Неймовірне дослідження сім'ї (і зародків міжнародного права), яке читається, як захопливий роман. А ще як сімейна сага, а ще як детектив. А ще це чудоНеймовірне дослідження сім'ї (і зародків міжнародного права), яке читається, як захопливий роман. А ще як сімейна сага, а ще як детектив. А ще це чудовий манюал, як робити дослідження власного роду. А ще... Ви зрозуміли, в цій книжці є дуже багато чого.
І крім головних героїв: дідуся Філіпа Сендса Леона, автора поняття злочини проти людства - Герша Лаутерпахта, автора поняття геноцид Рафала Лемкіна та їхнього прямого супротивника і ворога, міністра юстиції нацистської Німеччини та генерал-губернатора Галичини Ганса Франка, ще є герой-місто. Львів, Львув, Львов та Лемберг.
Автор поступово розповідає історію життя усіх героїв, а потім усе це підсумовує подією, яка усіх об'єднала - Нюрнберзьким процесом.
Найбільше мене зачарувала в цій книжці межовість форми. Де повністю невигадану, реальну історію подано, як художній твір. Такий історичний нонфікшн хочеться ставити до прикладу.
Звісно, сумно читати ті частини, що про нацистський Львів. Дуже похмура сторінка історії.
Раджу усім, хто цікавиться темами Шоа, Міжнародного права і того, як воно з'явилося. Адже люди, які зробили надзвичайно багато для нього походять із Львова та Жовкви. Також усім, хто любить читати сімейні історії, та пошуки рідних крізь таке важке 20 століття. Та тим, хто хоче ближче роздивитися тих, став власне тим самим злом. Їхні обличчя, і навіть історії рідних. А також тим, хто просто любить якісний нон-фікшн....more
Зізнаюся, книжка мене зачарувала саме "як", а не "про що", хоча й останнє зовсім в ній не провисає.
Вікторія Амеліна дуже тонко, влучно, лаконічно опиЗізнаюся, книжка мене зачарувала саме "як", а не "про що", хоча й останнє зовсім в ній не провисає.
Вікторія Амеліна дуже тонко, влучно, лаконічно описує історію сім'ї зі Львова. Ні, львівською її важко назвати саме через те, що це дуже звична на наш час сім'я. І тут друге, що мене зачепило - актуальність. Дім для Дома це про нас, про тут і зараз. Хоча й там багато минулого. Про переселенців, переїзди та міграції всередині та зовні країни, і не через жагу до пригод, а реальні обставини країни. Про те, як важко ментально розставатися із старим життям та починати нове, як багато досвідів у нас намішано.
Попри те, що я довго звикала до оповідача пуделя Дома (замудрий він мені, як для пса) - це чудовий хід від письменниці. Бо кому як не псові будеш вірити у цій веремії правд.
Історія тужлива, часом сентиментальна, та правдива і чудово написана. Щиро шкодую, що Дом не потрапив в довгий список Книги року BBC....more
Відгук-зізнання. Ксеня і детективи = не завжди любов. Тобто майже ніколи. Мені нудно читати кримінальні історії. Хоча у кіно форматі зазвичай подобаютВідгук-зізнання. Ксеня і детективи = не завжди любов. Тобто майже ніколи. Мені нудно читати кримінальні історії. Хоча у кіно форматі зазвичай подобаються. 🎬
Детективомани кажуть, що я просто ще не читала гарних. Мейбі😉 Як до мене потрапила #правдапросправугарріквеберта? Завдяки відгукам моїх подруг фанаток жанру (шукайте в блозі @yakabooua матеріал #двідумки), та через завдання #yakaboobingosummer_16
Зізнаюся, на початку літа не думала, що виконаю цей пункт. Див початок посту чому. Але після декількох емоційно важких книжок, виникла потреба у книжковому релаксі. Де тільки сюжет, екшн, загадки та інтриги, і ніяких емоційних маніпуляцій. Мені сподобалося в #ЖоеляДіккера: 🖌те, що головний герой письменник, його друг письменник, поради для початківців, а найбільше прагматичний видавець😂 🖌те, що врешті усі заплутані клубочки вкінці зійшлися 🖌єврейська мамця головного героя, дуже гарно і лаконічно змальована героїня, попри типовість. Що менш сподобалось, і часом дратувало: 🖍якась аж занадто драматична історія кохання, де драми більше, ніж пояснень 🖍шматки із книжки, яку герої називали геніяльною, але вона такою не виглядала. 😂Може, мене просто не чіпляють такі романтік сторі, не знаю) 🖍700 сторінок загального обсягу, де половина є переказом одних і тих самих фактів. І більшою інтригою виглядає, чи напише врешті письменник ту кляту книжку, а не ім'я убивці. 📒Оцінка 3,5/5
Попри усе, останні 200 сторінок врятували для мене цю книжку, тож навіть зловила себе на тому, що чекатиму нових українських перекладів Діккера📖...more
Я завжди була більше про песиків, ніж про котиків. Проти останніх нічого проти не маю, але з песиками ми розуміємо одне одного краще. У мене було декіЯ завжди була більше про песиків, ніж про котиків. Проти останніх нічого проти не маю, але з песиками ми розуміємо одне одного краще. У мене було декілька в житті таких друзів. Але один із них особливий, точніше особлива. Це такса Лада. Усі мої друзі, які хоча б раз її бачили, запам'ятали її надовго. Вона була дуже весела, енергійна, навіть трішки крейзі собака. І я досі за нею сумую, і сумуватиму завжди:(
🐕 Саме тому до мене потрапила якось (вже не пам'ятаю, коли купила) книжка від дитячого британського Джеремі Стронґа #РакетаНаЧотирьохЛапах. Дитячі книжки я собі рідко дозволяю купувати. Має бути особлива нагода. Так от, песик на обкладинці мені дуже нагадав мою Ладу. І хоча за сюжетом Стрілка не є таксою, а дворняжкою. За характером вони дуже схожі)
🐕Про що: це історія двох дітей-підлітків Тревора (винахідливого, веселого, але боягуза) та дівчинки Тіни (розумної, вигадливої і не боягузки, така собі Герміона-стайл). У Тревора є Стрілка - та сама крейзі собака, яка не піддається дресируванню. У Тіни - гігантський сенбернар Мишка. Головний сюжет полягає у тому, що діти намагаються виховати Стрілку, але ніяк). Мотивація трішки перебільшена і надумана (особливо, коли описують некерованість песика). Хоча я знаю, як власники тварин люблять розповідати про них історії (трішечки перебільшуючи, а може й ні). Сама така.
🐕Гумор в книжці дитячий. У Тре��ора ж звісно є ворог - старший хлопець Чарлі, син поліцейського. І про це, діти протягом двох повістин потрапляють надцять разів до поліції з різних дуже нереалістичних причин. Але гадаю дітям-читачам буде смішно і весело. Знаю, що Стронґ має армію дитячих шанувальників, і цілком зрозуміло чому:)
🐕Мені дуже сподобалися ілюстрації до книжки від #МаксПаленко (одна із головних причин, чому я її придбала). Та переклад Віктора Морозова. Переклади якого мені дуже полюбилися після знайомства з Гаррі Поттером....more
31-річну акторку та режисерку Ліну Данем імовірно ви впізнаєте, лише якщо дивились серіал «Дівчата» (Girls). Але не серіалами єдиними. Данем – епатажн31-річну акторку та режисерку Ліну Данем імовірно ви впізнаєте, лише якщо дивились серіал «Дівчата» (Girls). Але не серіалами єдиними. Данем – епатажна у своїй відвертості зуміла не лише зняти серіал про своє життя, але й написати про це книжку. Скажете, оу, щось забагато цієї дівулі! «Дівчата» демонструють, що від цієї історії важко відірватись, навіть якщо вона вас дуже дратує. Цього разу у фокусі життя лише самої Ліни (а не чотирьох дівчат нового покоління після Кері Бредшоу). Проте епоха та етапи дорослішання ті самі. На відміну від героїнь «Сексу і міста», такі дівчата не живуть на Манхеттені, розкіш їм не світить, і за рахунок світських колонок не купують гори дизайнерського взуття, батьки не дають гроші просто так, хлопець може виявитись геєм, а найкраща подруга зняти про вас артхаусне кіно.
У мемуарах Ліна розповідає про себе. Таке читання чистої води guilty pleasure, наче ви знайшли ту подругу, яку можна слухати без перестанку. Або чужий щоденник. Або чужий щоденник такої подруги. І це саме та подруга, із якою можна зачепити найбільш важливі-непристойні-інтимні (потрібне підкреслити) теми. Із мамою про таке не поговориш. Данем розповідає про перші місячні (біль, нудоту, і всі наслідки) та перший секс (і зокрема те, як вона дозволила себе згвалтувати), принизливі для себе стосунки (і те, як вона із них виходила), мастурбацію в дитинстві; те, як ледь не стала лесбійкою; те, як намагалась схуднути і тд. На перший погляд виглядає огидно і надто вульгарно. А найстрашніше, що Ліна змальовує наше покоління! Проте дивитися прямо у вічі – корисно, навіть самому собі.
Читати: на пляжі, але в затінку; попиваючи каву, чи прохолодний коктейль та закусуючи хлібцями (після розділу про дієти, захочеться відмовитись від калорійної їжі); якщо цікавлять феміністичні теми, та жіночі історії без прикрас. Щоб точно пересвідчитись, чи Данем це ваше, перегляньте одну (не більше) серію «Дівчат».
Loading...
