Чудова книжка, щоб зрозуміти, наскільки ти сам англієць. Best ever подарунок моєму англофільству. Він дав зрозуміти, що це не просто так. Мені страшенЧудова книжка, щоб зрозуміти, наскільки ти сам англієць. Best ever подарунок моєму англофільству. Він дав зрозуміти, що це не просто так. Мені страшенно імпонують багато рис цієї нації, попри їхню дивакуватість.
Проблеми з соціалізацією, надмірна ввічливість, страх порушити особисту територію, любов до псів, читання і садків. І звісно дивне почуття гумору.
Кейт Фокс випробувала усе це на власних земляках, і дала пояснення.
Це дуже дотепна книжка. Усім фанам англійськості, як бальзам на душу)....more
Скажімо так, для мене медицина досі ще трішки магія. Тому Генрі Марш для мене - це чарівник найвищого рівня. А в цій книжки він говорить про це якраз ізСкажімо так, для мене медицина досі ще трішки магія. Тому Генрі Марш для мене - це чарівник найвищого рівня. А в цій книжки він говорить про це якраз із протилежної точки зору. Що медицина - це робота, а лікарі - просто люди. Ну може не зовсім просто, їм не так вже й легко залишатися людьми, коли треба вирішувати питання життя і смерті. Але говорить - це так яскраво, влучно, щиро, що відірватися важко. Хоча й на перший погляд ця книжка не є чимося цілим, а скоріш фрагментами щоденників, спогадів, обдумувань старшої людини із висоти польоту. Але під час читання усе ось це із окремих шматків складається у спільний колаж-картину. Як бути лікарем і бути людиною. Як долати себе понад усе і попри все. Як робити помилки гідно, бо не робити їх просто не можливо. Як... Ще купа різних "як", і якщо вони вам не цікаві, то це зрештою просто хороший текст, гарно написаний, чого від лікаря, хай і такого рівня не очікуєш. Трішки гіркого по собі залишила частина про Україну, але ілюзій тут і не мало бути. ...more
Неймовірне дослідження сім'ї (і зародків міжнародного права), яке читається, як захопливий роман. А ще як сімейна сага, а ще як детектив. А ще це чудоНеймовірне дослідження сім'ї (і зародків міжнародного права), яке читається, як захопливий роман. А ще як сімейна сага, а ще як детектив. А ще це чудовий манюал, як робити дослідження власного роду. А ще... Ви зрозуміли, в цій книжці є дуже багато чого.
І крім головних героїв: дідуся Філіпа Сендса Леона, автора поняття злочини проти людства - Герша Лаутерпахта, автора поняття геноцид Рафала Лемкіна та їхнього прямого супротивника і ворога, міністра юстиції нацистської Німеччини та генерал-губернатора Галичини Ганса Франка, ще є герой-місто. Львів, Львув, Львов та Лемберг.
Автор поступово розповідає історію життя усіх героїв, а потім усе це підсумовує подією, яка усіх об'єднала - Нюрнберзьким процесом.
Найбільше мене зачарувала в цій книжці межовість форми. Де повністю невигадану, реальну історію подано, як художній твір. Такий історичний нонфікшн хочеться ставити до прикладу.
Звісно, сумно читати ті частини, що про нацистський Львів. Дуже похмура сторінка історії.
Раджу усім, хто цікавиться темами Шоа, Міжнародного права і того, як воно з'явилося. Адже люди, які зробили надзвичайно багато для нього походять із Львова та Жовкви. Також усім, хто любить читати сімейні історії, та пошуки рідних крізь таке важке 20 століття. Та тим, хто хоче ближче роздивитися тих, став власне тим самим злом. Їхні обличчя, і навіть історії рідних. А також тим, хто просто любить якісний нон-фікшн....more
Я завжди була більше про песиків, ніж про котиків. Проти останніх нічого проти не маю, але з песиками ми розуміємо одне одного краще. У мене було декіЯ завжди була більше про песиків, ніж про котиків. Проти останніх нічого проти не маю, але з песиками ми розуміємо одне одного краще. У мене було декілька в житті таких друзів. Але один із них особливий, точніше особлива. Це такса Лада. Усі мої друзі, які хоча б раз її бачили, запам'ятали її надовго. Вона була дуже весела, енергійна, навіть трішки крейзі собака. І я досі за нею сумую, і сумуватиму завжди:(
🐕 Саме тому до мене потрапила якось (вже не пам'ятаю, коли купила) книжка від дитячого британського Джеремі Стронґа #РакетаНаЧотирьохЛапах. Дитячі книжки я собі рідко дозволяю купувати. Має бути особлива нагода. Так от, песик на обкладинці мені дуже нагадав мою Ладу. І хоча за сюжетом Стрілка не є таксою, а дворняжкою. За характером вони дуже схожі)
🐕Про що: це історія двох дітей-підлітків Тревора (винахідливого, веселого, але боягуза) та дівчинки Тіни (розумної, вигадливої і не боягузки, така собі Герміона-стайл). У Тревора є Стрілка - та сама крейзі собака, яка не піддається дресируванню. У Тіни - гігантський сенбернар Мишка. Головний сюжет полягає у тому, що діти намагаються виховати Стрілку, але ніяк). Мотивація трішки перебільшена і надумана (особливо, коли описують некерованість песика). Хоча я знаю, як власники тварин люблять розповідати про них історії (трішечки перебільшуючи, а може й ні). Сама така.
🐕Гумор в книжці дитячий. У Тревора ж звісно є ворог - старший хлопець Чарлі, син поліцейського. І про це, діти протягом двох повістин потрапляють надцять разів до поліції з різних дуже нереалістичних причин. Але гадаю дітям-читачам буде смішно і весело. Знаю, що Стронґ має армію дитячих шанувальників, і цілком зрозуміло чому:)
🐕Мені дуже сподобалися ілюстрації до книжки від #МаксПаленко (одна із головних причин, чому я її придбала). Та переклад Віктора Морозова. Переклади якого мені дуже полюбилися після знайомства з Гаррі Поттером....more
Чомусь, беручись за цей текст, була налаштована неоптимістично. Навіть не знаю, звідки воно взялось. Бо Букер та його шортліст мене переважно надихає.Чомусь, беручись за цей текст, була налаштована неоптимістично. Навіть не знаю, звідки воно взялось. Бо Букер та його шортліст мене переважно надихає. Власне, британці - це моя затишна хатинка, куди я тікаю від усіх невдалих читацьких спроб. Цього разу втеча була успішною. Із першої сторінки текст зачіпив. Іспанія. Недовідпустка. Мати та донька приїжджають на лікування. Донька мені добряче нагадує Ханну із Дівчат (не можу дочекатись, щоб почитати книжку Ліни Данем, яка не так давно вийшла в укрперекладі), мати - іпохондричка (нагадує брата Сола із Better call Saul). А трішки ця вся історія нагадує і "Мене звати Люсі Бартон", хоча у порівнянні, тут конфлікт у живому вигляді, тут ще можна щось зробити. Софія (та, що нагадує Ханну) дуже прив'язана до матері, бо має за нею постійно доглядати. У самої недописана докторська, робота баристою в кафе, та повна невизначеність. Це така собі сторі про пошуки себе, але дуже реалістична. Із соціалкою, безробіттям в Іспанії, кризою в Греції, змішаними ідентичностями, та міфічними алюзіями (тут із цим, як на мене, все ок). Сторі чіпляє гарними образами, добряче болючими проблемами, та якоюсь такою будденністю, дуже знайомою усім нам. А ще Леві - драматургиня, і це здається дуже класно видно. Докупи складу усі думки в блозі....more
Loading...
