Неймовірне дослідження сім'ї (і зародків міжнародного права), яке читається, як захопливий роман. А ще як сімейна сага, а ще як детектив. А ще це чудоНеймовірне дослідження сім'ї (і зародків міжнародного права), яке читається, як захопливий роман. А ще як сімейна сага, а ще як детектив. А ще це чудовий манюал, як робити дослідження власного роду. А ще... Ви зрозуміли, в цій книжці є дуже багато чого.
І крім головних героїв: дідуся Філіпа Сендса Леона, автора поняття злочини проти людства - Герша Лаутерпахта, автора поняття геноцид Рафала Лемкіна та їхнього прямого супротивника і ворога, міністра юстиції нацистської Німеччини та генерал-губернатора Галичини Ганса Франка, ще є герой-місто. Львів, Львув, Львов та Лемберг.
Автор поступово розповідає історію життя усіх героїв, а потім усе це підсумовує подією, яка усіх об'єднала - Нюрнберзьким процесом.
Найбільше мене зачарувала в цій книжці межовість форми. Де повністю невигадану, реальну історію подано, як художній твір. Такий історичний нонфікшн хочеться ставити до прикладу.
Звісно, сумно читати ті частини, що про нацистський Львів. Дуже похмура сторінка історії.
Раджу усім, хто цікавиться темами Шоа, Міжнародного права і того, як воно з'явилося. Адже люди, які зробили надзвичайно багато для нього походять із Львова та Жовкви. Також усім, хто любить читати сімейні історії, та пошуки рідних крізь таке важке 20 століття. Та тим, хто хоче ближче роздивитися тих, став власне тим самим злом. Їхні обличчя, і навіть історії рідних. А також тим, хто просто любить якісний нон-фікшн....more
Не знаю чи відкрила мені щось нове, але виявилась дуже моєю. Оце переплетіння історій та врешті втрати бабці, із втратою старого світу, старої (бабці)Не знаю чи відкрила мені щось нове, але виявилась дуже моєю. Оце переплетіння історій та врешті втрати бабці, із втратою старого світу, старої (бабці) Європи. Денель дуже зворушливий у своїй тузі та меланхолійності. А ще дуже гарний оповідач. Якщо історія про Гойю просто виявилас�� не моєю, то ця якраз. У голові крутяться безліч асоціацій: Маркес, сімейні історії, Йозеф Рот, Фелікс Австрія, розпад імперій, міф старої Європи, але все це так гарно докупи складено, і так до щемкості описано, що мені було важко залишитись байдужою. Власне, я розумію, що не всім ця тема зайде, що не всі так захопленні розпаданням, але крім цього це й купа просто гарних історій. Трішки ширший огляд напишу згодом, і з цитатами, бо без них ніяк....more
Цією книжкою я вкотре примножила подив та любов до польської сучасної літератури.“Ковчег часу” Марціна Щигельського із розряду тих дитячих історій, якЦією книжкою я вкотре примножила подив та любов до польської сучасної літератури.“Ковчег часу” Марціна Щигельського із розряду тих дитячих історій, які можуть бути цікавими для будь-кого, не залежно від віку та рівня знань. Автор поклав перед собою серйозне завдання – розповісти про єврейське гетто у Варшаві. І це йому безперечно вдалося. Решта тут: https://wordpress.com/stats/day/kseny......more
Декілька разів посеред читання я зупинялась і звалювалась у власні думки про свою родину, окремих її членів, особливо бабцю, про тягар пам'яті, про віДекілька разів посеред читання я зупинялась і звалювалась у власні думки про свою родину, окремих її членів, особливо бабцю, про тягар пам'яті, про війну, і все те, що пережила ця земля, про Бабин Яр, бо зовсім недавно ми проїжджали повз нього, і я дивувалась, що на вигляд це просто парк, де гуляють люди із псами та дітьми. Часом я припиняла читати від того, що різало очі, і котились сльози. Власне, я не знаю поки кращої книги про дослідження своєї родини, тим паче на цих і не тільки ландшафтах. Про решту поговоримо потім, добре, що є про що....more
Такої щемкої книги написаної на фоні масшатбної трагедії вже давно не тримала у руках. І звичайно бралась за Єрговича, вже знаючи про його стилістичнуТакої щемкої книги написаної на фоні масшатбної трагедії вже давно не тримала у руках. І звичайно бралась за Єрговича, вже знаючи про його стилістичну геніальність, але все таки із острахом. А раптом ні? Раптом не піде? Все-таки, так. Ці історії нагадують і Маркеса, і Павича, і трішки Кундеру, але все-таки звучать-прочитуються по-свіжому, і не так як усі. Після більшості із них пробігають мурашки по шкірі. Не в останню чергу завдяки чудовому перекладу Катерини Калитко. Історії надвичайно щирі. Вони болючі. Вони такі, як хтось написав у ФБ, що після кожної хочеться закурити тих самих Мальборо. https://ksenyak.wordpress.com/2015/09......more
Це роман про систему, яка повільно і поступово повністю знищує людину. Не дивлячись на те, ким вона була. Якої статі, національності, орієнтації, рівнЦе роман про систему, яка повільно і поступово повністю знищує людину. Не дивлячись на те, ким вона була. Якої статі, національності, орієнтації, рівня освідченості. Для тоталітарної системи усе це немає значення. Лео розповідає історію, як його тіло повністю знищило його мозок, а потім і саме кудись ділось. Залишився лише янгол голоду та гойдалка дихання. Весь огляд тут: https://ksenyak.wordpress.com/2015/12......more
Чим більше поринаєш у текст Зебальда, тим більше розумієш його унікальність. Мабуть, найглибинніша книга, яку я коли-небудь читала, про пошуки ідентичЧим більше поринаєш у текст Зебальда, тим більше розумієш його унікальність. Мабуть, найглибинніша книга, яку я коли-небудь читала, про пошуки ідентичності та власне себе. А з іншого боку майже відсутність сюжету, довжелезні речення, які повільно, майже непомітно починають зливатися із зображеннями. У першій сотні сторінок у мене виникла саме така асоціація із цим текстом - він наче фото, наче зображення. Його треба не лише читати, прочитувати, а ще й роздивлятися та вдивлятися. Маст рід не те слово. Особливо зараз, особливо нам. Тягар пам'яті як нікому відомий нам.
пс. А на фоні того, мене дуже веселили коментарі читачів із Лібрусека, які ставили низькі оцінки за відсутність діалогів та сюжету. До цього хочеться лише додати, не вірте їм....more
Loading...
