| dbo:abstract
|
- Walter Simons (Elberfeld, Renània (Prússia), 1861 - Potsdam, Imperi Alemany, 1937) fou un advocat i polític alemany. Fou el president del de 1922 a 1929. Walter Simons era un estudiant del jurista Rudolf Sohm i fou influenciat per l'humanisme i el pietisme luterà. Després d'estudiar història, filosofia, dret i economia a Estrasburg, Leipzig i Bonn, va començar la seva carrera en dret el 1882 com a assistent legal i, el 1893, es va convertir en jutge a Velbert. Posteriorment, també va treballar a la Reichsjustizamt el 1905 i a l'Oficina de Relacions Exteriors. El novembre de 1918, Simons esdevingué Ministerialdirektor i cap del departament jurídic del Ministeri d'Exteriors. El 1919, essent un treballador molt proper al Ministre d'Exteriors, , va ser nomenat Unterstaatssekretär i Generalkommissar de la delegació alemanya a Versalles. Com que s'oposava a la signatura del Tractat, Simons va dimitir del seu càrrec (einstweiliger Ruhestand) i esdevingué director executiu de la Reichsverband der deutschen Industrie (l'associació d'industrial). El 1920, va dimitir de la , on havia tingut un càrrec executiu entre 1903 i 1907. Des del 25 de juny de 1920 al 4 de maig de 1921 va ser ministre de Relacions Exteriors d'Alemanya, sense afiliació a un partit en el govern Fehrenbacher, que va ser un govern de coalició integrat pel Partit del Centre, el Partit Democràtica Alemanya i el Partit del Poble Alemany. Com a tal, va representar Alemanya a la Conferència de Spa el juliol de 1920 i a la Conferència de Londres el març de 1921. De 1922 a 1929, Simons va ser el president de la Reichsgericht a Leipzig. Com a tal, després de la mort de Friedrich Ebert, el febrer de 1925, va actuar com a Cap d'Estat de la República de Weimar en funcions del 12 març al 12 de maig de 1925, quan Paul von Hindenburg va assumir el càrrec. En el període previ a les eleccions el 1925, Simons va ser suggerit com un candidat més, però no en va sortir res d'ell. Va renunciar a la seva posició al Reichsgericht en protesta per una ingerència inconstitucional del Govern en un judici pendent. A partir del 1929, Simons fou un professor de dret internacional a Leipzig. També va ser membre de l'Església Evangèlica Alemanya de la Comissió i, de 1925 a 1935, va ser president del Congrés Social Evangelista.Juntament amb Hans von Seeckt, Simons van formar la junta directiva de l'SeSiSo-Club, que va posar en esdeveniments culturals en el Kaiserhof Hotel a Berlín per als burgesos liberals (la formació burgesa), sovint en col·laboració amb la Gesellschaft Deutsche 1914 ", el president era Wilhelm Solf. Aquesta reunió també va tenir lloc en el moment de l'arribada de Hitler al poder, com Harry Graf Kessler sostenia un discurs per als membres del club a Hotel Kaiserhof. Els ex membres de la SeSiSo-Club més tard, en gran manera van integrar el cercle Solf, un grup de resistència. Walter Simons, també va representar la denominació Luterana internacionalment en la Conferència d'Estocolm el 1925.Va ser el pare de Hans Simons, pare-en-llei d'Ernst Rudolf Huber i l'avi de . (ca)
- فالتر زيمونز (بالألمانية: Walter Simons) (24 سبتمبر 1861-14 يوليو 1937) هو محام وسياسي ألماني. شغل منصب وزير خارجية جمهورية فايمار بين عامي 1920 و 1921 ورئيس محكمة الرايخ بين 1922 و1929. (ar)
- Walter SIMONS (naskiĝis la 24-an de septembro 1861 en Elberfeld; mortis la 14-an de julio 1937 en Nowawes) estis germana politikisto kaj juristo. En 1925 li estis vic-prezidento de la Vajmara Respubliko. (eo)
- Walter Simons (* 24. September 1861 in Elberfeld (heute Stadtteil von Wuppertal); † 14. Juli 1937 in Nowawes bei Potsdam) war ein deutscher Jurist und parteiloser Politiker. Nachdem er als Außenminister Mitglied der Reichsregierung gewesen war, diente er von 1922 bis 1929 als Präsident des Reichsgerichts. Im Jahr 1925 führte er nach dem Tode Friedrich Eberts als Stellvertreter die Geschäfte des Reichspräsidenten. (de)
- Walter Simons (Elberfeld, 24 de septiembre de 1861 - Neubabelsberg, cerca de Potsdam, 14 de julio de 1937) fue un abogado y político alemán. Ejerció como presidente de la Reichsgericht de 1922 a 1929. (es)
- Walter Simons est un juriste et homme d'État allemand, né le 24 septembre 1861 à Elberfeld (aujourd'hui district de Wuppertal) et mort le 14 juillet 1937 à Nowawes, Babelsberg (aujourd'hui Potsdam). Il est ministre des Affaires étrangères entre 1920 et 1921. (fr)
- Walter Simons (24 September 1861 – 14 July 1937) was a German lawyer and politician. He was Foreign Minister of the Weimar Republic in 1920-21 and served as president of the Reichsgericht from 1922 to 1929. (en)
- 발터 지몬스(독일어: Walter Simons, 1861년 9월 24일 ~ 1937년 7월 14일 )는 바이마르 공화국의 변호사이자, 정치인이다. 1922년에서 1929년까지 장으로 재직하였다. (ko)
- ヴァルター・ジモンス（Walter Simons、1861年9月24日 - 1937年7月14日）は、ドイツの裁判官、政治家。 ヴァイマル共和政期にライヒ裁判所長官を務め、在任中に大統領代行に就任した。 (ja)
- Walter Simons (ur. 24 września 1861 w Elberfeld, zm. 14 lipca 1937 w Poczdamie) – niemiecki prawnik i polityk. Minister spraw zagranicznych Niemiec (25 czerwca 1920 – 4 maja 1921), Prezes Sądu Najwyższego Rzeszy 1922–1929. Studiował historię, filozofię, prawo i ekonomię na uniwersytetach w Strasburgu, Lipsku i Bonn. Od 1893 sędzia w Velbert. Następnie w Ministerstwie Sprawiedliwości Rzeszy (1905) i Auswärtiges Amt (1911). W październiku 1918 mianowany szefem Kancelarii Rzeszy. Był przewodniczącym delegacji niemieckiej na paryską konferencję pokojową, zrezygnował z przewodnictwa odmawiając podpisania traktatu wersalskiego. Od 25 czerwca 1920 do 4 maja 1921 bezpartyjny minister spraw zagranicznych w gabinecie Konstantina Fehrenbacha. Reprezentował Republikę Weimarską na konferencji w Spa (lipiec 1920) i (marzec 1921). Od 1922 do 1929 Prezes Sądu Najwyższego Rzeszy w Lipsku. W tym charakterze od 12 marca 1925 do 12 maja 1925 pełnił funkcję głowy państwa po śmierci prezydenta Rzeszy Friedricha Eberta, do objęcia urzędu przez Paula von Hindenburga. Z Sądu Najwyższego ustąpił w proteście przeciw niekonstytucyjnej ingerencji rządu w toczący się proces. Od 1929 profesor prawa międzynarodowego na uniwersytecie w Lipsku. (pl)
- Walter Simons, född 24 september 1861 i Elberfeld i nuvarande Wuppertal, död 14 juli 1937 i Nowawes vid Potsdam, var en tysk jurist och politiker. Simons inträdde 1882 på den preussiska domarbanan, där han avancerade till oberlandesgerichtsrat. Han kallades 1905 till tjänstgöring i tyska riksjustitieministeriet och blev 1911 föredragande råd i utrikesministeriets rättsavdelning. På uppmaning av prins Max av Baden ställde han sig vid revolutionen 1918 till den nya regeringens förfogande och blev ministerialdirektor i utrikesministeriet med särskilt uppdrag att förbereda fredsunderhandlingarna. I februari 1919 blev Simons chef för rikskansliet och var vid fredsförhandlingarna i Versailles den tyska fredsdelegationens generalkommissarie, men utträdde juni samma år ur statstjänst, enär han ogillade fredsfördragets undertecknande. Han blev augusti samma år direktör för Reichsverband der deutschen Industrie och blev juni 1920 utrikesminister i Konstantin Fehrenbachs ministär. Som sådan deltog han i förhandlingarna med de allierade i Spa juli 1920 och i London mars till april 1921. Han motsatte sig godkännandet av den av de allierade bestämda skadeståndssumman och avgick med ministären Fehrenbach maj 1921, sedan hans försök att få skadeståndsfrågan underställd skiljedom av president Warren G. Harding strandat. Simons deltog 1922 i förhandlingarna med Polen efter Oberschlesiens delning och blev i juli samma år president i riksrätten i Leipzig. Efter president Friedrich Eberts död, 1925, fungerade Simons som tjänstförrättande rikspresident, tills Paul von Hindenburg valts och tillträtt sitt ämbete. Simons deltog augusti 1925 i Allmänkyrkliga konferensen för praktisk kristendom i Stockholm. Simons lade 1929 ned sitt ämbete som ordförande för Reichsgericht i protest mot vad han såg som politisk inblandning från regeringen. Samma år blev han professor i internationell rätt vid Leipzigs universitet. Han kom under 1930-talet att i flera publikationer uttala sig till stöd för Nazityskland, Francos spanska nationalister och Mussolinis Italien i internationella folkrättsfrågor som Abessinienkrisen. (sv)
- Walter Simons (Elberfeld, 24 de setembro de 1861 - , Potsdam, 14 de julho de 1937) foi um político alemão. Ele foi presidente do Supremo Tribunal Alemão (1922-1929). Após a morte de Friedrich Ebert em fevereiro de 1925, ele ocupou o cargo de Presidente da República de Weimar. (pt)
- Вальтер Сімонс (нім. Walter Simons; 24 вересня 1861 — 14 липня 1937) — німецький юрист і політик. Виконував обов'язки Рейхспрезидента Німеччини у 1925 році згідно з Веймарською конституцією. Вальтер Сімонс отримав освіту юриста в адвоката Рудольфа Зома, що відбилось на його гуманістичному і лютерансько-пієтистському світогляді. Закінчивши вивчення історії, філософії, економіки права в Страсбурзі, Лейпцизі і Бонні в 1882 році, він почав кар'єру правового референту, а в 1893 році прийняв судейство в Фельберті. У 1905 році Сімонс працював в головному апараті управління (міністерства) юстиції Німеччини, в 1911 році перейшов в управління закордонних справ. В жовтні 1918 року став керівником Рейхсканцелярії в керівництві Макса Баденського. В 1919 році він став головою німецької делегації на Паризькій конференції, але пішов у відставку, не прийнявши Версальского договору. З 25 червня до 4 травня 1921 року Сімонс був безпартійним міністром закордонних справ в коаліційному (Центр, Народна партія, Демократична партія) правоцентристському уряді Ференбаха, на цій посаді Сімонс представляв Німеччину на конференціях в Спа (липень 1920) і в Лондоні (березень 1921). З 1922 року до 1929 Сімонс був президентом Імперського суду (знаходився в Лейпцигу). Ця посада за конституцією давала змогу виконувати обов'язки Рейхспрезидента у випадку його смерті або інших обставин, коли сам президент не має змоги виконувати свої обов'язки (стаття 51). Таким чином, Вальтер Сімонс був в.о. президента Німеччини після смерті Фрідріха Еберта до прийняття присяги новим президентом Паулем фон Гінденбургом 12 травня 1925 року. Кандидатуру на вибори президента він не виставив. У 1929 році він подав у відставку з посади президента Імперського суду і став викладати в Лейпцигу міжнародне право. Переконаний лютеранин, Вальтер Сімонс був в 1925—1933 році президентом Євангелістічно-Соціального Конгресу (ESK). Помер в Бабельсберзі (тепер Потсдам) у 1937 році. (uk)
- Вальтер Симонс (нем. Walter Simons; 24 сентября 1861 — 14 июля 1937) — немецкий юрист и политик. Будучи председателем Верховного суда, в соответствии с Веймарской конституцией исполнял обязанности Рейхспрезидента Германии в 1925 году. Вальтер Симонс прошел обучение на юриста у адвоката Рудольфа Зома, что сказалось на его гуманистическом и лютеранско-пиетистском мировоззрении. Закончив изучение истории, философии, экономики и права в Страсбурге, Лейпциге и Бонне в 1882 году, он начал карьеру правового референта, а в 1893 году принял судейство в Фельберте. В 1905 году Симонс работал в главном аппарате управления (министерства) юстиции Германии, в 1911 перешел в управление иностранных дел. В октябре 1918 стал управляющим Рейхсканцелярией в правительства Макса Баденского. В 1919 он стал главой немецкой делегации на Парижской конференции, но ушел в отставку, не приняв Версальского договора. С 25 июня 1920 по 4 мая 1921 года Симонс был беспартийным министром иностранных дел в коалиционном (Центр, Народная партия, Демократическая партия) правоцентристском правительстве Ференбаха, в этом качестве Симонс представлял Германию на конференциях в Спа (июль 1920) и Лондоне (март 1921). С 1922 по 1929 Симонс был президентом Имперского суда (находился в Лейпциге). Эта должность по конституции давала право исполнять обязанности Рейхспрезидента в случае его смерти или при других обстоятельствах, когда сам президент не может отправлять свои обязанности (статья 51). Вальтер Симонс являлся исполняющим обязанности рейхспрезидента после кончины Фридриха Эберта и последовавшего через 12 дней отказа рейхсканцлера Ганса Лютера исполнять эти обязанности, до принятия присяги новым президентом Паулем фон Гинденбургом 12 мая 1925 года. Кандидатуру на выборы президента он не выставил. В 1929 году он подал в отставку с поста президента Имперского суда и стал преподавать в Лейпциге международное право. Убеждённый лютеранин, Вальтер Симонс был в 1925—1933 президентом Евангелическо-Социального Конгресса (ESK). Умер в Бабельсберге (ныне Потсдам) в 1937 году. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- فالتر زيمونز (بالألمانية: Walter Simons) (24 سبتمبر 1861-14 يوليو 1937) هو محام وسياسي ألماني. شغل منصب وزير خارجية جمهورية فايمار بين عامي 1920 و 1921 ورئيس محكمة الرايخ بين 1922 و1929. (ar)
- Walter SIMONS (naskiĝis la 24-an de septembro 1861 en Elberfeld; mortis la 14-an de julio 1937 en Nowawes) estis germana politikisto kaj juristo. En 1925 li estis vic-prezidento de la Vajmara Respubliko. (eo)
- Walter Simons (* 24. September 1861 in Elberfeld (heute Stadtteil von Wuppertal); † 14. Juli 1937 in Nowawes bei Potsdam) war ein deutscher Jurist und parteiloser Politiker. Nachdem er als Außenminister Mitglied der Reichsregierung gewesen war, diente er von 1922 bis 1929 als Präsident des Reichsgerichts. Im Jahr 1925 führte er nach dem Tode Friedrich Eberts als Stellvertreter die Geschäfte des Reichspräsidenten. (de)
- Walter Simons (Elberfeld, 24 de septiembre de 1861 - Neubabelsberg, cerca de Potsdam, 14 de julio de 1937) fue un abogado y político alemán. Ejerció como presidente de la Reichsgericht de 1922 a 1929. (es)
- Walter Simons est un juriste et homme d'État allemand, né le 24 septembre 1861 à Elberfeld (aujourd'hui district de Wuppertal) et mort le 14 juillet 1937 à Nowawes, Babelsberg (aujourd'hui Potsdam). Il est ministre des Affaires étrangères entre 1920 et 1921. (fr)
- Walter Simons (24 September 1861 – 14 July 1937) was a German lawyer and politician. He was Foreign Minister of the Weimar Republic in 1920-21 and served as president of the Reichsgericht from 1922 to 1929. (en)
- 발터 지몬스(독일어: Walter Simons, 1861년 9월 24일 ~ 1937년 7월 14일 )는 바이마르 공화국의 변호사이자, 정치인이다. 1922년에서 1929년까지 장으로 재직하였다. (ko)
- ヴァルター・ジモンス（Walter Simons、1861年9月24日 - 1937年7月14日）は、ドイツの裁判官、政治家。 ヴァイマル共和政期にライヒ裁判所長官を務め、在任中に大統領代行に就任した。 (ja)
- Walter Simons (Elberfeld, 24 de setembro de 1861 - , Potsdam, 14 de julho de 1937) foi um político alemão. Ele foi presidente do Supremo Tribunal Alemão (1922-1929). Após a morte de Friedrich Ebert em fevereiro de 1925, ele ocupou o cargo de Presidente da República de Weimar. (pt)
- Walter Simons (Elberfeld, Renània (Prússia), 1861 - Potsdam, Imperi Alemany, 1937) fou un advocat i polític alemany. Fou el president del de 1922 a 1929. Walter Simons era un estudiant del jurista Rudolf Sohm i fou influenciat per l'humanisme i el pietisme luterà. Després d'estudiar història, filosofia, dret i economia a Estrasburg, Leipzig i Bonn, va començar la seva carrera en dret el 1882 com a assistent legal i, el 1893, es va convertir en jutge a Velbert. Posteriorment, també va treballar a la Reichsjustizamt el 1905 i a l'Oficina de Relacions Exteriors. (ca)
- Walter Simons (ur. 24 września 1861 w Elberfeld, zm. 14 lipca 1937 w Poczdamie) – niemiecki prawnik i polityk. Minister spraw zagranicznych Niemiec (25 czerwca 1920 – 4 maja 1921), Prezes Sądu Najwyższego Rzeszy 1922–1929. Z Sądu Najwyższego ustąpił w proteście przeciw niekonstytucyjnej ingerencji rządu w toczący się proces. Od 1929 profesor prawa międzynarodowego na uniwersytecie w Lipsku. (pl)
- Walter Simons, född 24 september 1861 i Elberfeld i nuvarande Wuppertal, död 14 juli 1937 i Nowawes vid Potsdam, var en tysk jurist och politiker. Simons inträdde 1882 på den preussiska domarbanan, där han avancerade till oberlandesgerichtsrat. Han kallades 1905 till tjänstgöring i tyska riksjustitieministeriet och blev 1911 föredragande råd i utrikesministeriets rättsavdelning. På uppmaning av prins Max av Baden ställde han sig vid revolutionen 1918 till den nya regeringens förfogande och blev ministerialdirektor i utrikesministeriet med särskilt uppdrag att förbereda fredsunderhandlingarna. (sv)
- Вальтер Симонс (нем. Walter Simons; 24 сентября 1861 — 14 июля 1937) — немецкий юрист и политик. Будучи председателем Верховного суда, в соответствии с Веймарской конституцией исполнял обязанности Рейхспрезидента Германии в 1925 году. С 25 июня 1920 по 4 мая 1921 года Симонс был беспартийным министром иностранных дел в коалиционном (Центр, Народная партия, Демократическая партия) правоцентристском правительстве Ференбаха, в этом качестве Симонс представлял Германию на конференциях в Спа (июль 1920) и Лондоне (март 1921). Умер в Бабельсберге (ныне Потсдам) в 1937 году. (ru)
- Вальтер Сімонс (нім. Walter Simons; 24 вересня 1861 — 14 липня 1937) — німецький юрист і політик. Виконував обов'язки Рейхспрезидента Німеччини у 1925 році згідно з Веймарською конституцією. Вальтер Сімонс отримав освіту юриста в адвоката Рудольфа Зома, що відбилось на його гуманістичному і лютерансько-пієтистському світогляді. Закінчивши вивчення історії, філософії, економіки права в Страсбурзі, Лейпцизі і Бонні в 1882 році, він почав кар'єру правового референту, а в 1893 році прийняв судейство в Фельберті. У 1905 році Сімонс працював в головному апараті управління (міністерства) юстиції Німеччини, в 1911 році перейшов в управління закордонних справ. В жовтні 1918 року став керівником Рейхсканцелярії в керівництві Макса Баденського. В 1919 році він став головою німецької делегації на Пари (uk)
|
