| dbo:abstract
|
- أماكن عبقرية (بالإنجليزية: Genius loci) ، كانت الروح الحامية في مكان ما عبارة عن بيئة عبقرية. وكثيرًا ما كانت تصور في علم الأيقونات الدينية على أنها شخصية تحمل سمات مثل القرنية، أو باتيرا (وعاء التشهير)، أو الأفعى. العديد من وجدت في جميع أنحاء الإمبراطورية الرومانية الغربية كانت مخصصة لموقع عبقري معين. لقد تطورت الطوائف الامبراطورية الرومانية للإمبراطور والبيت الامبراطوري بشكل جزئي في صلات مع التضحيات التي قدمتها . وكانت هذه المقاطعات المحلية التي بلغ عددها 265 مقاطعة منتظمة في مختلف أنحاء منطقة لارس كومبيتاليس (أرواح حامية أو أرواح من تقاطع الطرق)، والتي حوّلها الإمبراطور أغسطس إلى لارس أوغستي إلى جانب العبقري أوغستي. ثم يعتبر عبقرية الإمبراطور كمجال عبقري للإمبراطورية الرومانية ككل. يمكن العثور على أمثلة رومانية لهذه الجنية، على سبيل المثال، في كنيسة سانت جايلز، توكنهام، ويلتشاير حيث يتم تصوير المكان العبقري على أنه تخفيف في جدار كنيسة نورمان بنيت من المواد الرومانية. وهذا يدل على أن «عبقري روماني شاب ذو شعر مجعد كان يعمل في حالة راحة عالية، ويحمل كورنوكوبيا في يده اليسرى وباتيرا في يمينه»، والذي تم تحديده عن طريق الخطأ على أنه أسكليبيوس. (ar)
- Genius loci je latinské slovní spojení znamenající „duch místa“. V římské mytologii byl genius loci duch či bůžek ochraňující určité místo, často býval zobrazován jako had nebo jako postava s rohem hojnosti. V dnešním slovníku má však tento obrat spíš význam specifické atmosféry dané oblasti než jakési místní ochraňující síly (např.: genius loci, duch tohoto místa, převzal nad událostmi svou moc). V sociologickém a urbanistickém kontextu je vnímán jako stabilní znak identity dané lokality, který se zachovává v různých historických situacích a přechází z jedné do druhé, oživován novými existenciálními významy. (cs)
- Der lateinische Begriff genius loci bedeutet wörtlich übersetzt „der Geist des Ortes“. Mit „Geist“ war in der römischen Mythologie ursprünglich ein Schutzgeist (Genius) gemeint, der häufig in Form einer Schlange dargestellt wurde. Der Begriff genius loci bezog sich in der römischen Antike neben religiösen Orten wie Tempeln und Kultplätzen auch auf profane Bereiche wie Provinzen, Städte, Plätze, Bauwerke oder einzelne Räume innerhalb dieser Bauten. In der Tradition des monotheistischen Christentums wird der Begriff Geist anders definiert, und zwar als eine nicht genau zu bestimmende Spiritualität. In diesem Sinne bezeichnet genius loci die geistige Atmosphäre eines Ortes, die durch den Geist der Menschen geprägt sein soll, die sich dort aufgehalten haben oder noch aufhalten. So ist beispielsweise der genius loci des Klosters Maulbronn ein zentrales Thema in den Werken von Hermann Hesse (vor allem in Unterm Rad und Narziß und Goldmund). In der Architektur und Raumplanung bezeichnet der Begriff auch die baulichen Vorgaben und Merkmale eines Ortes, welche maßgeblich entwurfsbestimmend sein können. Denn jedes Grundstück definiert sich zunächst aus seiner Lage und der Einbettung in seine Umgebung, hieraus gewinnt es seine Wertigkeit, seinen Charakter und seine Nutzungsmöglichkeiten. Aber der genius loci setzt sich nicht allein aus Bodenbeschaffenheit, der Größe eines Areals und anderen messbaren Faktoren zusammen, sondern beinhaltet zudem die Atmosphäre und Aura eines Ortes. In diesem Sinne ist der genius loci ein Konstrukt, in dem Wissen, Erinnerung, Wahrnehmung und Deutung als interpretative Leistung des menschlichen Geistes verschmelzen. Um eine ausgefallene Bebauung mit eigenem Charakter und Ambiente zu erzielen, wird der genius loci oftmals in den Entwurfsprozess für ein Gebäude einbezogen. Insbesondere bei der Einbindung historischer Bausubstanz spielt er eine wichtige Rolle in der Architektur, wenn es gilt, die Anknüpfungspunkte, die ein Ort bietet, aufzugreifen und in die Zukunft zu überführen, etwa bei der baulichen Umwidmung alter Kirchenbauten. Die neuere Architekturtheorie bemüht sich um eine systematische Analyse der Verbindungen zwischen Bauwerk und Ortsbezug. In der Politik steht der Begriff für die Symbolik eines Verhandlungsortes, an dem bedeutende bi- oder multilaterale Verträge ausgehandelt bzw. unterzeichnet wurden (z. B. der Spiegelsaal im Schloss Versailles) oder an dem andere historisch bedeutsame Ereignisse stattfanden (z. B. verlustreiche Schlachten wie bei Verdun oder Stalingrad). (de)
- In classical Roman religion, a genius loci (plural genii locorum) was the protective spirit of a place. It was often depicted in religious iconography as a figure holding attributes such as a cornucopia, patera (libation bowl) or snake. Many Roman altars found throughout the Western Roman Empire were dedicated to a particular genius loci. The Roman imperial cults of the Emperor and the imperial house developed in part in connections with the sacrifices made by neighborhood associations (vici) to the local genius. These 265 local districts had their cult organised around the Lares Compitales (guardian spirits or lares of the crossroads), which the emperor Augustus transformed into Lares Augusti along with the Genius Augusti. The emperor's genius is then regarded as the genius loci of the Roman Empire as a whole. Roman examples of these genii can be found, for example, at the church of St. Giles, Tockenham, Wiltshire where the genius loci is depicted as a relief in the wall of a Norman church built of Roman material. This shows "a youthful and curly-haired Roman Genius worked in high relief, holding a cornucopia in his left hand and a patera in his right", which previously has been "erroneously identified as Asclepius". (en)
- En la mitología romana un genius loci (en genitivo genii locorum) es el espíritu protector de un lugar, frecuentemente representado en la iconografía pagana como una figura provista de bien una cornucopia, bien una pátera o fíala (bandejitas de libación), o una serpiente. Desde el imperio de Octavio Augusto se solía identificar con los dioses Lares. Entre los pueblos de Europa del Este existe el o Domovik (ucraniano: Домовик, Domovík), (ruso: домовoй, Domovoy) es la deidad del hogar, que cuida de la vida de toda la familia que vive en la casa. Literalmente significa el espíritu de la casa en el folclore eslavo. En la actualidad, este término se refiere generalmente a los aspectos característicos o distintivos de un lugar y no necesariamente a un espíritu guardián. Alexander Pope hizo del Genius loci un principio importante en el diseño paisajístico y de jardín en la Epístola IV, a Richard Boyle, conde de Burlington. Este principio consiste en la adaptación de los diseños al contexto en que se ubican. (es)
- Genius loci est une locution latine qui peut se traduire en français par « esprit du lieu ». D’un côté, l’esprit fait référence à la pensée, aux humains et aux éléments immatériels. De l’autre côté, le lieu évoque un site, un monde physique matériel. Son utilisation dans la culture populaire renvoie généralement à l'atmosphère distinctive d'un endroit. (fr)
- Il Genius loci è un'entità naturale e soprannaturale legata a un luogo e oggetto di culto nella religione romana. Tale associazione tra Genio e luogo fisico si originò forse dall'assimilazione del Genio con i Lari a partire dall'età augustea. Nel neopaganesimo, secondo il Movimento Tradizionale Romano, il Genius loci non va confuso con il Lare perché questi è il Genio del luogo posseduto dall'uomo o che l'uomo attraversa (come i Lari Compitali e i Lari Permarini), mentre il Genius loci è il Genio del luogo abitato e frequentato dall'uomo. Inoltre quando si invoca il Genius loci bisogna precisare sive mas sive foemina ("che sia maschio o che sia femmina") perché non se ne conosce il genere. (it)
- ゲニウス・ロキ（genius loci）はローマ神話における土地の守護精霊である。地霊と訳される。蛇の姿で描かれることが多い。欧米での現代的用法では、「土地の雰囲気」や「土地柄」を意味し、守護精霊を指すことは少ない。 例えば、ウィルトシャーのにある聖ジャイルズ教会堂はブリタンニア時代の材料で建設されたノルマン様式の教会で、壁面にゲニウス・ロキ像が彫られている。 アレキサンダー・ポープは庭園やランドスケープの設計においてゲニウス・ロキ（この場合は土地柄の意）が重要であることを「バーリントン卿リチャード・ボイルへの書簡IV」で次のように記している。 Consult the genius of the place in all;/That tells the waters or to rise, or fall;/Or helps th' ambitious hill the heav'ns to scale,/Or scoops in circling theatres the vale;/Calls in the country, catches opening glades,/Joins willing woods, and varies shades from shades,/Now breaks, or now directs, th' intending lines;/Paints as you plant, and, as you work, designs. ポープの韻文はランドスケープ・アーキテクチャーの最も一般的な原則の1つの基礎を確かなものとした。それはすなわち、ランドスケープ設計は常にその土地柄や雰囲気に対応してなされるべきであるという考え方である。 (ja)
- Het Latijnse begrip genius loci betekent letterlijk ´de geest van een plaats´. Met geest werd in de Romeinse mythologie oorspronkelijk een beschermgeest (genius) beduid, die veeltijds in de vorm van een slang werd voorgesteld. Het begrip genius loci behelsde in de Romeinse oudheid naast religieuze plekken zoals tempels en heiligdommen ook wereldlijke locaties zoals provincies, steden, pleinen, bouwwerken of specifieke ruimtes binnen gebouwen. In de traditie van het monotheïstische christendom werd het begrip geest anders gedefinieerd, namelijk als niet-stoffelijke spiritualiteit. In deze zin betekent genius loci de geestelijke atmosfeer rond een plek, gecreëerd door de geest van de mensen die op die plek aanwezig zijn of waren. De genius loci van de Abdij van Maulbronn is bijvoorbeeld een centraal thema in het werk van Hermann Hesse, vooral in Unterm Rad/Tussen de raderen en in Narziss und Goldmund/Narziss en Goldmund. (nl)
- Genius loci (łac. „duch opiekuńczy danego miejsca”) – duch lub demon władający albo opiekujący się jakimś miejscem. Według mitologii rzymskiej opiekuńcza siła, coś, co sprawia, że dana przestrzeń jest jedyna w swoim rodzaju (tam też często przedstawiana w postaci węża). Duchy opiekuńcze miejsc lub poszczególnych osób powszechnie występują również w innych wierzeniach (również słowiańskich czy chrześcijańskich). (pl)
- Genius loci é um termo latino que se refere ao "espírito do lugar", e é objeto de culto na religião romana. Segundo Sérvio, em Vergilii Aeneidos Commentarius ("Comentário à Eneida de Virgílio"), 5, 95, "nullus locus sine Genio" ("nenhum lugar é sem um Gênio"). A associação entre espírito e lugar originou-se talvez da assimilação do Gênio aos Lares, a partir da era de Augusto (r. 27 a.C.-14 d.C.). Mas, de acordo com o Movimento Tradizionale Romano, o Genius loci não se confunde com os Lares, que são os gênios (genii) do lugar que o homem possui ou por onde ele passa, enquanto o Genius loci é o gênio do lugar habitado e frequentado pelo homem. (pt)
- Genius loci var i romersk religion en skyddsande för en viss plats. I religiös ikonografi avbildades platsens ande ofta som en figur hållande ett ymnighetshorn, en dryckesskål och/eller en orm. Många romerska altaren var uppförda för platsens egen genius. I vardagsspråk används numera begreppet genius loci ofta för att beteckna den specifika atmosfären hos en plats. (sv)
- Геній місця, дух місця, геній локуса (калька лат. genius loci) — в дух-покровитель того чи іншого конкретного місця (села, гори, окремого дерева). Латинський вираз «genius loci» став популярним у письменників XVIII століття і помітно вплинув на літературні та архітектурні смаки в Британії (англ. spirit of place) і за її межами. Вираз genius loci найчастіше застосовувався до пейзажу. На фресках домашніх святилищ зображувалися дві іпостасі цього духу: людська фігура, яка здійснює обряди, або божество, і змія, що повзе до вівтаря. Вираз може бути застосовано до людини, яка ревно оберігає неповторну атмосферу місця. Про генія (genius) у людей є своя стаття — Геній (міфологія).Відповідно до римської міфології у кожного чоловіка існував свій геній, або дух-хранитель (у жінок ці духи називалися Юнонами). У кожного куточка землі, будівлі та закладу також існував свій добрий дух або геній. Однак на відміну від людського його представляли у вигляді змії і називали генієм місця (лат. genius loci). (uk)
- Гений места (дух места, гений локуса — калька с лат. genius loci) — в римской религии дух-покровитель того или иного конкретного места (деревни, горы, отдельного дерева). Латинское выражение «genius loci» стало популярным у писателей XVIII века и оказало заметное влияние на литературные и архитектурные вкусы в Британии (англ. spirit of place) и за её пределами. Выражение genius loci чаще всего применялось к пейзажу. На фресках домашних святилищ изображались две ипостаси этого духа: человеческая фигура, совершающая обряды, или божество, и змея, ползущая к алтарю. Выражение применимо к человеку, ревностно оберегающему неповторимую атмосферу места. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Genius loci je latinské slovní spojení znamenající „duch místa“. V římské mytologii byl genius loci duch či bůžek ochraňující určité místo, často býval zobrazován jako had nebo jako postava s rohem hojnosti. V dnešním slovníku má však tento obrat spíš význam specifické atmosféry dané oblasti než jakési místní ochraňující síly (např.: genius loci, duch tohoto místa, převzal nad událostmi svou moc). V sociologickém a urbanistickém kontextu je vnímán jako stabilní znak identity dané lokality, který se zachovává v různých historických situacích a přechází z jedné do druhé, oživován novými existenciálními významy. (cs)
- Genius loci est une locution latine qui peut se traduire en français par « esprit du lieu ». D’un côté, l’esprit fait référence à la pensée, aux humains et aux éléments immatériels. De l’autre côté, le lieu évoque un site, un monde physique matériel. Son utilisation dans la culture populaire renvoie généralement à l'atmosphère distinctive d'un endroit. (fr)
- Genius loci (łac. „duch opiekuńczy danego miejsca”) – duch lub demon władający albo opiekujący się jakimś miejscem. Według mitologii rzymskiej opiekuńcza siła, coś, co sprawia, że dana przestrzeń jest jedyna w swoim rodzaju (tam też często przedstawiana w postaci węża). Duchy opiekuńcze miejsc lub poszczególnych osób powszechnie występują również w innych wierzeniach (również słowiańskich czy chrześcijańskich). (pl)
- Genius loci var i romersk religion en skyddsande för en viss plats. I religiös ikonografi avbildades platsens ande ofta som en figur hållande ett ymnighetshorn, en dryckesskål och/eller en orm. Många romerska altaren var uppförda för platsens egen genius. I vardagsspråk används numera begreppet genius loci ofta för att beteckna den specifika atmosfären hos en plats. (sv)
- أماكن عبقرية (بالإنجليزية: Genius loci) ، كانت الروح الحامية في مكان ما عبارة عن بيئة عبقرية. وكثيرًا ما كانت تصور في علم الأيقونات الدينية على أنها شخصية تحمل سمات مثل القرنية، أو باتيرا (وعاء التشهير)، أو الأفعى. العديد من وجدت في جميع أنحاء الإمبراطورية الرومانية الغربية كانت مخصصة لموقع عبقري معين. لقد تطورت الطوائف الامبراطورية الرومانية للإمبراطور والبيت الامبراطوري بشكل جزئي في صلات مع التضحيات التي قدمتها . وكانت هذه المقاطعات المحلية التي بلغ عددها 265 مقاطعة منتظمة في مختلف أنحاء منطقة لارس كومبيتاليس (أرواح حامية أو أرواح من تقاطع الطرق)، والتي حوّلها الإمبراطور أغسطس إلى لارس أوغستي إلى جانب العبقري أوغستي. ثم يعتبر عبقرية الإمبراطور كمجال عبقري للإمبراطورية الرومانية ككل. (ar)
- Der lateinische Begriff genius loci bedeutet wörtlich übersetzt „der Geist des Ortes“. Mit „Geist“ war in der römischen Mythologie ursprünglich ein Schutzgeist (Genius) gemeint, der häufig in Form einer Schlange dargestellt wurde. Der Begriff genius loci bezog sich in der römischen Antike neben religiösen Orten wie Tempeln und Kultplätzen auch auf profane Bereiche wie Provinzen, Städte, Plätze, Bauwerke oder einzelne Räume innerhalb dieser Bauten. (de)
- In classical Roman religion, a genius loci (plural genii locorum) was the protective spirit of a place. It was often depicted in religious iconography as a figure holding attributes such as a cornucopia, patera (libation bowl) or snake. Many Roman altars found throughout the Western Roman Empire were dedicated to a particular genius loci. The Roman imperial cults of the Emperor and the imperial house developed in part in connections with the sacrifices made by neighborhood associations (vici) to the local genius. These 265 local districts had their cult organised around the Lares Compitales (guardian spirits or lares of the crossroads), which the emperor Augustus transformed into Lares Augusti along with the Genius Augusti. The emperor's genius is then regarded as the genius loci of the Ro (en)
- En la mitología romana un genius loci (en genitivo genii locorum) es el espíritu protector de un lugar, frecuentemente representado en la iconografía pagana como una figura provista de bien una cornucopia, bien una pátera o fíala (bandejitas de libación), o una serpiente. Desde el imperio de Octavio Augusto se solía identificar con los dioses Lares. Alexander Pope hizo del Genius loci un principio importante en el diseño paisajístico y de jardín en la Epístola IV, a Richard Boyle, conde de Burlington. Este principio consiste en la adaptación de los diseños al contexto en que se ubican. (es)
- Il Genius loci è un'entità naturale e soprannaturale legata a un luogo e oggetto di culto nella religione romana. Tale associazione tra Genio e luogo fisico si originò forse dall'assimilazione del Genio con i Lari a partire dall'età augustea. (it)
- ゲニウス・ロキ（genius loci）はローマ神話における土地の守護精霊である。地霊と訳される。蛇の姿で描かれることが多い。欧米での現代的用法では、「土地の雰囲気」や「土地柄」を意味し、守護精霊を指すことは少ない。 例えば、ウィルトシャーのにある聖ジャイルズ教会堂はブリタンニア時代の材料で建設されたノルマン様式の教会で、壁面にゲニウス・ロキ像が彫られている。 アレキサンダー・ポープは庭園やランドスケープの設計においてゲニウス・ロキ（この場合は土地柄の意）が重要であることを「バーリントン卿リチャード・ボイルへの書簡IV」で次のように記している。 ポープの韻文はランドスケープ・アーキテクチャーの最も一般的な原則の1つの基礎を確かなものとした。それはすなわち、ランドスケープ設計は常にその土地柄や雰囲気に対応してなされるべきであるという考え方である。 (ja)
- Het Latijnse begrip genius loci betekent letterlijk ´de geest van een plaats´. Met geest werd in de Romeinse mythologie oorspronkelijk een beschermgeest (genius) beduid, die veeltijds in de vorm van een slang werd voorgesteld. Het begrip genius loci behelsde in de Romeinse oudheid naast religieuze plekken zoals tempels en heiligdommen ook wereldlijke locaties zoals provincies, steden, pleinen, bouwwerken of specifieke ruimtes binnen gebouwen. (nl)
- Genius loci é um termo latino que se refere ao "espírito do lugar", e é objeto de culto na religião romana. Segundo Sérvio, em Vergilii Aeneidos Commentarius ("Comentário à Eneida de Virgílio"), 5, 95, "nullus locus sine Genio" ("nenhum lugar é sem um Gênio"). (pt)
- Гений места (дух места, гений локуса — калька с лат. genius loci) — в римской религии дух-покровитель того или иного конкретного места (деревни, горы, отдельного дерева). Латинское выражение «genius loci» стало популярным у писателей XVIII века и оказало заметное влияние на литературные и архитектурные вкусы в Британии (англ. spirit of place) и за её пределами. Выражение genius loci чаще всего применялось к пейзажу. На фресках домашних святилищ изображались две ипостаси этого духа: человеческая фигура, совершающая обряды, или божество, и змея, ползущая к алтарю. (ru)
- Геній місця, дух місця, геній локуса (калька лат. genius loci) — в дух-покровитель того чи іншого конкретного місця (села, гори, окремого дерева). Латинський вираз «genius loci» став популярним у письменників XVIII століття і помітно вплинув на літературні та архітектурні смаки в Британії (англ. spirit of place) і за її межами. Вираз genius loci найчастіше застосовувався до пейзажу. На фресках домашніх святилищ зображувалися дві іпостасі цього духу: людська фігура, яка здійснює обряди, або божество, і змія, що повзе до вівтаря. (uk)
|
