| dbo:abstract
|
- أوبانيشاد إيشا (Devanagari: ईशोपनिषद् IAST īśopaniṣad)، إحدى أقصر الأوبانيشاد، وجزء لا يتجزأ من الفصل الأخير (آدايا) من شوكلا ياجورفيدا. إنه موخيا (أساسي، رئيسي) في الأوبانيشاد، ومعروف في اثنتين من التلاوات، تسميان كانڤا (ڤي إس كي) ومديندينا (ڤي إس إم) أوبانيشاد. وهي قصيدة وجيزة تتألف من 17 أو 18 آية، اعتمادًا على المراجع المنقحة. وهو كتاب معتمد في مدارس فيدانتا الفرعية، وسروتي مؤثر في المدارس الهندوسية المتنوعة. وهو الفصل الأربعون من ياجورفيدا. استُمد اسم النص من بدايته، إيسا ڤازيام، «يلفه الرب»، أو «مخبأة في الرب (النفس)». يناقش النص نظرية أتمان (الروح، الذات) للهندوسية، ويشار إليها من قبل كل من دڤايتا (ازدواجية) وإدڤايتا (غير ازدواجية) المدارس الفرعية في فيدانتا. جرى تصنيفها كـ «أوبانيشاد شعرية» إلى جانب كينا وكاثا وسڤيتسڤاترا ومونداكا من قبل بول ديوسين (1908). (ar)
- Die Isha-Upanishad ist eine der kürzesten Upanishaden. Sie gehört zu den Mukhya-Upanishaden und entstand im Zeitraum 500 bis 100 v. Chr. (de)
- La Īśa Upaniṣad o Isha Upanishad es una de las Upanishad (escrituras sagradas del hinduismo). Tiene la forma de un poema o secuencia de mantras en idioma sánscrito.
* īśopaniṣad, en el sistema AITS (alfabeto internacional para la transliteración del sánscrito).
* ईशोपनिषद्, en escritura devanagari del sánscrito.
* Pronunciación: [iishopanishád]. Los seguidores de diversas tradiciones del hinduismo la consideran shruti (texto ‘oído’, revelado por los devas). Con tan solo 18 versos, es la escritura upanishádica más breve, pero también una de las más citadas.Es el único caso de una Upanishad incluida en un samjitá de un Veda (el , anexo al Iáyur-veda blanco). Se considera que la Isopanisad fue compuesta durante el periodo mauria (siglo IV a II a. C.).El verso 18 (el último) es una cita del Rig-veda (1.189.1), que es el libro más antiguo de la literatura india, de la segunda mitad del II milenio a. C. Se trata de un himno dedicado a Agní (dios del fuego). En el hinduismo posterior se considera que todas estas adoraciones a distintos dioses eran formas veladas de adorar a un dios único (que puede tratarse de Sivá, Visnú o Krisná, según la creencia del devoto). (es)
- The Isha Upanishad (Devanagari: ईशोपनिषद् IAST īśopaniṣad) is one of the shortest Upanishads, embedded as the final chapter (adhyāya) of the Shukla Yajurveda. It is a Mukhya (primary, principal) Upanishad, and is known in two recensions, called Kanva (VSK) and Madhyandina (VSM). The Upanishad is a brief poem, consisting of 17 or 18 verses, depending on the recension. It is a key scripture of the Vedanta sub-schools, and an influential Śruti to diverse schools of Hinduism. It is the 40th chapter of Yajurveda. The name of the text derives from its incipit, īśā vāsyam, "enveloped by the Lord", or "hidden in the Lord (Self)". The text discusses the Atman (Self) theory of Hinduism, and is referenced by both Dvaita (dualism) and Advaita (non-dualism) sub-schools of Vedanta. It is classified as a "poetic Upanishad" along with Kena, Katha, Svetasvatara and Mundaka by Paul Deussen (1908). (en)
- Isha Upanishad (IAST: Īśa Upaniṣad) (Upaniṣad du Seigneur) est l'une des plus courtes des Upaniṣad majeures ou principales, composée de 18 versets au total. Celle-ci est considérée comme faisant partie de la Śruti par diverses traditions au sein de l'hindouisme. Ce texte court associé au Shukla Yajur-Veda (blanc) aborde certains aspects relatifs à la philosophie, la religion, le rituel et la métaphysique. (fr)
- La Īṣa Upaniṣad (Īśopaniṣad; devanāgarī: ईशोपनिषद्; anche Išāvāsya Upaniṣad) è il quarantesimo e ultimo kaṇḍa ("sezione") dello Vājasaneyisaṃhitā inserito nello Śukla Yajurveda (Yajurveda bianco), ovvero attiene a quel testo che la tradizione attribuisce al ṛṣi Yājñavalkya. Quindi, a differenza delle altre Upaniṣad, la Īśopaniṣad è parte integrate della rispettiva saṃhitā del Veda. La Īṣa Upaniṣad si compone di 18 versi (mantra) e, sia per i suoi contenuti sia per la presunta antichità, essa è in grandissima considerazione presso gli ambienti tradizionali hindū dove è solitamente inserita all'apertura di ogni antologia delle Upaniṣad . Esistono due recensioni di questa Upaniṣad quella, forse più antica, detta dei Kāṇva e quella detta dei Mādhyandina. Risalente probabilmente al VI-V secolo a.C., o successivo, comunque prima dell'era volgare, deve il suo nome, come quello di Išāvāsya Upaniṣad, alle sue prime parole: īśā vāsyam. " Īṣa" ("Il Signore", la "Persona suprema"), vāsyam ("abita", "pervade", "veste"; vāsyam è il gerundio della radice verbale vas, ma ci sono diverse radici vas, da qui la sfumatura di significato che il termine può assumere a seconda della scelta del traduttore o del lettore), idaṃ sarvaṃ ("tutto ciò"), yat kiñca ("qualsiasi cosa", "il mondo"), jagatyāṃ jagat ("che si muove"). (it)
- イーシャー・ウパニシャッド（梵: ईशोपनिषत्）とは、ウパニシャッドの1つ。白ヤジュル・ヴェーダに付属し、古ウパニシャッドの中では、中期の「韻文ウパニシャッド」に分類される。 アートマン思想が述べられる。 (ja)
- «И́ша-упа́нишада» (IAST: īśa upaniṣad, также «Ишопа́нишад» IAST: īśopaniṣad, «Ишавасья-упанишада» IAST: īśāvāsya upaniṣad) — одна из самых малых по объёму Упанишад канона мукхья; состоит из 18 текстов. Также как и другие основные тексты веданты, данная Упанишада принимается в индуизме как священное писание категории шрути. Название текста происходит от санскритского IAST: īśā, «Господь» (Иша). «Иша-упанишада» является последней главой (адхьяя) «Шукла-Яджурведы» и рассматривается учёными как одна из более ранних Упанишад канона мукхья, датируемая временами империи Маурьев. В тексте обсуждаются философия, религия, ритуализм и метафизика. «Иша-упанишада» имеет особое значение среди всех Упанишад — в ней описывается природа Всевышнего Ишвары, который представлен как «бестелесный, всеведущий, безупречный, не имеющий вен, чистый и неосквернённый» (мантра 8), который «оставаясь в Своей обители, передвигается быстрее мысли и может обогнать всех бегущих». «Он ходит, и не ходит. Он далеко и в то же время очень близко. Он пребывает внутри всего, и всё же Он вне всего» (мантры 4 и 5). Последующие мантры представляют собой серию молитв, в которых просящий просит о возможности заглянуть по ту сторону сияния Всевышнего с целью осознать истинную природу Верховного Господа. В двух шакхах «Шукла-Яджурведы» (Мадхьяндиния-шакхе и Канва-шакхе) мантры 1-8 представлены в одном и том же порядке, однако мантры 9—14 Канва-шакхи соответствуют мантрам 12, 13, 14, 9, 10, 11 Мадхьяндиния-шакхи, причём мантра 17 представляет собой вариацию мантры 15 Канвы, а мантра 16 Канвы отсутствует в Мадхьяндинийи, 17—18 Канвы соответствуют 15—16 Мадхьяндинийи. Порядок стихов, цитируемых в этой статье соответствует Канва-шакхе: Мантра 18 представляет собой текст из «Ригведы» (РВ 1.189.1), в котором призывается Агни. (ru)
- 自在奥义书（梵語：īśa upaniṣad，或译为伊莎奥义书、至尊奧義書）婆罗门教诸奥义书中最短的之一，全书只有17至18颂。其名字“īśā”意为“出自神灵的”，“出自至高者的”或“精神的”（该词在佛教中的意思即“自在”）。 自在奥义书传统上附属于《白夜柔吠陀》，是所谓“主要奥义书”（即成书较早、与吠陀联系密切的奥义书）之一。它通常被放在《白夜柔吠陀》的最后一章中。不过，自在奥义书是13部主要奥义书中成书较晚的，可能晚至孔雀王朝时期才出现。该书的内容基本上是在讨论哲学和宗教祭祀，并写到了一个至高的存在“自在”（īśā），也就是无上我： “唵！自在居住在存在于这个世界的所有一切中。” (zh)
- «Іша-упанішада» (īśa upaniṣad IAST) — одна з найменших за обсягом упанішада канону , складається з 18 текстів. Ця Упанішадах приймається в індуїзмi як священне писання категорії шруті. Назва тексту походить від санскритського īśā IAST — господь (іша). «Іша-упанішада» є останнім розділом (адхьяя) «Шукла Яджур-веди» і розглядається вченими як одна з найранніших упанішад канону мукха, що датується часом імперії Маур'їв. У тексті обговорюються філософія, релігія, ритуали та метафізика. «Іша-упанішада» має особливе значення серед усіх Упанішад - в ній описується природа Всевишнього ішвари, який представлений як «безтілесний, всезнаючий, бездоганний, не має вен, чистий і неоскверненний »(мантра 8), який «залишаючись у Своїй обителі, пересувається швидше думки і може обігнати всіх». «Він ходить, і не ходить. Він далеко і в той же час дуже близько. Він перебуває усередині всього, і все ж Він поза усим» (мантри 4 і 5). Наступні мантри це серія молитов, в яких проситься про можливість зазирнути по той бік сяйва Всевишнього з метою усвідомити справжню природу верховного божества. У двох «Шукла Яджур-веди» (Мадхьяндінія-шакхе і Канва-шакхе) мантри 1-8 представлені в одному і тому ж порядку, однак мантри 9-14 Канва-шакхи відповідають мантрам 12, 13, 14 , 9, 10, 11 Мадхьяндінія-шакхи, причому мантра 17 є варіацією мантри 15 канви, а мантра 16 канви відсутня в Мадхьяндінії, 17-18 Канва відповідають 15-16 Мадхьяндінії. Порядок віршів, цитованих у цій статті відповідає Канва-шаксі: Мантра 18 є текстом з «Рігведи» (РВ 1.189.1), в якому закликається Агні. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Die Isha-Upanishad ist eine der kürzesten Upanishaden. Sie gehört zu den Mukhya-Upanishaden und entstand im Zeitraum 500 bis 100 v. Chr. (de)
- Isha Upanishad (IAST: Īśa Upaniṣad) (Upaniṣad du Seigneur) est l'une des plus courtes des Upaniṣad majeures ou principales, composée de 18 versets au total. Celle-ci est considérée comme faisant partie de la Śruti par diverses traditions au sein de l'hindouisme. Ce texte court associé au Shukla Yajur-Veda (blanc) aborde certains aspects relatifs à la philosophie, la religion, le rituel et la métaphysique. (fr)
- イーシャー・ウパニシャッド（梵: ईशोपनिषत्）とは、ウパニシャッドの1つ。白ヤジュル・ヴェーダに付属し、古ウパニシャッドの中では、中期の「韻文ウパニシャッド」に分類される。 アートマン思想が述べられる。 (ja)
- 自在奥义书（梵語：īśa upaniṣad，或译为伊莎奥义书、至尊奧義書）婆罗门教诸奥义书中最短的之一，全书只有17至18颂。其名字“īśā”意为“出自神灵的”，“出自至高者的”或“精神的”（该词在佛教中的意思即“自在”）。 自在奥义书传统上附属于《白夜柔吠陀》，是所谓“主要奥义书”（即成书较早、与吠陀联系密切的奥义书）之一。它通常被放在《白夜柔吠陀》的最后一章中。不过，自在奥义书是13部主要奥义书中成书较晚的，可能晚至孔雀王朝时期才出现。该书的内容基本上是在讨论哲学和宗教祭祀，并写到了一个至高的存在“自在”（īśā），也就是无上我： “唵！自在居住在存在于这个世界的所有一切中。” (zh)
- أوبانيشاد إيشا (Devanagari: ईशोपनिषद् IAST īśopaniṣad)، إحدى أقصر الأوبانيشاد، وجزء لا يتجزأ من الفصل الأخير (آدايا) من شوكلا ياجورفيدا. إنه موخيا (أساسي، رئيسي) في الأوبانيشاد، ومعروف في اثنتين من التلاوات، تسميان كانڤا (ڤي إس كي) ومديندينا (ڤي إس إم) أوبانيشاد. وهي قصيدة وجيزة تتألف من 17 أو 18 آية، اعتمادًا على المراجع المنقحة. جرى تصنيفها كـ «أوبانيشاد شعرية» إلى جانب كينا وكاثا وسڤيتسڤاترا ومونداكا من قبل بول ديوسين (1908). (ar)
- The Isha Upanishad (Devanagari: ईशोपनिषद् IAST īśopaniṣad) is one of the shortest Upanishads, embedded as the final chapter (adhyāya) of the Shukla Yajurveda. It is a Mukhya (primary, principal) Upanishad, and is known in two recensions, called Kanva (VSK) and Madhyandina (VSM). The Upanishad is a brief poem, consisting of 17 or 18 verses, depending on the recension. It is classified as a "poetic Upanishad" along with Kena, Katha, Svetasvatara and Mundaka by Paul Deussen (1908). (en)
- La Īśa Upaniṣad o Isha Upanishad es una de las Upanishad (escrituras sagradas del hinduismo). Tiene la forma de un poema o secuencia de mantras en idioma sánscrito.
* īśopaniṣad, en el sistema AITS (alfabeto internacional para la transliteración del sánscrito).
* ईशोपनिषद्, en escritura devanagari del sánscrito.
* Pronunciación: [iishopanishád]. (es)
- La Īṣa Upaniṣad (Īśopaniṣad; devanāgarī: ईशोपनिषद्; anche Išāvāsya Upaniṣad) è il quarantesimo e ultimo kaṇḍa ("sezione") dello Vājasaneyisaṃhitā inserito nello Śukla Yajurveda (Yajurveda bianco), ovvero attiene a quel testo che la tradizione attribuisce al ṛṣi Yājñavalkya. Quindi, a differenza delle altre Upaniṣad, la Īśopaniṣad è parte integrate della rispettiva saṃhitā del Veda. Esistono due recensioni di questa Upaniṣad quella, forse più antica, detta dei Kāṇva e quella detta dei Mādhyandina. (it)
- «И́ша-упа́нишада» (IAST: īśa upaniṣad, также «Ишопа́нишад» IAST: īśopaniṣad, «Ишавасья-упанишада» IAST: īśāvāsya upaniṣad) — одна из самых малых по объёму Упанишад канона мукхья; состоит из 18 текстов. Также как и другие основные тексты веданты, данная Упанишада принимается в индуизме как священное писание категории шрути. Название текста происходит от санскритского IAST: īśā, «Господь» (Иша). «Иша-упанишада» является последней главой (адхьяя) «Шукла-Яджурведы» и рассматривается учёными как одна из более ранних Упанишад канона мукхья, датируемая временами империи Маурьев. (ru)
- «Іша-упанішада» (īśa upaniṣad IAST) — одна з найменших за обсягом упанішада канону , складається з 18 текстів. Ця Упанішадах приймається в індуїзмi як священне писання категорії шруті. Назва тексту походить від санскритського īśā IAST — господь (іша). «Іша-упанішада» є останнім розділом (адхьяя) «Шукла Яджур-веди» і розглядається вченими як одна з найранніших упанішад канону мукха, що датується часом імперії Маур'їв. У тексті обговорюються філософія, релігія, ритуали та метафізика. Мантра 18 є текстом з «Рігведи» (РВ 1.189.1), в якому закликається Агні. (uk)
|
