Anastasiia's Reviews > Андрій Лаговський

** spoiler alert ** Про Агатангела Кримського раніше нічого не чула. З біографії дізналася, що він був науковцем та вченим. З художньої літератури залишилися у спадок вірші, оповідання, нариси та єдиний роман "Андрій Лаговський", якого прочитала на книжковий клуб. Складно оцінювати такі твори, бо вони залишають за собою суперечливі відчуття та емоції.
З одного боку, приємно приголомшує мова твору. Крім поетичності української мови, в романі величезна кількість цитат іншими мовами. Через інтелектуальні розмови автор передає власну вченість та начитаність. Ще цей роман вважається першим українським про нетрадиційну орієнтацію. Я нічого такого не помітила, але стосунки описані справді сміливо як на ті часи.
З іншого боку, цей роман здебільшого викликав негативні емоції своїм сюжетом. Починаючи з розділу "Туапсе" твір неабияк тригерить описом російського колоніального імперіалізму через опис сім'ї звичайних егоїстичних росіян (фі!) Шмідтів, які приїхали на літо в Туапсе, і як завжди, вважають, що всі їм щось винні. З ними приїхав і Андрій Лаговський, нервовий, але талановитий український професор, який надміру ідеалізує Шмідтів і багато емоційно рефлексує щодо себе та своїх стосунків, що сильно дратує. Ця ідилія не могла бути вічно, і Лаговський вкінці-кінців свариться з Шмідтами та повертається до професури в московському університеті (фу!).
Фінал роману мене сильно розчарував! Мені хотілося побачити Андрія Лаговського, який повністю припиняє стосунки з Шмідтами, та повертається в Україну назавжди, розпочавши нову практичну діяльність. На жаль, цей роман не про це, і добре, що часи сильно змінилися!