Вірші, що увійшли до цієї збірки біблійних та кримінальних балад, справді можуть пошматувати й продірявити читацькі серця. Герої Жадана вперто й послідовно рухаються таємними стежками, намагаючись будь-що здійснити всі свої мрії і залишити місце злочину. Апостоли та бойовики, пророки та біженці, агітатори та відступники, сирени, демони й зомбі – персонажі цієї книги свідчать про час та заповнюють простір, із якого й з’являються вірші – ліричні й піднесені, радісні й ностальгійні, вогнепальні й ножові.
Serhiy Zhadan (23 August 1974 in Starobilsk, Luhansk region, Ukraine) is a contemporary Ukrainian novelist, writer, essayist, poet, translator, musician and public figure. Among his most notable works are novels Depeche Mode (2004, translated into into English in 2013 by Glagoslav Publications), Anarchy in the UKR (2005, translation into English is yet to come), Voroshilovgrad (2010, translated into into English in 2016 by Deep Vellum Publishing) and Orphanage (2017, translation into English forthcoming in 2020 by Yale University Press) as well as collection of short stories and poems Mesopotamia (2014, English translation by Yale University Press in 2018).
Please note that this English-language profile is intended for all own literary works of Serhiy Zhadan. For works of other authors translated into Ukrainian from a different language by Zhadan, please add both this profile (as a second author) as well as his Ukrainian-language profile: Сергій Жадан (as a third author)
А коли за ними з’являлася смерть, вони лежали в темних костюмах, як теплі гільзи в кишенях апостолів. Тоді ще нічого не можна було передбачити. Не можна було зарадити утратам і вигнанню. Хтось врíзав нові замки в двері тих будинків, хтось наглухо зачинив усі вікна, і тепер птахи боляче б’ються об скло, намагаючись залетіти до дитячих кімнат 💔 *
Найпростіше, звісно, пов’язати це з ностальгією. Ностальгією за тими часами, коли всі ми були разом, коли нам усім цілком непогано велося в цьому місті, коли друзі були молодшими й виглядали не так поламано, коли ще ніхто не здався, не перейшов на бік ворога й життя видавалося настільки безкінечним, що початок усіх справ і проектів можна було сміливо відкладати на невизначений термін.
Насправді про жодну ностальгію не йдеться. Ностальгія не має нічого спільного з твоїм бажанням відстоювати будинки й приміщення, в яких ти прожив усі ці роки, зі спробами втриматись на цих вулицях, захистити теплу цеглу й суху літню зелень. Не йдеться про спроби триматись за минуле. Жодного минулого не існує.
Жадан то любов, тут без питань. Але от поезія мені краще сприймається на слух. Ті самі вірші, але прочитані автором на літературних вечорах, викликають зовсім іншу емоцію.