здібності Бене Ґессерит також передаються її доньці Алії. Пол, як і всі фримени, вживає прянощі, які підсилюють його розумові здібності. Він все частіше бачить видіння майбутнього — всесвітній джигад, де мільярди фанатиків ідуть на смерть за Муад'Діба. Він прагне уникнути цього, але впроваджені Бене Ґессерит уявлення про спасителя повсякчас підтверджують обраність Пола. Разом з тим Пол прагне помститися Харконненам і позбавити фрименів їхнього гніту. Йому вдається осідлати велетенського піщаного хробака, чим доводить свою відвагу і вправність. Муад'Діб переконує фрименів відкрито вийти проти Харконненів, що тільки підіймає його авторитет.

Минають роки, Владімір Харконнен довідується про Муад'Діба, але не здогадується хто це. Бойова сила фрименів доти зросла настільки, що вони можуть відвоювати Арракіс навіть у сардаукарів. Загони блокують видобуток прянощів, що ставить під загрозу всю діяльність ДАПТу. Володіючи обмеженим яснобаченням і чудово пристосовані до умов пустелі, фримени відбивають усі напади присланих імператорських військ. Барон, дізнавшись як сардаукарів тренують на планеті-в'язниці, замислює перетворити на таку ж планету Арракіс, натренувати армію і скинути імператора. Розкриваються і плани імператора, він знищив дім Атрідів, боячись зростання його військової міці.

Пол, шукаючи спосіб уникнути баченого у видіннях майбутнього, вирішує пройти смертельно небезпечне випробування Водою Життя. Він вбиває молодого черва, щоб добути речовину. Після трьох тижнів перебування на межі життя й смерті, він повертається у світ, здатним бачити минуле, сучасне й майбутнє, ставши Квізац Хедерахом. Він відчуває на підступах до Арракіса велетенську армаду, зібрану імператором і бароном Харконненом з метою відновити контроль над планетою і добуванням прянощів. Пол усвідомлює їхню величезну силу, але також і власну владу знищити прянощі, наситивши їхні родовища водою.

Під час атаки імперських сил на поселення фрименів гине син Пола, а Алію полоняють сардаукари. Її привозять у столицю, де вона постає перед імператором і верховною преподобною матір'ю. Їх вражає здатність дівчинки мислити, як доросла, і впевненість в тому, що брат зуміє її визволити. Пол зі своєю армією фрименів, скориставшись піщаною бурею, атакує місто. Алія вбиває барона Харконнена, Фейд-Раута викликає Пола на двобій, але гине через власні ж хитрощі. Здолавши опір захисників міста, Пол погрожує імператору знищити прянощі, що зруйнує всю імперію. Під тиском імператор відрікається від влади на користь Пола, пропонуючи йому в дружини свою доньку, принцесу Ірулан. Муад'Діб змирюється з невідворотністю джигаду, зрозумівши, що це спричинить нові переселення людей галактикою і розвиток культур на безлічі планет. Він бере Ірулан за дружину, але обіцяє Чані, що вона, хоч і в ста��усі наложниці, лишиться його коханою жінкою.

Відзнаки та нагороди

[ред. | ред. код]

Роман „Дюна“ першим із науково-фантастичних творів отримав премію „Неб'юла“, запроваджену в 1965 році.

Написаний в 1965 роман став культовим серед любителів наукової фантастики. Його часто називають найкращим науково-фантастичним романом усіх часів і народів[6][7].

У 1985 році найавторитетнішим шотландським критиком-фантастикознавцем Дейвідом Прінґлом роман включено до переліку 100 найкращих англомовних науково-фантастичних романів за період з 1949 по 1984 рік[8].

Видання «Wired» у 2020 році назвало «Дюну» однією з найвпливовіших науково-фантастичних книг[9].

Сиквели

[ред. | ред. код]

Френк Герберт написав ще п'ять книг, дія яких відбувається у всесвіті «Дюни»: «Месія Дюни», «Діти Дюни», «Бог-Імператор Дюни», «Єретики Дюни» та «Капітула Дюни». Низку приквелів та сиквелів до Дюни створив син Френка Герберта, Браян Герберт в співавторстві з Кевіном Дж. Андерсоном.

Адаптації

[ред. | ред. код]

Фільми та серіали

[ред. | ред. код]

Відеоігри

[ред. | ред. код]

Настільні ігри

[ред. | ред. код]
  • Dune (1979) — гра на спеціальній дошці з фігурками, присвячена боротьбі різних фракцій всесвіту за Арракіс.
  • Dune (1997) — колекційна карткова гра, присвячена боротьбі різних фракцій всесвіту за Арракіс.
  • Dune: Chronicles of the Imperium (2000) — настільна рольова гра за мотивами роману і його продовжень.
  • Dune: Imperium (2020) — настільна рольова гра за мотивами роману і його продовжень.

Вплив

[ред. | ред. код]

Згідно з матеріалом «The Guardian» 2015 року, роман є відображенням свого часу, а саме вбирає та фантастично обробляє тогочасні популярні теми потенціалу тіла людини, змінених станів свідомості, змішання релігій та боротьби проти імперіалізму. Саме «Дюна» зробила можливою появу «Зоряних воєн», які перейняли тему злої імперії, пустельної планети, обраного юнака, котрому призначено змінити долю галактики[10]. В свою чергу «Дюна» може розглядатися спадкоємицею ранішої літературної традиції, а саме творів Едґара Барроуза про пустельну планету Барсум (Марс), на якій герой Джон Картер здобув надзвичайні сили[11].

«ScreenRant» стверджували в 2020 році, що книга вплинула сюжетом чи образністю на такі культові фільми, як «2001: Космічна одіссея» (1968) та «Контакт» (1997) — поміщенням психоделічних видінь в наукову фантастику, «Зоряні війни: Нова надія» (1977) — образом пустельної планети, обраного героя, змішання науки та магії, гіпнотичним Голосом, «Чужий» (1979) і «Прометей» (2012) — за посередництва картин Ганса Ґіґера, розроблених для першої екранізації книги, «Навсікая з долини вітрів» (1984) — темами енвайронтменталізму та колонізації, «Той, хто біжить по лезу» (1982) — за посередництва малюнків Мебіуса для першої екранізації, «Шалений Макс» (1985) — де головний герой має паралелі з Полом, «Тремтіння землі» (1990) — образом велетенських підземних червів, «Зоряна брама» (1994) — темою боротьби на пустельній планеті проти галактичної влади[12].

Суспільний резонанс і успіх цього роману спричинений тим, що він зачепив гострі соціальні проблеми того часу: побоювання комп’ютерів, ажіотаж навколо нових наркотиків, які «розширюють свідомість», інтерес до східного містицизму, психології та психіатрії, масове зацікавлення екологією, глобальна загроза нестачі води, жорстке протистояння США і СРСР, тривожне очікування знищення світу у вогні ядерної війни (як згодом з’ясувалося, ця тема спеціально нагніталася радянською пропагандою для просування в США пацифізму). До всього цього можна додати боротьбу за права чорношкірих, спалах фемінізму, розкриття в США величезної мережі комуністичної агентури (макартизм), заснування нафтового картелю ОПЕК, який ніс загрозу монополізації та економічного шантажу (що й відбулося у 1973 році, коли арабські експортери припинили постачання нафти до Штатів та Західної Європи, спричинивши гостру кризу та глобальну економічну рецесію).

Френк Герберт перебував у вирі суспільно-політичних подій і був добре поінформованим про актуальні загрози. Він активно цікавився питаннями лідерства, а також взаємодією релігії, політики та влади.[13].

Сайт «Warp Signal» у 2011 вказував, що франшиза Warhammer 40,000 перейняла з «Дюни» образ теократичної галактичної держави, в якій аристократи борються за владу; стародавньої війни, що завершилася забороною штучних інтелектів; магію в формі психічних здібностей, а також поєднання високих технологій з фанатицизмом, холодною зброєю та забобонністю[14]. «Cultured Vultures» відзначали в 2020, що «Дюна» суттєво вплинула на Warhammer 40,000 темами відмови людства від мислячих машин, використання спеціальних людей-навігаторів для космічних подорожей, таємних жіночих організацій[15].

Видання українською

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://opac.sbn.it/risultati-ricerca-avanzata/-/opac-adv/detail/NAP0869907?
  2. ↑ The Road to Dune (2005), p. 264, letter by Frank Herbert to his agent Lurton Blassingame outlining «They Stopped the Moving Sands.»
  3. ↑ O'Reilly, Timothy (1981). Frank Herbert. Frederick Ungar Publishing Company. с. 39.
  4. ↑ Immerwahr, Daniel (19 листопада 2020). Heresies of "Dune". Los Angeles Review of Books.
  5. ↑ а б Collins, Will (16 вересня 2017). The Secret History of Dune. Los Angeles Review of Books. Процитовано 20 жовтня 2017.
  6. ↑ Touponce, William F. (1988), Frank Herbert, Boston, Massachusetts: Twayne Publishers imprint, G. K. Hall & Co, pg. 119, ISBN 0-8057-7514-5. Locus 15 квітня 1975 провів опитування, в якому „Дюна“ була названа найкращим науково-фантастичним романом усіх часів… Було продано понад десять мільйонів копій різних видань.»
  7. ↑ "SCI FI Channel Auction to Benefit Reading Is Fundamental". Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 13 липня 2006. З 1965 у світі було продано понад 12 млн копій «Дюни» Френка Герберта, що робить її найбільшим бестселером серед науково-фантастичних романів в історії.
  8. ↑ Дейвід Прінґл: «Наукова фантастика: 100 найкращих романів, англомовна добірка,1949–1984». Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 5 квітня 2017.
  9. ↑ Galaxy, Geek's Guide to the (6 червня 2020). ‘Dune’ Is One of the Most Influential Sci-Fi Books Ever. Wired (амер.). ISSN 1059-1028. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021.
  10. ↑ Dune, 50 years on: how a science fiction novel changed the world. the Guardian (англ.). 3 липня 2015. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021.
  11. ↑ Mars Imagined: Sci-Fi's Enduring Attraction to the Red Planet. NBC News (англ.). 9 березня 2012. Процитовано 31 грудня 2023.
  12. ↑ 10 Ways Dune Influenced Future Sci-Fi Movies. ScreenRant (амер.). 28 липня 2020. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021.
  13. ↑ 10 Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта (+аудіо).
  14. ↑ S, Jimmy (10 березня 2011). Unseen Influences: Frank Herbert’s Dune. Warp Signal (англ.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.
  15. ↑ The Cultural Significance of Warhammer 40k. Cultured Vultures (амер.). 26 жовтня 2020. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Дюна (роман)

Див. також

[ред. | ред. код]


книги Це незавершена стаття про книгу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Наукова фантастика Це незавершена стаття про наукову фантастику.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дюна_(роман)&oldid=43629531