What do you think?
Rate this book
Солодка Даруся
Нова книжка Марії Матіос «Солодка Даруся» – це, насамперед, мовний виклик дистильованій макулатурі, що заполонила книжковий ринок. Це – українська історія 30-х – 70-х років минулого століття в її буковинському і галицькому ареалах.
«Драма на три життя», як визначила жанр «Солодкої Дарусі» сама письменниця, - моральне застереження-забобон про те, що історія і кожна окрема людина за всіх часів і режимів пов'язані одною пуповиною, а гріх і його спокута - явища майже осяжні, матеріальні.
«Драма на три життя», як визначила жанр «Солодкої Дарусі» сама письменниця, - моральне застереження-забобон про те, що історія і кожна окрема людина за всіх часів і режимів пов'язані одною пуповиною, а гріх і його спокута - явища майже осяжні, матеріальні.
176 pages, Hardcover
First published January 1, 2004
About the author
Maria Matios
30 books66 followersMaria Matios is a contemporary Ukrainian writer. Winner of the “Book of the Year 2004” and of the Taras Shevchenko National Award in 2005 (for her novel Sweet Darusia). Maria Matios bases her books on the unique experiences of her family, whose roots go back as far as 1790. She was born in the village of Roztoky in the Bukovyna region. Presently she resides in Kyiv.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 148 reviews
March 12, 2022
This is a challenging dive into Ukrainian culture (with fantastic footnotes) told in an anti-chronological structure. The three sections work backwards to show how sweet Darusya became mute, and there’s also a kind of “chorus” of two older women commenting throughout.
The first two sections were five-star for me, this rich exploration of local culture, customs and beliefs framed by the mystery of Darusya’s muteness and her relationship with Ivan Tsvychok. The third section is challenging with the introduction of the “two villages” which I read twice and then still didn’t quite understand, and then realized it wasn’t even necessary to the plot. The reveal is devastating but a little tidy in terms of cause = effect. Having some understanding of the history of Ukraine in the 1930s and 40s is helpful, I’ve done some other reading lately that gave me solid footing. The translation was great and I appreciated all the help in understanding the cultural aspects – maybe could include some footnotes on historical and territorial facets as well. Highly recommend.
The first two sections were five-star for me, this rich exploration of local culture, customs and beliefs framed by the mystery of Darusya’s muteness and her relationship with Ivan Tsvychok. The third section is challenging with the introduction of the “two villages” which I read twice and then still didn’t quite understand, and then realized it wasn’t even necessary to the plot. The reveal is devastating but a little tidy in terms of cause = effect. Having some understanding of the history of Ukraine in the 1930s and 40s is helpful, I’ve done some other reading lately that gave me solid footing. The translation was great and I appreciated all the help in understanding the cultural aspects – maybe could include some footnotes on historical and territorial facets as well. Highly recommend.
August 28, 2023
Цю книгу мені радили занадто давно, щоб відкладати її в сторону ще один рік.
Я зовсім не мала уявлення, про що вона. Але було цікаво, чому ж та Даруся солодка.
Мене попередили, що роман важкий і мова в ньому своєрідна.
Спочатку про мову. Вона тааака колоритна, яскрава, смачна! Деякі місця я перечитувала пару разів, бо це було гарно. Так, тут напевно присутній якийсь діалект, бо сама ж авторка буковинка і події розгортаються в Західній Україні. Але від цього мова стала лише цікавішою.
На фоні історії XX століття ми бачимо особисту драму сім'ї, яка характеризує ті події, які відбувалися в часи, коли до України приходила радянська влада. Тобто роман не є тільки про Дарусю та її трагедію, але й про нашу з вами історію.
Книга дійсно вразила. І мені сподобалося, як авторка її структурувала та розповідала нам історію. Щеміло серце та текли сльози. А думки ще досі повертаються до роману, де кожна деталь є важливою. Бо якщо б в яки��сь один момент щось сталося інакше, то і вся історія повернула б в інший напрямок.
Я щаслива, що відкрила для себе ще одну цікаву українську авторку. Тепер буду залюбки братися за її твори.
Я зовсім не мала уявлення, про що вона. Але було цікаво, чому ж та Даруся солодка.
Мене попередили, що роман важкий і мова в ньому своєрідна.
Спочатку про мову. Вона тааака колоритна, яскрава, смачна! Деякі місця я перечитувала пару разів, бо це було гарно. Так, тут напевно присутній якийсь діалект, бо сама ж авторка буковинка і події розгортаються в Західній Україні. Але від цього мова стала лише цікавішою.
На фоні історії XX століття ми бачимо особисту драму сім'ї, яка характеризує ті події, які відбувалися в часи, коли до України приходила радянська влада. Тобто роман не є тільки про Дарусю та її трагедію, але й про нашу з вами історію.
Книга дійсно вразила. І мені сподобалося, як авторка її структурувала та розповідала нам історію. Щеміло серце та текли сльози. А думки ще досі повертаються до роману, де кожна деталь є важливою. Бо якщо б в яки��сь один момент щось сталося інакше, то і вся історія повернула б в інший напрямок.
Я щаслива, що відкрила для себе ще одну цікаву українську авторку. Тепер буду залюбки братися за її твори.
November 29, 2022
ця книга демонструє всю трагічність нашої історії, весь той біль пережитий українцями..
неймовірно. 💔
неймовірно. 💔
January 24, 2023
Книга транслює важке минуле українського народу, а також сильний тиск соціуму на людей. Бо так просто вішати ярлики на людей, коли у самих рильце в пушку.
3 різні розділи — 3 долі людей, які об’єднують в собі одну історію. В центрі сюжету Солодка Даруся, яка в першому розділі описується, як маленька дівчинка, котра несповна розуму. Але її думки показують читачу, що вона зовсім не маленька і зовсім не дурна, як ��ва��ають всі жителі села. Вона постійно мовчить, її мучать страшенні головні болі, а ще вона жахливо боїться цукерок, як тільки вона їх бачить в неї починаються страшенні приступи головного болю.
В 3 розділі ми розуміємо чому Даруся така, попри те, що всі її називаються Солодкою, життя в неї було дуже трагічним та важким. І саме слово «Солодка» — це радше болюче нагадування її минулого.
Читати цю книгу важко, після неї на душі залишається гіркий післясмак і як сказав Павло Загребельний: «Прочитавши «Дарусю» хочеться: або когось зарізати, або самому повіситися, або …». І тут я з ним повністю згодна.
3 різні розділи — 3 долі людей, які об’єднують в собі одну історію. В центрі сюжету Солодка Даруся, яка в першому розділі описується, як маленька дівчинка, котра несповна розуму. Але її думки показують читачу, що вона зовсім не маленька і зовсім не дурна, як ��ва��ають всі жителі села. Вона постійно мовчить, її мучать страшенні головні болі, а ще вона жахливо боїться цукерок, як тільки вона їх бачить в неї починаються страшенні приступи головного болю.
В 3 розділі ми розуміємо чому Даруся така, попри те, що всі її називаються Солодкою, життя в неї було дуже трагічним та важким. І саме слово «Солодка» — це радше болюче нагадування її минулого.
Читати цю книгу важко, після неї на душі залишається гіркий післясмак і як сказав Павло Загребельний: «Прочитавши «Дарусю» хочеться: або когось зарізати, або самому повіситися, або …». І тут я з ним повністю згодна.
April 23, 2020
Зараз художній літературі не надто надають перевагу, здебільшого через ріст популярності книжок із західного світу про те, як досягнути успіху і приручити все і всіх на світі :)
Ця книга нагадала мені, що потрібно робити перерву і читати щось, щоб згадувати звідки ти, що було в цьому світі, як жили люди колись чи у видуманих світах..
І українська мова, звичайно) інколи аж соромно від того, скільки слів не знаю читаючи українську літературу .
І відверто не очікувала такого повороту)
Щиро рада, що прочитала її. Читайте і ви)
Ця книга нагадала мені, що потрібно робити перерву і читати щось, щоб згадувати звідки ти, що було в цьому світі, як жили люди колись чи у видуманих світах..
І українська мова, звичайно) інколи аж соромно від того, скільки слів не знаю читаючи українську літературу .
І відверто не очікувала такого повороту)
Щиро рада, що прочитала її. Читайте і ви)
December 24, 2022
Просто неймовірний роман. Три драми-розділи, абсолютно не схожі один на одний, але які разом складають історію, що несе в собі всю трагічність українського народу ХХ століття.
August 13, 2018
#ReadWomenAroundTheWorldChallenge — Ukraine
Qu'est-ce que je suis contente d'avoir lu ce livre qui me permet de mieux comprendre une partie de l'histoire de l'Ukraine, ce pays qui m'intrigue tant depuis maintenant de nombreuses années.
Daroussia la Douce raconte un drame en trois temps: dans le premier l’autrice nous conte ce drame quotidien qu'est la vie de Daroussia, une jeune femme que les habitants de Tcheremochné s'évertuent à imaginer "débile" car elle ne parle pas. En plus de ça, d'importants maux de tête la saisissent dès que l'on évoque ou lui propose des sucreries. Son unique remède est alors de s'enterrer dans la terre jusqu'à la taille, ou bien de se plonger dans l'eau, quitte à ce qu'elle soit glacée. Ce premier drame semble s'atténuer avec l'arrivée d'Ivan dans sa vie, un homme qui n'a pas peur de dire ce qu'il pense surtout quand il s'agit de défendre Daroussia la Douce. Mais c'est bien le troisième et dernier acte de ce roman qui s'avère être le plus bouleversant, lorsque l'autrice nous replonge dans le passé, au temps de la Seconde Guerre mondiale et des velléités dans la région entre Allemands, Roumains et Soviétiques. Le livre avance crescendo et le final est tout simplement saisissant.
La plume de Maria Matios est en plus très belle, très douce, et donne encore plus de profondeur à ce récit. On n'en ressort pas indemne, mais si vous êtes intéressés par l'Europe de l'Est et ses habitant-es, alors foncez.
Qu'est-ce que je suis contente d'avoir lu ce livre qui me permet de mieux comprendre une partie de l'histoire de l'Ukraine, ce pays qui m'intrigue tant depuis maintenant de nombreuses années.
Daroussia la Douce raconte un drame en trois temps: dans le premier l’autrice nous conte ce drame quotidien qu'est la vie de Daroussia, une jeune femme que les habitants de Tcheremochné s'évertuent à imaginer "débile" car elle ne parle pas. En plus de ça, d'importants maux de tête la saisissent dès que l'on évoque ou lui propose des sucreries. Son unique remède est alors de s'enterrer dans la terre jusqu'à la taille, ou bien de se plonger dans l'eau, quitte à ce qu'elle soit glacée. Ce premier drame semble s'atténuer avec l'arrivée d'Ivan dans sa vie, un homme qui n'a pas peur de dire ce qu'il pense surtout quand il s'agit de défendre Daroussia la Douce. Mais c'est bien le troisième et dernier acte de ce roman qui s'avère être le plus bouleversant, lorsque l'autrice nous replonge dans le passé, au temps de la Seconde Guerre mondiale et des velléités dans la région entre Allemands, Roumains et Soviétiques. Le livre avance crescendo et le final est tout simplement saisissant.
La plume de Maria Matios est en plus très belle, très douce, et donne encore plus de profondeur à ce récit. On n'en ressort pas indemne, mais si vous êtes intéressés par l'Europe de l'Est et ses habitant-es, alors foncez.
June 25, 2022
Initially I struggled to get to grips with this one, an odd one for sure. I wanted to find myself more engaged with this story. I enjoyed how it started but then I got a bit lost along the way and only at the end did I appreciate, and sort of understand, the journey it had taken me on.
The rather unique - this was clever - reverse chronological order delivery of the story enhanced my confusion.
Didn’t particularly appreciate some of the figurative language; some of the simile/metaphor choices seemed quite frankly - bizarre! Were they lost in translation I don’t know?!
For me this is a tale of both an individual’s but also a nations trauma.
There is loss, grief and maybe even guilt.
There was much ?small-minded village neighbours gossiping across the garden fence.
But also aggressive bordering nations bullying the indigenous peaceful farming citizens, trying to take over, intimidate, suppress, and eliminate them; with painful irony of the current situation in Ukraine.
I learned that in Ukrainian the title literally translates to ‘a drama in three lives’ which personally I prefer as it focuses on the human story more than ‘a tale of two villages’ - which focuses us on the setting Cheremoshne the town on the two opposite banks of the river.
I’m glad I read this one even though it was a like not a love for me.
I finished thebook a few days ago and just now reread the introduction and that was really worthwhile for me and made me appreciate the read more.
April 18, 2023
Трагічна історія однієї сімʼї і одного села на кордоні Румунії та Польщі.
Книга розповідає про Дарусю, дівчину, яку всі в селі називають «солодкою». Даруся не дурна і навіть, не німа, як всі думають, просто мала в житті трагічні події, які назавжди загубили її голос.
Це історія про те, як одне маленьке село спочатку потерппало від румун, а далі було під окупацією «совєтів». Постійний страх, постійни підозри і катування — це те, як живе село. І в центрі цієї історії — Даруся і її сімʼя.
Трагічна, щемка історія, яка зачепить кожного. Особливо в нинішні часи, коли всі ми знову страждаємо від росіян, від їх влади. Тут — ця влада знищила сімʼю і життя людей. Скільки ще життів вони знищіли і скільки ще знищать їх назадки?
Ставлю історії 4 з 5 і раджу прочитати.
P.S.: Як сказав Павло Загребельний: «Прочитавши «Дарусю» хочеться: або когось зарізати, або самому повіситися, або …». Важко з ним не погодитись
Трагічна історія однієї сімʼї і одного села на кордоні Румунії та Польщі.
Книга розповідає про Дарусю, дівчину, яку всі в селі називають «солодкою». Даруся не дурна і навіть, не німа, як всі думають, просто мала в житті трагічні події, які назавжди загубили її голос.
Це історія про те, як одне маленьке село спочатку потерппало від румун, а далі було під окупацією «совєтів». Постійний страх, постійни підозри і катування — це те, як живе село. І в центрі цієї історії — Даруся і її сімʼя.
Трагічна, щемка історія, яка зачепить кожного. Особливо в нинішні часи, коли всі ми знову страждаємо від росіян, від їх влади. Тут — ця влада знищила сімʼю і життя людей. Скільки ще життів вони знищіли і скільки ще знищать їх назадки?
Ставлю історії 4 з 5 і раджу прочитати.
P.S.: Як сказав Павло Загребельний: «Прочитавши «Дарусю» хочеться: або когось зарізати, або самому повіситися, або …». Важко з ним не погодитись
September 1, 2015
Неперевершений роман "Солодка Даруся" для мене став відкриттям в українській літературі. Кожен сантиметр тексту являє собою маленький всесвіт, сповнений багатих образів. Роман знайомить нас з життям українських гуцулів 30-х -70-х років ХХ століття, їхнім світоглядом та стосунками з румунською, німецькою та радянськими владами. Так би мовити, торкає больові точки нашої української історії. Солодка Даруся - це ціла скарбниця людських почуттів. Читаючи, відчуваєш страждання, тривогу та відчай героїв, здається, що ніби чуєш їхні розмаїті голоси, ніби вони живуть поруч, ніби це наш сучасний світ. Образ головної героїні – це трагедія людських доль, коли німота сильніша дару мови, а людина, котра вважається несповна розуму, – добріша і мудріша тупої людської жорстокості.
April 12, 2023
про нашу історію і про зламані долі.
сильний текст, в якому було мало щастя і багато горя. родина — як прообраз цілої країни, котру нищили і паплюжили прокляті більшовики.
тепер ще більше хочу прочитати іншу книгу Матіос — «Букова земля»,
але й боюсь того тепер ще більше,
авторка пише щемко і б'є своїм текстом під дих.
сильний текст, в якому було мало щастя і багато горя. родина — як прообраз цілої країни, котру нищили і паплюжили прокляті більшовики.
тепер ще більше хочу прочитати іншу книгу Матіос — «Букова земля»,
але й боюсь того тепер ще більше,
авторка пише щемко і б'є своїм текстом під дих.
July 16, 2024
Фантастична книга з неперевершеним літературним словом Марії Матіос, яке потрапляє в саму душу. Така болісна, така трагічна, така наша автентична історія - ніби про одну сімʼю, а направду про цілий український народ.
Ця книга - справжня перлина нашої літератури. Я з захватом читала кожну сторінку, ніби смакуючи, а направду проживаючи усе на власній шкірі.
Надзвичайно символічна, неймовірна атмосферна, але сумна та до болю життєва.
Обовʼязково до читання ♥️
Ця книга - справжня перлина нашої літератури. Я з захватом читала кожну сторінку, ніби смакуючи, а направду проживаючи усе на власній шкірі.
Надзвичайно символічна, неймовірна атмосферна, але сумна та до болю життєва.
Обовʼязково до читання ♥️
Read
March 24, 2022The first Ukrainian novel I’ve ever read. SWEET DARUSYA: A TALE OF TWO VILLAGES by Maria Matios chronicles two generations of a family of outsiders in the Carpathian Mountains. Over the course of the novel, the indigenous Hutsul people of the village are plagued by Romanian, German, and Soviet invaders vying for control over the region of farmers who are all just hoping for a simple, peaceful lives on their plots of land. The main characters of the book are doomed for their difference—disabled, neurodivergent, or just outsiders—they are marked for persecution both by the provincial superstitiousness of their neighbors and violent authoritarian invaders.
As a Jewish person whose family comes from this region, I was left wondering greatly about the experience of the Jewish members of the community in this book. All of my family members left Poland & Ukraine (near the Carpathians) for the US before the outbreak of WWII due to the persecution they were already facing as Jews. Matios’s book only alludes to the violence done to the Jews of the community by the Germans, mentioning as their army retreated, all the Jewish taverns were burned. She never reveals what happened to their owners. The lack of clarity on how the events of the novel affected the local Jewish population is a huge question mark for me. I suspect some of my understanding may be lost in translation or a lack of cultural & historical knowledge.
The theme of the book seems to be that any happiness you find in this life is fleeting and bound to arouse the jealousy of others. Any times of peace you may enjoy are bound to be interrupted by war. Horrifically prescient for the people of Ukraine.
I hope Maria Matios and her family are safe. I do not know if they are.
TW for a slur for Roma people; ableism, domestic violence, and graphic descriptions of murder & mutilation.
As a Jewish person whose family comes from this region, I was left wondering greatly about the experience of the Jewish members of the community in this book. All of my family members left Poland & Ukraine (near the Carpathians) for the US before the outbreak of WWII due to the persecution they were already facing as Jews. Matios’s book only alludes to the violence done to the Jews of the community by the Germans, mentioning as their army retreated, all the Jewish taverns were burned. She never reveals what happened to their owners. The lack of clarity on how the events of the novel affected the local Jewish population is a huge question mark for me. I suspect some of my understanding may be lost in translation or a lack of cultural & historical knowledge.
The theme of the book seems to be that any happiness you find in this life is fleeting and bound to arouse the jealousy of others. Any times of peace you may enjoy are bound to be interrupted by war. Horrifically prescient for the people of Ukraine.
I hope Maria Matios and her family are safe. I do not know if they are.
TW for a slur for Roma people; ableism, domestic violence, and graphic descriptions of murder & mutilation.
October 1, 2014
A heartwarming and truthful story about the every day shortcomings and challenges of the Ukrainian, or any other Eastern European countries' for that matter, people during the largest wars of the XXth century. The author doesn't judge, each character is delivered with the same care and scrutiny and the reader is left to render one's verdict.
A must-read for anyone who wants to apprehend why Eastern Europe today is the way it is.
A must-read for anyone who wants to apprehend why Eastern Europe today is the way it is.
August 21, 2023
Село, страждання, важка доля. Десь я вже це бачила. Тло, на якому прописана історія, цікаве, сама історія - мимо мене.
Як на мене отою конфетою авторка недвозначно натякає на певну неприпустиму поведінку з дитиною, тому читала весь твір з огидою, але в кінці виявилося, що це зовсім не те. І в порівнянні з тим, що я собі придумала, ніби і не таке страшне, хоча і з жахливими наслідками.
Шкода, дуже хотіла подружитися з авторкою
Як на мене отою конфетою авторка недвозначно натякає на певну неприпустиму поведінку з дитиною, тому читала весь твір з огидою, але в кінці виявилося, що це зовсім не те. І в порівнянні з тим, що я собі придумала, ніби і не таке страшне, хоча і з жахливими наслідками.
Шкода, дуже хотіла подружитися з авторкою
This entire review has been hidden because of spoilers.
March 15, 2022
мене як арматурою по голові лупанули
August 12, 2022
Про Дарусю кажуть, що вона не має вдома, але це не так. Вона німа, але не погана. Солодка вона. І це історія про те, як дівчина опинилася одна в будинку своїх батьків, пам'ятаючи про те, що солодке – це зло.
.
.
Часто буває, що для людей чуже щастя, як скалка під ніготь. І в цьому творі автор так доносить цю жорстоку істину, що серце горить.
⠀
Але ще більше болить від того, наскільки жорстока війна з тими, хто її не кликав.
⠀
Катування, страх, розпач - як люди справлялися з цим, страшно уявити.
⠀
Відкриттям для мене став факт, що в Королівстві Румунія 40-х років, частиною якої на той час було західноукранське село Черемошна, де розгорталися події роману, за те, що говориш не румунською, били буковими палицями. Все ж таки історія ніколи не перестане дивувати.
⠀
Піднято в романі також складну проблему:
⠀
💬Але скажіть мені, як на таке дивиться Бог і чому він не карає недобрих людей так, щоб було всім видно?!..
⠀
І щоразу залишається тільки зітхати, адже якою б не була відповідь, вона не змінить того факту, що завжди була, є і буде несправедливість, доки людина ходить землею.
⠀
І вірно писав про книгу Павло Загребельний: Марія Матіос здійснила подорож до історичного пекла, в яке страшно заглядати.
⠀
Цікаві факти:
⠀
🌟Роман був перекладений польською, хорватською, німецькою, французькою, російською, литовською, італійською, сербською та англійською мовами.
⠀
🌟З часів виходу в 2004 році «Солодка Даруся» витримала 6 видань загальним тиражем понад 200 тисяч.
⠀
🌟Книга «Солодка Даруся» визнана найкращою книгою першого 15-річчя Незалежності, яка найбіль��е вплинула на українців.
.
.
Часто буває, що для людей чуже щастя, як скалка під ніготь. І в цьому творі автор так доносить цю жорстоку істину, що серце горить.
⠀
Але ще більше болить від того, наскільки жорстока війна з тими, хто її не кликав.
⠀
Катування, страх, розпач - як люди справлялися з цим, страшно уявити.
⠀
Відкриттям для мене став факт, що в Королівстві Румунія 40-х років, частиною якої на той час було західноукранське село Черемошна, де розгорталися події роману, за те, що говориш не румунською, били буковими палицями. Все ж таки історія ніколи не перестане дивувати.
⠀
Піднято в романі також складну проблему:
⠀
💬Але скажіть мені, як на таке дивиться Бог і чому він не карає недобрих людей так, щоб було всім видно?!..
⠀
І щоразу залишається тільки зітхати, адже якою б не була відповідь, вона не змінить того факту, що завжди була, є і буде несправедливість, доки людина ходить землею.
⠀
І вірно писав про книгу Павло Загребельний: Марія Матіос здійснила подорож до історичного пекла, в яке страшно заглядати.
⠀
Цікаві факти:
⠀
🌟Роман був перекладений польською, хорватською, німецькою, французькою, російською, литовською, італійською, сербською та англійською мовами.
⠀
🌟З часів виходу в 2004 році «Солодка Даруся» витримала 6 видань загальним тиражем понад 200 тисяч.
⠀
🌟Книга «Солодка Даруся» визнана найкращою книгою першого 15-річчя Незалежності, яка найбіль��е вплинула на українців.
March 31, 2022
"Per Dariusią pasauliui prabyla Ukraina, idant būtų pažinta ne tik tautos dvasia, jos mentalitetas, bet ir netolima praeitis, iki šiol ne visiems Ukrainoje ir už jos ribų žinoma. Kol mes vis dar esame visuomenė žmonių, sužeistų praeities dvasinių patyrimų, tokie romanai - vaistai kiekvienai tautai, tai išgyvenusiai."
Kai tik pradėjau skaityti - pačiai vis kilo klausimas, kodėl "Goodreads" programėlėje "Saldžioji Darusia" taip puikiai buvo įvertinta skaitytojų. Pačiai pradžia buvo nekabinanti, galvojau nekartą kūrinį dėti į šoną, buvo neįprasta pagrindinė veikėja su savo keistenybėmis, kartu bandžiau suprasti - kodėl ji taip elgėsi - atsakymas paaiškėjo tik kūrinio pabaigoje... Prasidėjo trečia dalis - aprašoma tik nesenai susituokusi Dariusios tėvų pora, o tada jau nebegalėjau atsitraukti - buvo bent paminėta kokios šalies valdžia valdė Čeremošnės kaimą, esantį ties pasieniu, taip pat kartu puikiai atskleidžiamas laikotarpis, kuriame vyksta kūrinio veiksmas (apie 1940 metus bei vėlesnis laikas)... Skaitant istorijos paskutinius gerus 50 puslapių - vos galėdavau atsigauti nuo baisybių bei neteisybių, kai kada širdis apmirdavo... Jei tik pradžia būtų buvusi įdomesnė - būčiau kūrinį įvertinusi stipriomis 5 žvaigždutėmis.
Vertinu: 4,5⭐/ iš 5⭐
Kai tik pradėjau skaityti - pačiai vis kilo klausimas, kodėl "Goodreads" programėlėje "Saldžioji Darusia" taip puikiai buvo įvertinta skaitytojų. Pačiai pradžia buvo nekabinanti, galvojau nekartą kūrinį dėti į šoną, buvo neįprasta pagrindinė veikėja su savo keistenybėmis, kartu bandžiau suprasti - kodėl ji taip elgėsi - atsakymas paaiškėjo tik kūrinio pabaigoje... Prasidėjo trečia dalis - aprašoma tik nesenai susituokusi Dariusios tėvų pora, o tada jau nebegalėjau atsitraukti - buvo bent paminėta kokios šalies valdžia valdė Čeremošnės kaimą, esantį ties pasieniu, taip pat kartu puikiai atskleidžiamas laikotarpis, kuriame vyksta kūrinio veiksmas (apie 1940 metus bei vėlesnis laikas)... Skaitant istorijos paskutinius gerus 50 puslapių - vos galėdavau atsigauti nuo baisybių bei neteisybių, kai kada širdis apmirdavo... Jei tik pradžia būtų buvusi įdomesnė - būčiau kūrinį įvertinusi stipriomis 5 žvaigždutėmis.
Vertinu: 4,5⭐/ iš 5⭐
January 30, 2023
Останні сторінки дочитувала зі сльозами на очах...
Книга варта прочитання, і не тільки через історію, а і через прекрасну українську мову, в яку закохається кожен і точно почерпне для себе декілька нових слів чи фраз.
Історія про звичайну, але водночас незвичайну українську родину, яку зачепив трагічний вирій подій 40-50-их років минулого сторіччя. Звичайною родина сприймається для мене, читача, а незвичайною для сільських бабських язиків, які не могли повірити/допустити думки, що сім’я могла жити так мирно, працьовито і чесно (на відміну від інших).
Але, сімейна ідилія закінчується трагедією…і певною мірою через чесноти, які в ній плекалися. Біда, як вже очікувано для нас з вами, прийшла разом із совєтами. Історія до болю нагадує те, що ми переживаємо зараз. Здається, що рефлексія українського минулого не закінчиться ніколи, адже ми проживаємо його заново. Хочеться жити мирно, працьовито, радісно, у своєму куті, нікого не зачіпаючи, але з’являються вони і українські міста занурюються в пітьму...
Щоб не закінчувати на сумній ноті, занотую цитату, яка зрезонувала мені особливо, як нагадування про те, що ми вистоїм, адже вистояли раніше, і не раз.
...Життя і війна тривали одночасно, водночас залежні і незалежні одне від одного.
Книга варта прочитання, і не тільки через історію, а і через прекрасну українську мову, в яку закохається кожен і точно почерпне для себе декілька нових слів чи фраз.
Історія про звичайну, але водночас незвичайну українську родину, яку зачепив трагічний вирій подій 40-50-их років минулого сторіччя. Звичайною родина сприймається для мене, читача, а незвичайною для сільських бабських язиків, які не могли повірити/допустити думки, що сім’я могла жити так мирно, працьовито і чесно (на відміну від інших).
Але, сімейна ідилія закінчується трагедією…і певною мірою через чесноти, які в ній плекалися. Біда, як вже очікувано для нас з вами, прийшла разом із совєтами. Історія до болю нагадує те, що ми переживаємо зараз. Здається, що рефлексія українського минулого не закінчиться ніколи, адже ми проживаємо його заново. Хочеться жити мирно, працьовито, радісно, у своєму куті, нікого не зачіпаючи, але з’являються вони і українські міста занурюються в пітьму...
Щоб не закінчувати на сумній ноті, занотую цитату, яка зрезонувала мені особливо, як нагадування про те, що ми вистоїм, адже вистояли раніше, і не раз.
...Життя і війна тривали одночасно, водночас залежні і незалежні одне від одного.
January 17, 2023
При такій солодкій назві, сама історія дуже гірка і важка.
Історія про трагізм українського народу, про нищення людей, про те, як українці ставали як шмат м’яса, який різні собаки (москалі, угорці, пани) тягли собі. А люди? а що люди, вмирали, бідували, виживали.
В центрі оповіді Даруся, дивачка на селі, яку всі вважають хворою на голову і німою, щось там собі робить в дворі, якось на свій лад веде господарство, то стрічки на грушу вішає, то викопає яму і стоїть в ній, а людям в селі так і чешиться на язиці, щоб не вигадати чогось про Дарусю і не засудити.
Ця лінія із вставками пліток була близькою, тому що я росла в селі і знаю, як воно буває. А так і буває, як в книзі. Люблять баби на селі бути чорноротими, захоплень крім оговорити когось чи засудити не мають, цим і живуть.
Книга розділена на 3 частини, в першій знайомимось виключно з Д��русею, потім з’являється в її житті Іван, заключна частина, має назву Драма найголовніша - Михайлове чудо, бо тут в заключній частині, буде все те, що розіб’є вам серце 💔💔💔
Книга дуже сподобалась, вона буде зачіпати за живе раз за разом, тому рекомендую до прочитання однозначно.
Історія про трагізм українського народу, про нищення людей, про те, як українці ставали як шмат м’яса, який різні собаки (москалі, угорці, пани) тягли собі. А люди? а що люди, вмирали, бідували, виживали.
В центрі оповіді Даруся, дивачка на селі, яку всі вважають хворою на голову і німою, щось там собі робить в дворі, якось на свій лад веде господарство, то стрічки на грушу вішає, то викопає яму і стоїть в ній, а людям в селі так і чешиться на язиці, щоб не вигадати чогось про Дарусю і не засудити.
Ця лінія із вставками пліток була близькою, тому що я росла в селі і знаю, як воно буває. А так і буває, як в книзі. Люблять баби на селі бути чорноротими, захоплень крім оговорити когось чи засудити не мають, цим і живуть.
Книга розділена на 3 частини, в першій знайомимось виключно з Д��русею, потім з’являється в її житті Іван, заключна частина, має назву Драма найголовніша - Михайлове чудо, бо тут в заключній частині, буде все те, що розіб’є вам серце 💔💔💔
Книга дуже сподобалась, вона буде зачіпати за живе раз за разом, тому рекомендую до прочитання однозначно.
November 7, 2021
Скільки щирих відгуків про захват від цієї книги я чула. Скільки хвалебних од! Скільки рекомендацій критиків читала. Але, коли прийшла моя черга знайомитись із цим твором, я зовсім не зрозуміла чому його так вихваляють.
⠀
Мова твору важка, але досить читабельна. Щодо неї в мене нарікань немає.
⠀
Але сама історія, стиль написання і герої мене розчарували.
⠀
Я, майже від усіх, хто читав книгу чула, що вони плакали. Я ж ні. Навіть натяку на сльози не було. Мене дратували герої. Я їм не вірила. В кінці я взагалі була в шоці, коли дізналася через що Даруся прогнала свого коханого.
⠀
Та й загалом, всі вчинки героїв якісь дитячі, а не дорослі.
⠀
Я знаю людей, які живуть у наш час, які пережили трагедії не менш важкі, ніж описані в книзі. І ті люди не здалися, не стали "солодкими", навпаки стали сильними і живуть далі попри все.
⠀
А яка мораль цієї книги? Чого вона вчить? Я, дійсно, не зрозуміла.
⠀
⠀
Мова твору важка, але досить читабельна. Щодо неї в мене нарікань немає.
⠀
Але сама історія, стиль написання і герої мене розчарували.
⠀
Я, майже від усіх, хто читав книгу чула, що вони плакали. Я ж ні. Навіть натяку на сльози не було. Мене дратували герої. Я їм не вірила. В кінці я взагалі була в шоці, коли дізналася через що Даруся прогнала свого коханого.
⠀
Та й загалом, всі вчинки героїв якісь дитячі, а не дорослі.
⠀
Я знаю людей, які живуть у наш час, які пережили трагедії не менш важкі, ніж описані в книзі. І ті люди не здалися, не стали "солодкими", навпаки стали сильними і живуть далі попри все.
⠀
А яка мораль цієї книги? Чого вона вчить? Я, дійсно, не зрозуміла.
⠀
May 4, 2024
«Але це таки правда, що нікому так не є погано, як нашим ворогам, коли нам добре. Тоді ні пристрілу, ні ворожби не треба. Був би один-одніський язик, що вміє в роті обертатися, а решту - люди докладуть».
Цей твір тверезить, немов відро крижаної води. Інколи не задумуєшся, як лихим словом або натяком мож��ш нашкодити людині. На історії Дарусі можна переконатися, якими бувають шкідливі слова. Гидко було читати про заздрість і вчинки людей.
Найболючіше в цій книзі - радянська влада. Те, що вони робили з людьми, просто як ніж в серце. Особливо зараз, коли московити знову на нашій землі, нищать наших людей.
Трагічна, але дуже сильна книга. Важко читати, але так необхідно. Рада, що відкрила для себе книги Марії Матіос.
Цей твір тверезить, немов відро крижаної води. Інколи не задумуєшся, як лихим словом або натяком мож��ш нашкодити людині. На історії Дарусі можна переконатися, якими бувають шкідливі слова. Гидко було читати про заздрість і вчинки людей.
Найболючіше в цій книзі - радянська влада. Те, що вони робили з людьми, просто як ніж в серце. Особливо зараз, коли московити знову на нашій землі, нищать наших людей.
Трагічна, але дуже сильна книга. Важко читати, але так необхідно. Рада, що відкрила для себе книги Марії Матіос.
July 30, 2024
Ви думаєте, що я несповна розуму, а я лиш несповна щастя.
матінко рідна… мені спершу здавалося, що це просто «сумна історія про тяжку українську долю»™, але на останніх 50 сторінках стає так хижо, що мені знадобилося ще хвилин 20 аби згадати як дихати. і особливо тєжко від усвідомлення того, що ця історія якщо не реально існувала, то могла частинами відбуватися з різними українськими сімʼями, навіть в різних частинах країни і століттях, але все ще через грьобану русню. важко, дуже важко, чорно і розпачливо, не знаю що ще сказати.
хоча ні, знаю: дуже красиво написано. я точно візьмуся за інші книги авторки, бо цей діалект мені в самісіньке сердечко
матінко рідна… мені спершу здавалося, що це просто «сумна історія про тяжку українську долю»™, але на останніх 50 сторінках стає так хижо, що мені знадобилося ще хвилин 20 аби згадати як дихати. і особливо тєжко від усвідомлення того, що ця історія якщо не реально існувала, то могла частинами відбуватися з різними українськими сімʼями, навіть в різних частинах країни і століттях, але все ще через грьобану русню. важко, дуже важко, чорно і розпачливо, не знаю що ще сказати.
хоча ні, знаю: дуже красиво написано. я точно візьмуся за інші книги авторки, бо цей діалект мені в самісіньке сердечко
October 17, 2023
80% ні про що і 20% лютого трешаку. Але мова написання приємна.
January 4, 2024
Modern classic. Excellent writing, rich and beautiful language, interesting psychological portraits.
“Солодка Даруся” is considered a novel but it looks more like a novella to me. It has a very specific three-part structure, which initially confused me a little, but in the end, you understand it, and the author’s idea looks perfectly clear. It could have been a basis for a bigger novel, more exactly - one of little stories of a greater panorama reflecting life in this village through several generations (yeah, I think that I liked “the background sketches” about other peasants and the village overall even more than the stories of the main characters), and I suppose that the author does something like this in her big novel “Букова земля” that I intend to read as well.
The only problem with this book is that it continues an already-infamous tradition of representing Ukrainians as poor villagers with miserable and very confined, earth-bound, uneducated, and uninspired lives always suffering from some injustices inflicted upon them and doing basically nothing else. If not for some details that indicate a very specific time period (1930s-1940s), you could easily imagine that this is another representative of our classic literature of the 19th century, that kind that we all “study” in schools and hate because it is just depressing, humiliating, and outdated like hell. There is nothing especially unpleasant in “Солодка Даруся” (except for some awful “trigger” episode with the unexpected beatings of a “beloved” wife) but I would be sorry for our schoolchildren if they were forced to “study” this novel as well.
This was my first book by Марія Матіос, and I definitely would continue with her other works. She is obviously very talented, a true master.
“Солодка Даруся” is considered a novel but it looks more like a novella to me. It has a very specific three-part structure, which initially confused me a little, but in the end, you understand it, and the author’s idea looks perfectly clear. It could have been a basis for a bigger novel, more exactly - one of little stories of a greater panorama reflecting life in this village through several generations (yeah, I think that I liked “the background sketches” about other peasants and the village overall even more than the stories of the main characters), and I suppose that the author does something like this in her big novel “Букова земля” that I intend to read as well.
The only problem with this book is that it continues an already-infamous tradition of representing Ukrainians as poor villagers with miserable and very confined, earth-bound, uneducated, and uninspired lives always suffering from some injustices inflicted upon them and doing basically nothing else. If not for some details that indicate a very specific time period (1930s-1940s), you could easily imagine that this is another representative of our classic literature of the 19th century, that kind that we all “study” in schools and hate because it is just depressing, humiliating, and outdated like hell. There is nothing especially unpleasant in “Солодка Даруся” (except for some awful “trigger” episode with the unexpected beatings of a “beloved” wife) but I would be sorry for our schoolchildren if they were forced to “study” this novel as well.
This was my first book by Марія Матіос, and I definitely would continue with her other works. She is obviously very talented, a true master.
March 28, 2022
I chose this when the conflict between Russia and the Ukraine escalated. I thought it would be good to read something by a Ukrainian author. This is a somewhat difficult book to comprehend. The translation was okay… I don’t have a comparison. But the wording was awkward, and dialogue wasn’t always punctuated consistently. At times I didn’t know who was speaking or even IF they were speaking, or to whom. I was constantly flipping back and forth to the footnote index because there were SO many cultural references I didn’t understand. And the footnote didn’t always improve my understanding because I just didn’t have the context for it.
That said, I was determined to keep an open mind, and was finally hooked (at the very end). It is unique that the story was told in backwards chronological order. Unfortunately, that means the reader feels quite lost for the beginning and middle. But once all is revealed, you have a string of lightbulb moments. And, as you might have been expecting, what is revealed is ugly. One of the ugliest parts of human history.
That said, I was determined to keep an open mind, and was finally hooked (at the very end). It is unique that the story was told in backwards chronological order. Unfortunately, that means the reader feels quite lost for the beginning and middle. But once all is revealed, you have a string of lightbulb moments. And, as you might have been expecting, what is revealed is ugly. One of the ugliest parts of human history.
March 10, 2021
Даруся... А чи Солодка?
⠀
[Вона так старанно приховувала, що вміє говорити, що часом сама не вірила у протилежне].
⠀
Стільки думок після прочитаного, що і не має чого сказати.
Як у Дарусі.
⠀
Твір фундаментальний!
Нічого схожого ще не зустрічала!
⠀
Марія Матіос так майстерно і непомітно у солодкі та такі поетичні слова закладає гірку правду, яку не можна приховати.
Яку не можна забути!
⠀
[Народ був і лишиться таким поганим, поки йому самому не стане зовсім зле. А поки добре - народ поганий. Тому і нападає на слабшого].
⠀
Це життя.
Тогочасне життя, якого ми не зазнали, але яке залишилося плямою на нашому сьогоденні.
⠀
[Люди добрі... Як добре, що іноді в житті трапляються миті, про які не знає жодна душа, окрім тої, що своїми руками творить ту мить!..].
⠀
⠀
[Вона так старанно приховувала, що вміє говорити, що часом сама не вірила у протилежне].
⠀
Стільки думок після прочитаного, що і не має чого сказати.
Як у Дарусі.
⠀
Твір фундаментальний!
Нічого схожого ще не зустрічала!
⠀
Марія Матіос так майстерно і непомітно у солодкі та такі поетичні слова закладає гірку правду, яку не можна приховати.
Яку не можна забути!
⠀
[Народ був і лишиться таким поганим, поки йому самому не стане зовсім зле. А поки добре - народ поганий. Тому і нападає на слабшого].
⠀
Це життя.
Тогочасне життя, якого ми не зазнали, але яке залишилося плямою на нашому сьогоденні.
⠀
[Люди добрі... Як добре, що іноді в житті трапляються миті, про які не знає жодна душа, окрім тої, що своїми руками творить ту мить!..].
⠀
January 6, 2016
Один з найвеличніших творів у сучасній український літературі! Спершу я думав, що Солодка Даруся – це жінка, яка видає себе за дурну, аби її не забрали до концтабору. Але Марія Матіос відкриває у цьому творі трагедію українського народу на західних землях 30-х – 70-х років минулого століття, що прямо залежить від радянського режиму.
Драма поділена на три життя – німої Солодкої Дарусі, дивного Івана Звичка та молодої пари Михайла та Матронки – батьків Дарусі. Блискучі психологічні та історичні факти плюс вставки зі сільських пліток показують справжню долю німої дівчини, яку всі вважають дурною. Але Даруся не дурна, вона – солодка. Чому? Відповідь у книзі.
Драма поділена на три життя – німої Солодкої Дарусі, дивного Івана Звичка та молодої пари Михайла та Матронки – батьків Дарусі. Блискучі психологічні та історичні факти плюс вставки зі сільських пліток показують справжню долю німої дівчини, яку всі вважають дурною. Але Даруся не дурна, вона – солодка. Чому? Відповідь у книзі.
June 6, 2022
нарешті я дочитала! хоча зараз зовсім інші думки. 2/3 книги було насправді нудно читати. десь відбувались цікаві моменти, але доволі не часто. я читала по дуже мало. ще й до того, мова автора не супер легка для сприйняття. останні приблизно 30 сторінок насправді були цікавими. там були такі моменти, що я просто 😮 нарешті з'ясувалось, як всі три розповіді поєднані і це було реально цікаво. респект автору за те, як вона це описала.
мабуть досить! інше напишу в інстаграм рецензії <3
мабуть досить! інше напишу в інстаграм рецензії <3
Displaying 1 - 30 of 148 reviews