Inna's Reviews > І наостанок

«Чому лише в поважному віці, навіть ближче до смерті, я почав розуміти так багато речей про себе та своє минуле?»

Перегортаю останню сторінку і думаю про те, яке особливе місце посідають книги автора у моєму серці (і моїй бібліотеці). Мемуари у різному віці відрізняються, і ці - міг написати тільки медик на пенсії. Тут багато (забагато?) науки, а також чимало болю та рефлексій про смерть, які не часто порушують сон молодих.

Наприкінці книги Генрі Марш каже, що не знає, чи йому ще вдасться відвідати Україну. Але я знаю, що точно вдалося, адже цей примірник для мене підписала у автора моя подруга Света, коли він восени приїжджав з презентацією до Києва.

Генрі Маршу болить за Україну, а мені болить за нього, бо знати, що дорогий твоєму серцю автор хворий на рак, страшно. Але з притаманною авторові іронію я міркую, що не мені, читачці з країни у війні, думати про те, хто має більше шансів кого пережити.