Давно в мене жевріло бажання познайомитися із серією коміксів «Величезні дні», яка виходила під імпринтом BOOM! Box від американського видавництва BOOДавно в мене жевріло бажання познайомитися із серією коміксів «Величезні дні», яка виходила під імпринтом BOOM! Box від американського видавництва BOOM! Studio. Усе відкладав і відкладав купівлю красивезних компактних англомовних видань. І дочекався того, що з’явилося в нас нове видавництво «Третій колір», яке своїм першим проєктом узяло якраз серію коміксів сценариста Джона Елліном і художниці Лісси Трейман. Тому чекати і вибирати вже не потрібно, а просто придбати й, нарешті, познайомитися із початком серії.
Джон Еллісон розпочав свою серію «Величезні дні» у 2011 році, яка стала продовженням його попередньої серії веб-коміксів «Страшна круговерть». Спочатку це була лімітована серія із шести випусків, але згодом вона набула великої популярності. Тим самим переросла в онґоїнґ. А у 2019 році автор отримав дві нагороди Айзнера за найкраще продовження серії та найкращу гумористичну публікацію.
Три студентки, Сьюзан Птолемі, Естер де Ґрут і Дейзі Вутон, живуть разом у кімнаті гуртожитку під час першого семестру навчання в університеті. Дейзі, з її милою поведінкою і кучерявим волоссям, раніше навчалася вдома і з ентузіазмом прагне завести нових друзів. Естер, яка полюбляє готичний стиль, має магнетичну властивість, і, яка гарантує, що життя завжди буде цікавим, коли вона поруч. С��юзен, студентка-медикиня із власними секретами, яка має зуб на Мак-Ґро, вусатого ентузіаста лісозаготівель. Вони швидко здружилися та почали яскраво жити студентським життям, яке сповнене бентежних хлопців, застуд, містики, навчання та всього іншого, що можна собі уявити.
Я впевнений, що я не єдиний, хто відчуває величезний приплив ностальгії, коли згадує свої студентські роки. Розумію, що цей період життя не був таким яскравим та веселим для багатьох, чи зараз не є таким. Але в мене все навспак. Навчання в університеті було часом, коли я знайшов себе, потоваришував із людьми, з якими товаришую й досі, та пригадую безліч чудових і диких спогадів про пригоди, у які ми зі студентською компанією потрапляли в гуртожитку та університеті. І після прочитання першої сюжетної арки «Величезних днів» усі ці призабуті спогади засяяли новими яскравими фарбами.
Джон Еллісон підтримує жваву і приємну оповідь, перемикаючись між кількома паралельними сюжетними лініями. Це і ворожнеча Сьюзан із Мак-Ґро, й однобічна прихильність Еда Ґеммела до Естер, і повсякденні перешкоди, з якими стикаються герої, такі, як спалах грипу в гуртожитку чи створення мізогіністичного веб-сайту деякими студентами-чоловіками.
Малюнок, майстерно втілений Ліссою Тремейн і доповнений яскравими кольорами Вітні Коґар, випромінюють життєрадісність і жвавість. Він примітний тим, що зображує персонажів, які відчувають себе справжніми та переповненими емоціями. Це досягається не за рахунок надмірно реалістичного художнього стилю, а імовірніше завдяки витонченій увазі до деталей їхнього вбрання, мови тіла та інших тонких нюансів, що дає змогу відчути, що вони схожі на людей, з якими ви могли б зустрітися в реальному житті.
«Величезні дні» — це комікс, який викликає цілу низку емоцій. Хоча в ньому переважає гумор, він не цурається зворушливих і щирих моментів, які зачіпають за живе. Незалежно від того, чи ви на порозі вступу до коледжу чи університету, чи давно вже закінчили вищий навчальний заклад, чи просто цінуєте історії про жіночу дружбу, цей комікс — чудовий вибір для вас. А я вже з нетерпінням чекаю продовження серії українською мовою від видавництва «Третій Колір»....more
Знайомий багатьом сценарист коміксів Рам Ві, повне ім’я якого Рамнараян Венкатесан, який став відомим завдяки жанру супергероїки та американськогому рЗнайомий багатьом сценарист коміксів Рам Ві, повне ім’я якого Рамнараян Венкатесан, який став відомим завдяки жанру супергероїки та американськогому ринку коміксів, народився в місті Мумбаї, Індія. Особисто для мене цей автор у даний час є одним із кращих сценаристів видавництва DC Comics. І коли берешся за читання сучасної супергероїки його авторства є впевненість, що історія, як мінімум, буде середнього рівня. Але сьогодні мова не про супергероїку, а його іншу роботу для видавництва BOOM! Studios. Зважаючи на коріння цього сценариста, можна було припустити, що колись він дістане змогу створити й видати комікс, який пов’язаний із релігією та міфологією своєї батьківщини. І це якраз комікс «Багато смертей Лайли Старр» про який сьогодні розповідатиму.
Переосмислення певної міфології для сучасності не є новою ідеєю й ми бачили такого сповна. Проте переосмислена міфологія в коміксі «Багато смертей Лайли Старр» Рама Ві та художника Філіпе Андраде є набір роздумів про безсмертя в сучасну епоху. Читач занурюється в Мумбаї, де технології та індуїстська міфологія поєднуються між собою, щоби створити тло, яке виглядає лише трохи перебільшеним в голові кожного, хто уявляв собі це місто. Смерть звільняють після того, як їй повідомляють, що народився хлопчик на ім’я Даріус, який виросте, щоб розкрити таємницю вічного життя людей. Тому навичок Смерті вже не потрібно. Корпоративне скорочення для неї призвело до того, що вона стала смертною, заповнивши тіло нещодавно померлої молодої жінки на ім’я Лейла Старр. Тепер, застрягши на Землі разом із людьми, Смерть, чи краще сказати Лейла, виношує план, щоби повернути собі роботу. А для цього потрібно убити Даріуса.
Історія ґрунтується на індуїстських знаннях та зосереджена на взаємодії між смертним і божественним. Смерть (візуально мається на увазі Калі, індуїстська богиня смерті, часу та змін) змішується з духами та людьми. Всемогутня Лейла стежить за Даріусом на відстані протягом його днів життя у цьому світі, розкриваючи себе на п’яти етапах життя Даріуса, від його народження до таємниці його останніх днів. Тому кожен із п’яти випусків у цьому коміксі має свої назви: «Одного разу падаюча Старр (Зірка)», «Знання воронів», «У диму», «Розмови з Богом» і «Поезія». Чи зрозуміє Лейла коли-небудь, що означає жити й померти, особливо, як надприродна істота, якої не торкаються правила тривалості життя? Чи є якась мета в смерті? Це головні питання, які стоять перед Лайлою та на які вона має знайти власні відповіді.
Оповідь коміксу проходить у спокійному ритмі, який переходить у такий собі казковий стан поезії. Але незважаючи на це, історія поєднує в собі необхідну кількість ідей, як старих, так і нових, щоби створити живий, дихаючий світ — такий, який виглядає цілком правдоподібною версією Мумбаї. Зображення індуїстської міфології в різного роду графічних форматах не є чимось новим, оскільки ці перекази та історії були представлені в релігійному та культурному аспектах протягом тисячоліть. Філіпе Андраде вражаюче зображує протиставлення традицій і сучасності використовуючи свій художній стиль. Смертні та надприродні істоти однаково користуються побутовими предметами, спілкуються за горнятком кави чи блукають нескінченними скупченнями крамниць у якомусь індійському місті. Філіпе Андраде спритно змальовує обстановку Мумбаї схематичними лініями і малюнок відверто сподобаються не всім. Але може привернути увагу його барвистість, адже індійська культура — це не що інше, як велика кількість яскравих барв.
Загалом ідеї, осучаснення міфології та візуальна частина цього коміксу виглядають добре. Але саме читання цієї історії особисто для мене не стало якимось вибухом палітри емоцій. А навпаки, у деяких моментах було достатньо нудно. Мабуть, через багато філософії в тексті, де після завершення кожного випуску я потсійно думками повертався до літературного роману «Володар світла» Роджера Желязни, який мені дався досить важко. «Багато смертей Лайли Старр» — це таке розмірене й повільне читання, де баланс оповіді зберігається від початку й до кінця, без ніяких серйозних чи неочікуваних поворотів. Але беззаперечно на цей комікс вартує звернути увагу, навіть витратити трохи часу, щоб, хоча б, спробувати почитати цю історію. Кінець!...more
Прочитав другу арку «Минуле й прийдешнє: Староанглійська» («Once & Future: Old English») #7–12 Кіерон Ґіллена й Дена Мори. І скажу, що тут усе якось вПрочитав другу арку «Минуле й прийдешнє: Староанглійська» («Once & Future: Old English») #7–12 Кіерон Ґіллена й Дена Мори. І скажу, що тут усе якось веселіше. Та все ж таки я опираюсь на те, що просто звик до швидкого темпу, який продовжує використовувати Кіерон Ґіллен у своєму коміксі. Але спершу про сюжет цієї арки.
Хоча Бріджит і Дункан зупинили короля-нежить Артура в отриманні Ґрааля і розібралися із легендарними піхвами Екскалібура, неживий король британців усе ще має на меті повернутися в живий світ і отримати владу у свої кістляві руки. Ненавмисно змінивши історію про знаменитого короля, герої відкрили можливість появи нових легенд і персонажів, чим принести разом із ними у світ нові неприємності.
Кіерон Ґіллен вводить нових персо��ажів у комікс, як Мерлін та Беофульф. Якщо перший має свої власні плани на короля Артура й на інших, то другий просто хоче знищити головних героїв, бо вважає їх негідниками. Відносини між Бріджитт і Дунканом після подій у першій арці виглядає, що безповоротно змінені. Онук не дуже бажає спілкуватися із бабусею і вирішує самостійно розбиратися з міфічними небезпеками, які виникають на кожному кроці. Але, звісно, це не призведе до чогось хорошого й добре, що є Бріджетт — мисливиця з досвідом, яка зможе швидко розібратися в ситуацій і прийти на допомогу в найкращий момент.
І взагалі, хоч я і звик до динаміки розповіді, але Бріджетт тут далі тішить око і витворяє такі дикі речі, що тільки заради неї можна читати цей комікс. А ця сцена із бензопилою — це просто жир! Уххх!!! Також ще раз хочу похвалити малюнок Дена Мори, за яким приємно спостерігати. Монстри просто шикарні, з вигляду й міміки героїв розумієш їхні емоції, а динамічні сцени є ще однією прикрасою, якою насолоджуєшся під час читання.
Сюжетна арка «Староанглійська» для мене вийшла на рівень краща. Окрім того, усі елементи, які мені сподобалися в першому томі залишилися, що теж грає на руку цій історії. Трохи важко зрозуміти, куди це все йде, тому що я не настільки знайомий із фольклором Великобританії, але переживаю, щоби Кіерон Ґіллен не напхав всюди всього, чого можна й не зробив якусь таку збірну солянку, яка наприкінці вийде зіпсутою. Та глянемо, як піде далі.
Уже аж на другому томі я нарешті призвичаївся до малюнку італійця Вертера Делл‘Едера. До цього часу деякі кадри були не зовсім зрозумілі для мене, а щУже аж на другому томі я нарешті призвичаївся до малюнку італійця Вертера Делл‘Едера. До цього часу деякі кадри були не зовсім зрозумілі для мене, а ще й до того постійно плутав порядок читання на певних розворотах. Але все добре, коли добре закінчується. Тільки не для дітей у цьому коміксі...
У цьому томі «Щось вбиває дітей» #5-10 Джеймс Тиніона IV піднімає напругу у містечку, де якісь тварюки, невидимі для дорослих, вбивають дітей, на кілька щаблів вище.
Події останнього тому ��алишили кілька нових проблем, маленьких монстрів, які зараз блукають лісом, та з пустими животами, які потрібно наповнити смачними дітьми. Це створює ще більше складнішу ситуацію, адже дорослі не до кінця вірять у свідчення окремих дітей та головної героїні, хоча підсвідомо розуміють, що тут відбувається повне лайно, яке вони контролювати не можуть. А в той же час, маленькі монстрики знаходять собі нові жертви.
Хоча кінець через тупість одного героя вибиває з колії, але напруга й темп в історії добре роблять свою справу. Це і надалі досить хороший мальопис, який раджу почитати, якщо шукаєте досить просту історію у жанрі горор із трилерними та детективними елементами, яка зможе здивувати у певні моменти та тримати напругу навколо....more
Loading...
