До помітних переваг можна віднести стиль і мову автора. Він пише так, що ти бачиш реальну Трою-Троєщину, підземки, пузаті хати-фастфуди, Хрещатик, дужДо помітних переваг можна віднести стиль і мову автора. Він пише так, що ти бачиш реальну Трою-Троєщину, підземки, пузаті хати-фастфуди, Хрещатик, дуже відчутний на дотик, нюх, погляд наш рідний такий різний Київ, який зовсім-зовсім не є няшним містом. І в цій книжці він, на щастя, таким не є.
Герої, які тиняються в цьому місті теж не є пересічними особами, але водночас такими і є. Збита з пантелику Магда, яка приїжджає до Києва, щоб знайти нове і краще життя, але й не без краплі авантюризму, та Вася-Австралія, на перший погляд, харизматичний безхатько із власною історією.
Що ж до сюжету, то він мене із другої половини книжки так заплутав у своїх лабіринтах і паралельних історіях (і місцях також), і додаткових героях, і таємницях, що мені стало нудно. Можливо, я просто не витримала динаміки цієї історії, буває й таке.
Якщо ж подивитись на книжку прямим не прискіпливим поглядом, то це досить таке гарне жанрове чтиво із дуже реальним на запах перепічок Києвом та живими персонажами-людьми-кияними, яких ми зустрічаємо щодня в маршрутках і в метро, а мо за сусіднім столиком під час обідньої перерви. ...more
Книжки про Київ це взагалі велика і болюча тема для мене, та киян загалом. Постійно виникає враження, що книг про це місто замало. Що для такого багатКнижки про Київ це взагалі велика і болюча тема для мене, та киян загалом. Постійно виникає враження, що книг про це місто замало. Що для такого багатого на події, легенди, історії, різношерстну культуру міста – у нас надзвичайно мало книг. Є звичайно класика на кшталт Булгакова, Підмогильного або Домонтовича, або Курков, Лузіна та Нікітін, книжки про окремих його жителів, і це дуже добре, що вони є. Але хочеться чогось сучасного, живого, невигаданого.
Хоча й “Вечірні крамниці вулиці Волоської” Галі Ткачук не вирішує проблеми із невигаданістю, і начебто дитяча книжка, у ній є все те, чого мені не вистачало в історіях про Київ.
–дії відбуваються на знайомих нам локаціях – на Подолі, Софіївська площа, Архангел Михаїл на Майдані тощо.
–дуже класні герої, які хоча й тварини, мають дуже людські характери (ви всі їх бачили на вулицях нашого міста), як от смугастий кіт Роман, ворона Васса, білка Рататоск, дворовий пес Бровослав, голуб Сергієнко, і навіть крокодил Валерій). Через таких героїв, посмішка не злазить із обличчя. Я от після прочитання, побачивши одну характерну ворону, аж задумалась, а може то Васса?)
–проста історія, детектив, із котячими інтригами, хитрими хом’яками, та зрозумілою розв’язкою.
–київська магія. Так, про неї люблять писати. Але в цій історії вона така близька матеріальна, і її, мабуть, зможуть зрозуміти лише ті, хто справді любить це місто. Ця книжка дуже класний лайвхак для дитини, а мо й не тільки, як полюбити Київ. Я не знаю, як сприймають її діти, бо власних поки не маю, і не читала її нікому зі знайомих. І взагалі рідко читаю дитяче. А цю історію хочеться прочитати, хоча б щоб дізнатись, як виглядає чарівний порошок апейрон)
Але, як на мене Галя цілком серйозно говорить із читачем, не обираючи роль ментора, а скоріше як друга-шалапута (як от зізнання про любов до страху темряви посеред тексту, автор власне і є одним із героїв), який в кущах бузку розповідає чергову цікавезну історію, яка відбувалась у рідних місцинах. Сподіваюсь, діти її сприймають так само.
-і як бонус, у книжці чудові ілюстрації Наталки Пастушенко.
Loading...
