What do you think?
Rate this book
リバイアサン [Leviathan] #1
Левіафан, Том 1
Корабель-привид, який поволі пливе у відкритому космосі, ховає страшну таємницю.
Хтось зачаївся в надрах «Левіафана»… Хто це — чудовсько чи розгублена людина?
Величезний зореліт «Левіафан» дрейфує в космосі. Що тут сталося? Мародери, які прагнуть поживитися на безлюдному кораблі, знаходять щоденник школяра. Хлопець, якого звати Казума, багато років тому на цьому кораблі вирушив з однокласниками на Землю. Екскурсія ніколи не досягла пункту призначення.
Щось сталося… Вибухи пошкодили корабель. На них напали? Поломка? Незрозуміло.
Однак усі, хто був на «Левіафані», опинилися в пастці серед порожнечі в бляшанці, на якій зовсім скоро забракне повітря. Це Казума з подругою почув, коли вчитель спілкувався з сервісним роботом. Рятувальники не встигнуть. Всі загинуть. Крім того, хто зуміє дістатися до кріокамери у серці корабля. Вона може прийняти тільки одного.
Тільки в цієї людини буде шанс вижити. От тільки чи зможеш ти називатися людиною, якщо вийдеш переможцем у жорстокій битві на виживання проти всіх. Чи зможеш ти називатися людиною, якщо всі довкола загинули, бо ти вижив?
Хтось зачаївся в надрах «Левіафана»… Хто це — чудовсько чи розгублена людина?
Величезний зореліт «Левіафан» дрейфує в космосі. Що тут сталося? Мародери, які прагнуть поживитися на безлюдному кораблі, знаходять щоденник школяра. Хлопець, якого звати Казума, багато років тому на цьому кораблі вирушив з однокласниками на Землю. Екскурсія ніколи не досягла пункту призначення.
Щось сталося… Вибухи пошкодили корабель. На них напали? Поломка? Незрозуміло.
Однак усі, хто був на «Левіафані», опинилися в пастці серед порожнечі в бляшанці, на якій зовсім скоро забракне повітря. Це Казума з подругою почув, коли вчитель спілкувався з сервісним роботом. Рятувальники не встигнуть. Всі загинуть. Крім того, хто зуміє дістатися до кріокамери у серці корабля. Вона може прийняти тільки одного.
Тільки в цієї людини буде шанс вижити. От тільки чи зможеш ти називатися людиною, якщо вийдеш переможцем у жорстокій битві на виживання проти всіх. Чи зможеш ти називатися людиною, якщо всі довкола загинули, бо ти вижив?
196 pages, Paperback
First published October 4, 2022
About the author
Shiro Kuroi
5 books10 followers黒井白
Kannosuke Hiramatsu (平松歓之介)
Honorable Mention in Winter 2007 and the grand-prize winner in Summer 2008 of the Afternoon Four Seasons Award under the pen-name Kannosuke Hiramatsu.
Kannosuke Hiramatsu (平松歓之介)
Honorable Mention in Winter 2007 and the grand-prize winner in Summer 2008 of the Afternoon Four Seasons Award under the pen-name Kannosuke Hiramatsu.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 127 reviews
May 22, 2024
Sinopsis: Monstruo o humano... ¿Quién yace dormido en el corazón de las tinieblas?
En las profundidades de la galaxia, el Leviatán, una enorme nave espacial, flota a la deriva. Cuando los ladrones de naufragios irrumpen, descubren el diario de un colegial, Kazuma, que relata los acontecimientos que tuvieron lugar en las entrañas del barco... Al leerlo, lo obvio es obvio: ¡un sobreviviente del desastre se esconde en algún lugar del laberinto de ruinas!
Años antes, el joven Kazuma está en medio de un viaje escolar a la Tierra. ¡La fiesta se interrumpe cuando explosiones de origen desconocido destruyen parte del casco de la nave! Aquí están los pasajeros atrapados en medio de la nada... El adolescente y su compañero de clase Futaba escuchan entonces una conversación entre su profesor y un robot de mantenimiento: las reservas de oxígeno son insuficientes para aguantar hasta que llegue la ayuda... La única esperanza de supervivencia es una cámara criogénica ubicada en el corazón del gigante de metal. Sin embargo, solo puede albergar a una persona... Desafortunadamente para los estudiantes, el maestro se da cuenta rápidamente de que ha sido escuchado. ¡Este es el comienzo de una lucha sangrienta para preservar el secreto!
En un escenario desgarrador representado con extrema meticulosidad, Leviatán nos lleva en un viaje al final del infierno. ¿Cómo mantienes tu humanidad en la extensión helada del espacio?
Valoración: 9/10
Uff muy buena, quizá el dibujo no sea muy bueno, pero la historia me ha encantado, me ha recordado mucho a Battle Royal mix con el señor de las moscas.
Una pena pero los siguientes tomos son difíciles de conseguir, o al menos yo nos he visto traducidos, a ver si los localizo.
Valoración: 9/10
En las profundidades de la galaxia, el Leviatán, una enorme nave espacial, flota a la deriva. Cuando los ladrones de naufragios irrumpen, descubren el diario de un colegial, Kazuma, que relata los acontecimientos que tuvieron lugar en las entrañas del barco... Al leerlo, lo obvio es obvio: ¡un sobreviviente del desastre se esconde en algún lugar del laberinto de ruinas!
Años antes, el joven Kazuma está en medio de un viaje escolar a la Tierra. ¡La fiesta se interrumpe cuando explosiones de origen desconocido destruyen parte del casco de la nave! Aquí están los pasajeros atrapados en medio de la nada... El adolescente y su compañero de clase Futaba escuchan entonces una conversación entre su profesor y un robot de mantenimiento: las reservas de oxígeno son insuficientes para aguantar hasta que llegue la ayuda... La única esperanza de supervivencia es una cámara criogénica ubicada en el corazón del gigante de metal. Sin embargo, solo puede albergar a una persona... Desafortunadamente para los estudiantes, el maestro se da cuenta rápidamente de que ha sido escuchado. ¡Este es el comienzo de una lucha sangrienta para preservar el secreto!
En un escenario desgarrador representado con extrema meticulosidad, Leviatán nos lleva en un viaje al final del infierno. ¿Cómo mantienes tu humanidad en la extensión helada del espacio?
Valoración: 9/10
Uff muy buena, quizá el dibujo no sea muy bueno, pero la historia me ha encantado, me ha recordado mucho a Battle Royal mix con el señor de las moscas.
Una pena pero los siguientes tomos son difíciles de conseguir, o al menos yo nos he visto traducidos, a ver si los localizo.
Valoración: 9/10
July 3, 2024
There’s beautiful art contained in these pages, but it also has some pretty gruesome scenes of graphic violence. Things devolve pretty quickly when a school field trip class finds themselves on a damaged spaceship.
Apparently the knowledge that you have a dwindling air supply and only one cryo unit turns people into savages.
Oh, the lack of humanity!
Read on, if you dare, but don’t say I didn’t warn you about the violence.
Thanks to NetGalley and Kana for the eARC in exchange for my honest review.
Apparently the knowledge that you have a dwindling air supply and only one cryo unit turns people into savages.
Oh, the lack of humanity!
Read on, if you dare, but don’t say I didn’t warn you about the violence.
Thanks to NetGalley and Kana for the eARC in exchange for my honest review.
January 21, 2022
Incroyable ! A lire absolument.
Les dessins sont incroyables, l’histoire est réfléchis et les personnages sont bien développés
Les dessins sont incroyables, l’histoire est réfléchis et les personnages sont bien développés
October 13, 2024
Я в шоці з того, що це не закінчена історія і уривається на дуже інтригуючому моменті😱
Тепер мені треба наступні книжки
Тепер мені треба наступні книжки
February 4, 2022
Dessin très soigné. Intrigue prenante, l'effet de la paranoïa qui monte est très bien rendu.
February 19, 2024
Моторошно, символічно, закономірно. Але надто райдужно-повчально в кінці.
(і без останнього тому історія незакінчена, і краще б його так і не було).
❤️Про що манґа?
Космічні мародери знаходять рештки пасажирського лайнера із диріщами у обшивці і вирішують його обшукати в надії знайти щось цінне і продати по спекулятивній ціні. Але першим, що вони знаходять — це щоденник когось з пасажирів. Далі історія розгортається у двох площинах: тут і зараз, де трійко мародерів нишпорять рештками корабля, і там колись, у останні дні його загибелі, про що мародери читають у щоденнику (іт'с соу к'ют до речі: космічні мандрівки на повний зріст, а щоденничок ведеться ручкою на папері).
💔Моторошності сучасній площині додають дивні звуки, що їх видає цей "Левіафан" (прекрасна назва!) і підозра, що вони на кораблі не одні.
❤️🔥Історія з щоденника просто уся моторошна, адже там після влучання метеоритів лишається ціла тільки пасажирська капсула, де кисню вистачить на 48 годин, і де перебуває купа школярів із лише двома дорослими. Але є кріокамера, що дасть змогу вижити в очікуванні рятувального загону. От тільки вона одна, а школярів товпень. Як ви розумієте, голодні ігріща стартують через 3...2...
💌Чудові (хоча й не нові) філософські ідеї "хто має право вижити?", "чиє життя важливіше?", "чи здатні люди на самопожертву?" та "що означає залишитися людиною?"
💌Цікавий (хоча й не новий) спосіб показати, як швидко злітає весь гуманістичний лоск і вмикаються виключно первинні рефлекси.
💌Очікувана п��ведінка підлітків й виправдання, які вони собі миттю знаходять.
✈️Коротше, все було прекрасно у першому томі. 5 "великих китів" з п'яти, захват та нетерплячка в очікуванні другого.
📆У другому томі почалося вже спрощення основної філософської думки. Психологізму вже немає як такового, виключно схематизація та гіперболізація заради показати, що ксенофобію до будь-чого можна роздмухати буквально з пилинки. "Він вчився в нашій школі лише зі старших класів, а значить чужинець, ату його, ату". Ось так легко.
🗝Це, звісно, все зрозуміло і тим більше яскраво наскрізні алюзії на "Володаря мух" (із буквальним втіленням копій з ножів) досить чітко натякають, що автор хотів сказати, але блін. Навіть у Голдінга між втратою цивілізованої подоби та переходом до чистого тваринницького виживання пройшло більше часу. А тут наче рубильником махнули — хоба! і вже всі миттю за три хвилини перетворилися на дикунів із обглоданими кістками ворогів, вплетеними у заросле космате волосся. Не вірю. Мінус один "великий кит" з п'яти, другий том отримує лише 4 зірочки.
🍆А про третій я навіть казати не хочу. От правда. Таке напруження й очікування кривавої розв'язки і такий слащаво-повчальний пшик в кінці — це просто жах. Так і хочеться сказати автору "незалік, йди переписуй!". Два "великих кита" виключно за криваві сцени, які все ж таки були на початку третього тома.
(і без останнього тому історія незакінчена, і краще б його так і не було).
❤️Про що манґа?
Космічні мародери знаходять рештки пасажирського лайнера із диріщами у обшивці і вирішують його обшукати в надії знайти щось цінне і продати по спекулятивній ціні. Але першим, що вони знаходять — це щоденник когось з пасажирів. Далі історія розгортається у двох площинах: тут і зараз, де трійко мародерів нишпорять рештками корабля, і там колись, у останні дні його загибелі, про що мародери читають у щоденнику (іт'с соу к'ют до речі: космічні мандрівки на повний зріст, а щоденничок ведеться ручкою на папері).
💔Моторошності сучасній площині додають дивні звуки, що їх видає цей "Левіафан" (прекрасна назва!) і підозра, що вони на кораблі не одні.
❤️🔥Історія з щоденника просто уся моторошна, адже там після влучання метеоритів лишається ціла тільки пасажирська капсула, де кисню вистачить на 48 годин, і де перебуває купа школярів із лише двома дорослими. Але є кріокамера, що дасть змогу вижити в очікуванні рятувального загону. От тільки вона одна, а школярів товпень. Як ви розумієте, голодні ігріща стартують через 3...2...
💌Чудові (хоча й не нові) філософські ідеї "хто має право вижити?", "чиє життя важливіше?", "чи здатні люди на самопожертву?" та "що означає залишитися людиною?"
💌Цікавий (хоча й не новий) спосіб показати, як швидко злітає весь гуманістичний лоск і вмикаються виключно первинні рефлекси.
💌Очікувана п��ведінка підлітків й виправдання, які вони собі миттю знаходять.
✈️Коротше, все було прекрасно у першому томі. 5 "великих китів" з п'яти, захват та нетерплячка в очікуванні другого.
📆У другому томі почалося вже спрощення основної філософської думки. Психологізму вже немає як такового, виключно схематизація та гіперболізація заради показати, що ксенофобію до будь-чого можна роздмухати буквально з пилинки. "Він вчився в нашій школі лише зі старших класів, а значить чужинець, ату його, ату". Ось так легко.
🗝Це, звісно, все зрозуміло і тим більше яскраво наскрізні алюзії на "Володаря мух" (із буквальним втіленням копій з ножів) досить чітко натякають, що автор хотів сказати, але блін. Навіть у Голдінга між втратою цивілізованої подоби та переходом до чистого тваринницького виживання пройшло більше часу. А тут наче рубильником махнули — хоба! і вже всі миттю за три хвилини перетворилися на дикунів із обглоданими кістками ворогів, вплетеними у заросле космате волосся. Не вірю. Мінус один "великий кит" з п'яти, другий том отримує лише 4 зірочки.
🍆А про третій я навіть казати не хочу. От правда. Таке напруження й очікування кривавої розв'язки і такий слащаво-повчальний пшик в кінці — це просто жах. Так і хочеться сказати автору "незалік, йди переписуй!". Два "великих кита" виключно за криваві сцени, які все ж таки були на початку третього тома.
April 27, 2023
Мені щоразу непросто розповідати про манґу, бо з одого боку не хочеться спойлерити і псувати радість читання, а з іншого – моє власне задоволення від її прочитання таке велике, що ним хочеться ділитися.
"Левіафан" Шіро Куроі став першою книгою, яку я купив в новій незалежній книгарні Сковорода на Сковороди під час своєї (аж надто короткої) "частини основної відпустки" від усіх небезпек, гризот, турбот і негод в ЗСУ.
Як же я люблю історії, котрі захоплюють атмосферністю та емоціями... і ця розповідь саме така.
Десь у космосі трійця мародерів надибує руїни велетенського космічного корабля "Левіафан". Вони проникають всередину зі сподіванням знайти там щось цінне, але спершу знаходять щоденник школяра Казуми.
Oh my, це ж буде сторія в історії – мені подобаються такі штуки в літературі з давніх давен, відколи я прочитав "Рукопис, знайдений у Сараґосі" Яна Потоцького.
Школярі подорожували цілим класом з двома вчителями на Землю, коли з "Левіафаном" сталася катастрофа і те, що відбудеться далі цілком і повністю залежатиме від рівня моральної деградації маленької спільноти виживальників...
Чудова, динамічна мальовка, похмура і темна атмосфера фантастичного трилера тримає в нефіговій напрузі. Хіба ж у такому стані можна не передзамовити другу частину, котру люб'язно пропонує Nasha idea 😁
"Левіафан" Шіро Куроі став першою книгою, яку я купив в новій незалежній книгарні Сковорода на Сковороди під час своєї (аж надто короткої) "частини основної відпустки" від усіх небезпек, гризот, турбот і негод в ЗСУ.
Як же я люблю історії, котрі захоплюють атмосферністю та емоціями... і ця розповідь саме така.
Десь у космосі трійця мародерів надибує руїни велетенського космічного корабля "Левіафан". Вони проникають всередину зі сподіванням знайти там щось цінне, але спершу знаходять щоденник школяра Казуми.
Oh my, це ж буде сторія в історії – мені подобаються такі штуки в літературі з давніх давен, відколи я прочитав "Рукопис, знайдений у Сараґосі" Яна Потоцького.
Школярі подорожували цілим класом з двома вчителями на Землю, коли з "Левіафаном" сталася катастрофа і те, що відбудеться далі цілком і повністю залежатиме від рівня моральної деградації маленької спільноти виживальників...
Чудова, динамічна мальовка, похмура і темна атмосфера фантастичного трилера тримає в нефіговій напрузі. Хіба ж у такому стані можна не передзамовити другу частину, котру люб'язно пропонує Nasha idea 😁
February 21, 2024
Continuará...
January 19, 2024
"Левіафан" розкривається перед читачем, як історія трьох мародерів, що натрапляють на давню кораблетрощу, десь глибоко у відкритому космосі. На борту, вони знаходять рукописний щоденник, та починають знайомитись з Казумою, Футабою та іншими його однокласниками, котрим не поталанило опинитись на кораблі під час зіткнення з чимось невідомим. Корабель в критичному стані, екіпажу не залишилось, засобів послати S.O.S. немає, кисень закінчується, рятувальних шлюпок катма, а капсула анабіозу залишилась лише одна...
...тепер разом з мародерами, читач пробирається крізь останні години життя приречених школярів. Шансів на порятунок немає, а вижити хочуть всі... ось тут і розкривається весь жах історії та людської натури. А читач, як і мародери, починає робити ставки на того, хто таки залишиться в живих.
Неймовірно хороший саспенс витримано з перших сторінок, а красива та динамічна мальовка, розкриває у всій красі моторошність ситуації.
...тепер разом з мародерами, читач пробирається крізь останні години життя приречених школярів. Шансів на порятунок немає, а вижити хочуть всі... ось тут і розкривається весь жах історії та людської натури. А читач, як і мародери, починає робити ставки на того, хто таки залишиться в живих.
Неймовірно хороший саспенс витримано з перших сторінок, а красива та динамічна мальовка, розкриває у всій красі моторошність ситуації.
July 1, 2024
3.5/5
Цікаво, але мало.
Не знаю як нормально оцінювати 1 том манґи 🙈
Цікаво, але мало.
Не знаю як нормально оцінювати 1 том манґи 🙈
July 8, 2023
3,5*
Review for the whole series.
Survival horror/battle royale in space. It definitely uses all the genre tropes but it uses them well. Space horror is a high potential sub-genre which I really appreciate but don’t see much. So I’m satisfied enough if it’s at least decently well handled and that’s the case here.
Kuroi deftly manages tension in the first volume, good use of blacks and cross hatches to convey oppression. The second volume is pure battle royale, carnage and all that. Many characters are introduced just long enough for them to be killed so empathy clearly isn’t the keyword here.
Third volume brings decent if not astounding twists. The "why?" of it all is somewhat disappointing but also not the main argument of the book so I’ll give it a pass.
Dark and violent with good pacing and plot management it should be appreciated by any fan of the related genres.
Review for the whole series.
Survival horror/battle royale in space. It definitely uses all the genre tropes but it uses them well. Space horror is a high potential sub-genre which I really appreciate but don’t see much. So I’m satisfied enough if it’s at least decently well handled and that’s the case here.
Kuroi deftly manages tension in the first volume, good use of blacks and cross hatches to convey oppression. The second volume is pure battle royale, carnage and all that. Many characters are introduced just long enough for them to be killed so empathy clearly isn’t the keyword here.
Third volume brings decent if not astounding twists. The "why?" of it all is somewhat disappointing but also not the main argument of the book so I’ll give it a pass.
Dark and violent with good pacing and plot management it should be appreciated by any fan of the related genres.
October 26, 2023
Bonne histoire, bon dessin, mais je n'ai pas autant aimé que j'espérais aimer. Peut-être parce que ce livre a été très "hypé" ici au Québec. La fin de ce premier tome me donne l'impression qu'on s'en va vers un Bataille Royal dans l'espace et ça m'a un peu déçu. Je m'attendais à un peu plus d'intrigue, mais bon, c'est un tome un, je pourrais me tromper! Je vais lire la suite!
This entire review has been hidden because of spoilers.
December 10, 2023
Me ha encantado, estoy impaciente por leer los otros dos tomos 😱 Manga atípico con una trama al estilo battle royale en el espacio, me ha recordado un punto al among us (con diferencias, obviamente). Los personajes están muy bien construidos y el dibujo es de una calidad suprema, lo recomiendo muchísimo.
January 19, 2022
Un mixte entre une histoire de maison hanté dans l'espace, Battle royale et Lord of the Flies. Un dessin excessivement détaillé, une premise intriguante, bref; c'est vraiment excellent!
September 13, 2023
Я б подивилась таке кіно, або аніме! 🖤
Моторошна атмосфера, відчуття приреченості й загадка «що ж там сталось насправді?» тримають в напрузі 👌🏻
Моторошна атмосфера, відчуття приреченості й загадка «що ж там сталось насправді?» тримають в напрузі 👌🏻
July 5, 2023
прочитала всі томи на одному подиху, обожнюю такі історії. тут у нас "Королівська битва" в сетингу космічного корабля.
вибухи пошкодили цей корабель під час шкільної екскурсії, і тепер всі ці підлітки застрягли у космосі з дуже обмеженим запасом повітря і лише однією кріокамерою. ну і можете здогадатись, що відбувається далі: звичайно, вони починають вбивати один одного заради цього шансу вижити та дочекатись допомоги.
а ще тут є лінія з майбутнього, де мародери знайшли на цьому вже закинутому кораблі щоденник одного зі школярів і тепер шукають кріокамеру, щоб знайти того, хто вижив. ну і паралельно читають щоденник, намагаючись здогадатись, кого ж вони все-таки знайдуть.
загалом, це дуже крута (і дуже недооцінена!) історія з несподіваними плот твістами, величезною кількістю жорстокості, але і декілька сумних сцен, на яких хотілось затриматись довше, щоб дати собі можливість зронити кілька сльозинок, тут теж були.
в третьому томі трохи забагато всього намішали, але для мене особисто це ніяк не зіпсувало історію, бо вона до самого кінця тримала мене в напрузі, і було дійсно цікаво. чудово провела годинку часу, дякую, Шіро Куроі <3
вибухи пошкодили цей корабель під час шкільної екскурсії, і тепер всі ці підлітки застрягли у космосі з дуже обмеженим запасом повітря і лише однією кріокамерою. ну і можете здогадатись, що відбувається далі: звичайно, вони починають вбивати один одного заради цього шансу вижити та дочекатись допомоги.
а ще тут є лінія з майбутнього, де мародери знайшли на цьому вже закинутому кораблі щоденник одного зі школярів і тепер шукають кріокамеру, щоб знайти того, хто вижив. ну і паралельно читають щоденник, намагаючись здогадатись, кого ж вони все-таки знайдуть.
загалом, це дуже крута (і дуже недооцінена!) історія з несподіваними плот твістами, величезною кількістю жорстокості, але і декілька сумних сцен, на яких хотілось затриматись довше, щоб дати собі можливість зронити кілька сльозинок, тут теж були.
в третьому томі трохи забагато всього намішали, але для мене особисто це ніяк не зіпсувало історію, бо вона до самого кінця тримала мене в напрузі, і було дійсно цікаво. чудово провела годинку часу, дякую, Шіро Куроі <3
April 22, 2024
Çizgisi çok hoşuma gitti. Güzel bir bilim-kurgu/gerilim hikâyesi.
January 26, 2022
Autant le dire : le manga est très beau. Si vous aimez les détails et les ombres faits de rayures, vous aimerez sans doute le coup de crayon de Shiro Kuroi. Les planches sont belles et un régal à la lecture, la profondeur du vaisseau et en même temps une certaine exigüité de l'espace confiné dans lequel ses passagers se retrouvent piégés dresse un cadre assez alléchant pour tout fan de récits spatiaux.
L'incipit est pas mal : un équipage tombe sur les vestiges de cet immense vaisseau, le Léviathan, et trouvent à l'intérieur un journal intime. C'est celui d'un garçon qui raconte qu'au cours de leur voyage scolaire dans l'espace, leur vaisseau a été percuté ou attaqué - ils ne le savent pas très bien. Le problème : ils se retrouvent séparés de la partie centrale où se trouvent l'équipage compétent, les systèmes de survie, etc. Il y a bien un caisson de survie, mais il n'en existe un seul. On suit donc à la fois l'équipage qui part à la recherche du potentiel unique survivant et le récit du garçon dans le passé.
Évidemment, le genre du battle royal n'est pas nouveau, et il a (souvent) les mêmes défauts des slashers : un nombre initial important de personnages dont la plupart du temps on se moque bien de les voir mourir. Le roman de Koshun Takami a néanmoins dressé un étalonnage de ce qui peut être très bien fait dans le genre. Pour chaque élève de Battle Royale, dont on sait pourtant comment il va finir d'avance, l'auteur parvenait à en dresser un profil psychologique efficace dans sa brièveté, en s'appuyant sur une narration froide et détachée qui renforçait l'horreur. Et d'une certaine manière, on arrivait à ressentir de l'empathie, du dégoût ou de l'aversion, selon là où l'auteur nous amenait.
Ça n'a pas été le cas ici où les personnages ont du mal à se détacher de l'archétype. Il y a bien eu une tentative, qui consistait à pousser le protagoniste à douter de lui, de ce qu'il a entendu ou vu. Mais la proposition a vite été balayée par un déroulement trop strict et rapide du récit et un peu par manque de crédibilité.
Quand la quatrième de couverture conclut par la question : Comment garder son humanité dans l'étendue glacée de l'espace ?, je m'attendais sans doute à ce que l'aspect psychologique (psycho-horrifique) soit très marqué dans le récit. Qu'elle créée une tension particulière et intense dans le rapport soudain transformé entre les survivants. Et ça n'a pas vraiment été le cas.
Pourtant, les éléments de base sont prometteurs : le fait que peu de personnages connaissent la gravité de leur situation et leur unique recours ; que certains choisissent de le cacher malgré ce que cela signifie pour eux et pour les autres et l'emprise psychologique que ce secret a sur eux ; le moment de doute du protagoniste (même si trop rapidement amené et étouffé) ; son basculement sur la fin ; l'extrême du personnage de Futaba (bien qu'encore une fois elle ne va pas plus loin que sa fonction dans le récit)... et même l'idée de démarrer le récit par la découverte dans le futur de l'épave du vaisseau par un autre équipage est intéressante. Elle renforce tout le mystère de l'intrigue et parvient à rendre curieux le lecteur.
Or, tout reste en surface, les quelques échanges entre les personnages manquent de pulsion narrative, de petits détails qui renforceraient l'atmosphère angoissante, marqueraient l'état psychologique face à la catastrophe.
Peut-être que le plus gros souci de ce premier tome, c'est le manque d'atmosphère et d'immersion. J'aurais voulu ressentir l'oppression d'un espace confiné encore plus réduit ; la tension de la survie dans un lieu aussi hostile que l'espace désertique ; le lent effritement psychologique des personnages et la bascule dans l'horreur progressive ou soudaine... Et j'ai quelques doutes sur les dernières pages de ce tome, et ce qu'elles pourraient amener par la suite (mais il y a peut-être une bonne surprise, qui sait ?).
Une bonne nouvelle, c'est que la série est prévue en trois tomes. Ça paraît suffisamment long pour créer de la surprise dans le récit, amener quelque chose de nouveau et d'inattendu qui donnerait une nouvelle lecture au récit, assez long aussi pour que les personnages soient mieux étoffés. Et en même pas trop pour risquer de s'ennuyer ou que l'intrigue s'enlise inutilement.
J'attendrai donc de voir les avis sur la trilogie dans sa globalité pour continuer, je me réserve la possibilité de la poursuivre, mais pour l'instant, je ne suis pas assez convaincue.
L'incipit est pas mal : un équipage tombe sur les vestiges de cet immense vaisseau, le Léviathan, et trouvent à l'intérieur un journal intime. C'est celui d'un garçon qui raconte qu'au cours de leur voyage scolaire dans l'espace, leur vaisseau a été percuté ou attaqué - ils ne le savent pas très bien. Le problème : ils se retrouvent séparés de la partie centrale où se trouvent l'équipage compétent, les systèmes de survie, etc. Il y a bien un caisson de survie, mais il n'en existe un seul. On suit donc à la fois l'équipage qui part à la recherche du potentiel unique survivant et le récit du garçon dans le passé.
Évidemment, le genre du battle royal n'est pas nouveau, et il a (souvent) les mêmes défauts des slashers : un nombre initial important de personnages dont la plupart du temps on se moque bien de les voir mourir. Le roman de Koshun Takami a néanmoins dressé un étalonnage de ce qui peut être très bien fait dans le genre. Pour chaque élève de Battle Royale, dont on sait pourtant comment il va finir d'avance, l'auteur parvenait à en dresser un profil psychologique efficace dans sa brièveté, en s'appuyant sur une narration froide et détachée qui renforçait l'horreur. Et d'une certaine manière, on arrivait à ressentir de l'empathie, du dégoût ou de l'aversion, selon là où l'auteur nous amenait.
Ça n'a pas été le cas ici où les personnages ont du mal à se détacher de l'archétype. Il y a bien eu une tentative, qui consistait à pousser le protagoniste à douter de lui, de ce qu'il a entendu ou vu. Mais la proposition a vite été balayée par un déroulement trop strict et rapide du récit et un peu par manque de crédibilité.
Quand la quatrième de couverture conclut par la question : Comment garder son humanité dans l'étendue glacée de l'espace ?, je m'attendais sans doute à ce que l'aspect psychologique (psycho-horrifique) soit très marqué dans le récit. Qu'elle créée une tension particulière et intense dans le rapport soudain transformé entre les survivants. Et ça n'a pas vraiment été le cas.
Pourtant, les éléments de base sont prometteurs : le fait que peu de personnages connaissent la gravité de leur situation et leur unique recours ; que certains choisissent de le cacher malgré ce que cela signifie pour eux et pour les autres et l'emprise psychologique que ce secret a sur eux ; le moment de doute du protagoniste (même si trop rapidement amené et étouffé) ; son basculement sur la fin ; l'extrême du personnage de Futaba (bien qu'encore une fois elle ne va pas plus loin que sa fonction dans le récit)... et même l'idée de démarrer le récit par la découverte dans le futur de l'épave du vaisseau par un autre équipage est intéressante. Elle renforce tout le mystère de l'intrigue et parvient à rendre curieux le lecteur.
Or, tout reste en surface, les quelques échanges entre les personnages manquent de pulsion narrative, de petits détails qui renforceraient l'atmosphère angoissante, marqueraient l'état psychologique face à la catastrophe.
Peut-être que le plus gros souci de ce premier tome, c'est le manque d'atmosphère et d'immersion. J'aurais voulu ressentir l'oppression d'un espace confiné encore plus réduit ; la tension de la survie dans un lieu aussi hostile que l'espace désertique ; le lent effritement psychologique des personnages et la bascule dans l'horreur progressive ou soudaine... Et j'ai quelques doutes sur les dernières pages de ce tome, et ce qu'elles pourraient amener par la suite (mais il y a peut-être une bonne surprise, qui sait ?).
Une bonne nouvelle, c'est que la série est prévue en trois tomes. Ça paraît suffisamment long pour créer de la surprise dans le récit, amener quelque chose de nouveau et d'inattendu qui donnerait une nouvelle lecture au récit, assez long aussi pour que les personnages soient mieux étoffés. Et en même pas trop pour risquer de s'ennuyer ou que l'intrigue s'enlise inutilement.
J'attendrai donc de voir les avis sur la trilogie dans sa globalité pour continuer, je me réserve la possibilité de la poursuivre, mais pour l'instant, je ne suis pas assez convaincue.
March 1, 2024
Той випадок, коли жанр, стилістика та сюжет манґи опинилися чітко у межах моїх смаків.
Я обожнюю космічну фантастику, особливо історії про катастрофи, що відбуваються на кораблях. Є шось захопливе в тому, як герої борються за виживання посеред мертвого космосу, бездушного вакууму, який не знає милосердя. А тут катастрофа поєднана з цікавою побудовою сюжету (дві часові осі, подача минулого через знайдений щоденник) та психологізмом.
Напевне, історія про те, як купка дітей у безвиході гризеться за виживання, не нова, але менш цікавою від цього не стає. Опинившись у замкненому просторі з обмеженим запасом повітря, герої стають дедалі жорстокішими, на звороті обкладинки не дарма стоїть примітка 18+. Тут є графічні зображення вбивств, хоча в ч/б варіанті вони не сказати, що надто вражають.
Перший том — це лише зав'язка, де подаються своєрідні сюжетні "правила гри": в живих залишиться лише один (це відомо з перших сторінок), питання тільки в тому, хто саме й яким чином загине решта. З цими роздумами нас і лишає перша частина, обриваючи події на цікавому місці...
Паралельно ми час від часу спостерігаємо за групою невідомих мародерів, що досліджують давно загиблий корабель. Саме на цих сторінках найсмачніші на мій ��мак фрейми та композиції, бо автор зобразив зруйновані відсіки, висячі дроти і зламані механізми.
Однозначно раджу цю манґу, тим більше, що видання справді шикарне: глянсова суперобкладинка, чорний зріз, великий об'єм.
Я обожнюю космічну фантастику, особливо історії про катастрофи, що відбуваються на кораблях. Є шось захопливе в тому, як герої борються за виживання посеред мертвого космосу, бездушного вакууму, який не знає милосердя. А тут катастрофа поєднана з цікавою побудовою сюжету (дві часові осі, подача минулого через знайдений щоденник) та психологізмом.
Напевне, історія про те, як купка дітей у безвиході гризеться за виживання, не нова, але менш цікавою від цього не стає. Опинившись у замкненому просторі з обмеженим запасом повітря, герої стають дедалі жорстокішими, на звороті обкладинки не дарма стоїть примітка 18+. Тут є графічні зображення вбивств, хоча в ч/б варіанті вони не сказати, що надто вражають.
Перший том — це лише зав'язка, де подаються своєрідні сюжетні "правила гри": в живих залишиться лише один (це відомо з перших сторінок), питання тільки в тому, хто саме й яким чином загине решта. З цими роздумами нас і лишає перша частина, обриваючи події на цікавому місці...
Паралельно ми час від часу спостерігаємо за групою невідомих мародерів, що досліджують давно загиблий корабель. Саме на цих сторінках найсмачніші на мій ��мак фрейми та композиції, бо автор зобразив зруйновані відсіки, висячі дроти і зламані механізми.
Однозначно раджу цю манґу, тим більше, що видання справді шикарне: глянсова суперобкладинка, чорний зріз, великий об'єм.
March 3, 2024
Hiç fena değil. Oldukça ilginç bir bilim kurgu olarak başlayan çizgi roman, zamanla biraz daha psikolojik gerilime evriliyor.
Çizimler çok iyi. Klasik mangayla alakası yok. Bol taramalı ve detaylı. Athica��nın bu son bastığı mangalardaki mevzuyu tam anlayamadım. Bir Fransa baskısı durumu var, manfra desen değil (iyi ki değil, benim kabul edebildiğim bir format değil). İyi çizilmiş avrupai mangalar 🤷🏻♂️
Uzay çapulcuları bir gemi enkazına girerler ve bu gemide tuhaf olaylar olmuştur. Bunları hem gözlemleri hem de esas gemide buldukları bir günlük üzerinden flashback lerle öğreniyoruz. Bu gemi bir okul gezisine ev sahipliği yapıyormuş ve bir kaza olmuş diyeyim daha fazla spoiler’a girmeyeyim. Kitabın tanıtım yazısında yeterli ipucu var.
Öneriyorum.
-spoiler- bir noktada yine yıllar önce çıktığında japonya ve asyayı aşmış hatta bir janr doğurmuş olan Battle Royale filmini hatırlamamak mümkün değil. Daha bilimkurgu ağırlığı beklerken böyle bir akışa çıktı işler. -spoiler-
Çizimler çok iyi. Klasik mangayla alakası yok. Bol taramalı ve detaylı. Athica��nın bu son bastığı mangalardaki mevzuyu tam anlayamadım. Bir Fransa baskısı durumu var, manfra desen değil (iyi ki değil, benim kabul edebildiğim bir format değil). İyi çizilmiş avrupai mangalar 🤷🏻♂️
Uzay çapulcuları bir gemi enkazına girerler ve bu gemide tuhaf olaylar olmuştur. Bunları hem gözlemleri hem de esas gemide buldukları bir günlük üzerinden flashback lerle öğreniyoruz. Bu gemi bir okul gezisine ev sahipliği yapıyormuş ve bir kaza olmuş diyeyim daha fazla spoiler’a girmeyeyim. Kitabın tanıtım yazısında yeterli ipucu var.
Öneriyorum.
-spoiler- bir noktada yine yıllar önce çıktığında japonya ve asyayı aşmış hatta bir janr doğurmuş olan Battle Royale filmini hatırlamamak mümkün değil. Daha bilimkurgu ağırlığı beklerken böyle bir akışa çıktı işler. -spoiler-
September 30, 2024
mix between good old gaslighting and among us
June 7, 2023
Манга топчик, особливо для тих хто любить космічну тематику, як я! А ця мальовка це ♥️
January 11, 2022
Ce manga c’est un manga que j’attendais avec beaucoup d’impatience. Pour moi, il était plein de promesses, rien qu’à regarder la couverture on sent clairement l’ambiance qui se dégage de cette histoire! Et quand on lit le résumé, on sent que cette histoire ne va clairement pas nous laisser indifférent. On sent que c’est une histoire angoissante au plus haut point. J’avais hâte de me plonger dans cette lecture. Et bah je peux vous le dire que ce manga est juste incroyable. Dès les premières pages on est embarqué dedans. On se trouve dans un huit clos totalement angoissant, qui nous fait douter de tout le monde, on se pose un milliard de questions et j’en passe. Clairement ce premier tome tient toutes ses promesses et il me tarde déjà de découvrir la suite de cette histoire. Si ça continue sur cette lancée ce nouveau titre s’annonce époustouflant!
On va se retrouver sur un vaisseau spatial, le Léviathan, qui flotte à la dérive dans l’espace. Quand les pilleurs arrivent à s’introduire dans le vaisseau, ils découvrent le journal intime d’un collégien qui relate les événements qui ont eu lieu x au sein de ce vaisseau. Et une fois la lecture fini, k’évidence est claire. Il y a un survivant qui se cache parmi les décombres. On découvre ce qui s’est passé il y a des années. Le jeune Kazuma est en plein voyage scolaire vers la Terre. Sauf que le fête tourne court quand une explosion détruit une partie de la coque. Tous les passagers sont donc immobilisé et attendant l’arrivée des secours. Le problème c’est que Kazuma et son amie, Futaba surprennent une conversation entre leur professeur et un robot de maintenance. Les réserves d’oxygène sont insuffisantes pour permettre de tenir jusqu’à l’arrivée des secours. Le seul espoir est un caisson de cryogénisation sauf qu’il ne peut contenir qu’une seule personne.. Malheureusement pour les deux collégiens, leur professeur a compris qu’il a été entendu… Commence alors une lutte sanglante pour garder le secret…
La première chose qui me vient à l’esprit après ma lecture c’est le côté angoissant. On est dans un huis clos mais vraiment oppressant et angoissant. On se pose un milliard de questions, on soupçonne tout le monde. Clairement on devient parano au plus haut point. J’avais l’impression d’être enfermé dans ce vaisseau spatial avec eux. J’avais vraiment l’impression de faire partie intégrante de l’histoire. On est plongé dans cette horreur sans nom. Et quand je pense que ce n’est que le premier tome, je me dis que les autres tomes vont vraiment être aussi fou. On monte crescendo dans cette horreur et je pense qu’on est pas au bout de nos peines et de nos surprises avec cette histoire. Quand on pense deviner une chose, on se rend vite compte que finalement on se trompe totalement et toutes nos théories partent en fumée.
Il me tarde vraiment de découvrir la suite de cette série. Ce premier tome a vraiment tout ce qu’il faut pour nous offrir une série de grande qualité. Si ça continue de monter crescendo comme ça, les prochains tomes s’annoncent vraiment époustouflant et remarquable. Tout ce côté huis clos, oppressant, angoissant et j’en passe c’est clairement ça la force de ce manga. On meurt d’envie de découvrir ce qu’il s’est vraiment passer dans ce vaisseau. Je me pose un million de questions, je me demande qui a fini par s’en sortir avec le caisson de cryogénisation, ce qu’il s’est réellement passer pour les différents personnages que l’on croise. En bref, ce premier tome est pour moi un vrai chef d’oeuvre qui ne vous laissera clairement pas indifférent!
On va se retrouver sur un vaisseau spatial, le Léviathan, qui flotte à la dérive dans l’espace. Quand les pilleurs arrivent à s’introduire dans le vaisseau, ils découvrent le journal intime d’un collégien qui relate les événements qui ont eu lieu x au sein de ce vaisseau. Et une fois la lecture fini, k’évidence est claire. Il y a un survivant qui se cache parmi les décombres. On découvre ce qui s’est passé il y a des années. Le jeune Kazuma est en plein voyage scolaire vers la Terre. Sauf que le fête tourne court quand une explosion détruit une partie de la coque. Tous les passagers sont donc immobilisé et attendant l’arrivée des secours. Le problème c’est que Kazuma et son amie, Futaba surprennent une conversation entre leur professeur et un robot de maintenance. Les réserves d’oxygène sont insuffisantes pour permettre de tenir jusqu’à l’arrivée des secours. Le seul espoir est un caisson de cryogénisation sauf qu’il ne peut contenir qu’une seule personne.. Malheureusement pour les deux collégiens, leur professeur a compris qu’il a été entendu… Commence alors une lutte sanglante pour garder le secret…
La première chose qui me vient à l’esprit après ma lecture c’est le côté angoissant. On est dans un huis clos mais vraiment oppressant et angoissant. On se pose un milliard de questions, on soupçonne tout le monde. Clairement on devient parano au plus haut point. J’avais l’impression d’être enfermé dans ce vaisseau spatial avec eux. J’avais vraiment l’impression de faire partie intégrante de l’histoire. On est plongé dans cette horreur sans nom. Et quand je pense que ce n’est que le premier tome, je me dis que les autres tomes vont vraiment être aussi fou. On monte crescendo dans cette horreur et je pense qu’on est pas au bout de nos peines et de nos surprises avec cette histoire. Quand on pense deviner une chose, on se rend vite compte que finalement on se trompe totalement et toutes nos théories partent en fumée.
Il me tarde vraiment de découvrir la suite de cette série. Ce premier tome a vraiment tout ce qu’il faut pour nous offrir une série de grande qualité. Si ça continue de monter crescendo comme ça, les prochains tomes s’annoncent vraiment époustouflant et remarquable. Tout ce côté huis clos, oppressant, angoissant et j’en passe c’est clairement ça la force de ce manga. On meurt d’envie de découvrir ce qu’il s’est vraiment passer dans ce vaisseau. Je me pose un million de questions, je me demande qui a fini par s’en sortir avec le caisson de cryogénisation, ce qu’il s’est réellement passer pour les différents personnages que l’on croise. En bref, ce premier tome est pour moi un vrai chef d’oeuvre qui ne vous laissera clairement pas indifférent!
March 9, 2022
"Dans l'espace, personne ne vous entend crier." Je sais, c'est facile, mais ça correspond bien à ce manga.
Graphiquement bien fichu, avec des tranches noires pour renforcer la sensation de huis clos spatial, le manga joue avec nos nerfs en alternant passé (comment le vaisseau a disparu) et présent (des pillards s'y introduisant et tombant sur des obstacles imprévus, reconstituant peu à peu les évènements).
Mon seul regret : que le tome 2 ne soit pas immédiatement disponible pour connaître la suite !
Graphiquement bien fichu, avec des tranches noires pour renforcer la sensation de huis clos spatial, le manga joue avec nos nerfs en alternant passé (comment le vaisseau a disparu) et présent (des pillards s'y introduisant et tombant sur des obstacles imprévus, reconstituant peu à peu les évènements).
Mon seul regret : que le tome 2 ne soit pas immédiatement disponible pour connaître la suite !
February 20, 2024
Ostras… que original y que bueno.
El arte no e ha acabado de cautivar, pero entiendo que para lo que esconde la historia, no podía ser de otra forma.
Me ha gustado especialmente el recurso narrativo de que la historia se explique a través del diario del protagonista.
El arte no e ha acabado de cautivar, pero entiendo que para lo que esconde la historia, no podía ser de otra forma.
Me ha gustado especialmente el recurso narrativo de que la historia se explique a través del diario del protagonista.
January 6, 2022
J'ai préféré les moments d'exploration dans l'épave, un peu moins les flashbacks. J'ai trouvé l'histoire plutôt vue et revue si on lit pas mal de sf. Mais des pages frappantes visuellement (que je montrais même à mes collègues en salle de pause)
September 22, 2024
A fast-paced and exciting survival horror manga compared to Battle Royale and Attack on Titan? Of course, this is my jam. I'd personally compare it to Lord of the Flies mixed with Battle Royale in space, but without the opera, thankfully.
The narrative bounces from the present with three looters who stumble across the Leviathan spaceship, which has been missing for quite some time. Looter 2 finds a journal of Kazuma, a student aboard the ship with his class on its final voyage. Through Kazuma's journal the looters, and therein, the readers are transported back to the circumstances of the Leviathan before and after its accident. But something may or may not be waiting for them after all this time.
Coupled with intricate stippling and an attention to detail on characterization, this is a great beginning to a thrilling series.
Thanks NetGalley and Abrams Comics for an ARC of this work. I'll be sure to check the other volumes out!
The narrative bounces from the present with three looters who stumble across the Leviathan spaceship, which has been missing for quite some time. Looter 2 finds a journal of Kazuma, a student aboard the ship with his class on its final voyage. Through Kazuma's journal the looters, and therein, the readers are transported back to the circumstances of the Leviathan before and after its accident. But something may or may not be waiting for them after all this time.
Coupled with intricate stippling and an attention to detail on characterization, this is a great beginning to a thrilling series.
Thanks NetGalley and Abrams Comics for an ARC of this work. I'll be sure to check the other volumes out!
September 25, 2022
3 pour l'histoire/ 4,5 pour le dessin/ 3 pour les personnages. "Sa majesté des mouches qui se termine en battle royale dans un vaisseau spatial, avec une deadline."
Le dessin en niveau de gris est vraiment très très très beau, et j'ai trouvé que le travail sur la lumière et l'obscurité était extrêmement bien maitrisé. J'ai plusieurs fois été scotchée, par les double planches notamment.
L'incipit était prometteur, et le jeu d'ambiance, paranoïa, anxiété, manipulation bien exécuté.
Je suis intriguée par le personnage de Futaba. Mais les autres m'ont agacée, et le déroulé de l'histoire attendu et manque de profondeur.
Bref, on a frôlé le coup de coeur sur le dessin (qui me fait sortir de ma zone de confort, mais que je trouve vraiment très beau), mais pour l'histoire et les personnages ... je m'attendais à autre chose.
Je lirai peut-être la suite.
Le dessin en niveau de gris est vraiment très très très beau, et j'ai trouvé que le travail sur la lumière et l'obscurité était extrêmement bien maitrisé. J'ai plusieurs fois été scotchée, par les double planches notamment.
L'incipit était prometteur, et le jeu d'ambiance, paranoïa, anxiété, manipulation bien exécuté.
Je suis intriguée par le personnage de Futaba. Mais les autres m'ont agacée, et le déroulé de l'histoire attendu et manque de profondeur.
Bref, on a frôlé le coup de coeur sur le dessin (qui me fait sortir de ma zone de confort, mais que je trouve vraiment très beau), mais pour l'histoire et les personnages ... je m'attendais à autre chose.
Je lirai peut-être la suite.
September 23, 2024
Esta es una historia de un género que no suelo leer y me sorprendió de una manera increíble
Genuinamente me enganchó y estaba muy intrigada en seguir leyendo, sobre todo desde que Kazuma empieza a tener estas dudas sobre si lo que escucharon de la cápsula era real, sobre todo gracias a Nikkaido que empieza a generarle esta duda
No me esperaba que al final todos se fueran a enterar del secreto y que las cosas se pusieran así de mal y todo se convirtiera en una verdadera masacre.
Me dejó completamente atrapada y con ganas de leer el siguiente tomo.
También tengo que agregar, me gustó mucho el dibujo. Creo que iba muy bien con la historia, pero además me agradó que tuviéramos personajes con los rasgos asiáticos muy marcados, porque usualmente en el anime y manga es algo que no me ha tocado ver tan frecuentemente.
Genuinamente me enganchó y estaba muy intrigada en seguir leyendo, sobre todo desde que Kazuma empieza a tener estas dudas sobre si lo que escucharon de la cápsula era real, sobre todo gracias a Nikkaido que empieza a generarle esta duda
No me esperaba que al final todos se fueran a enterar del secreto y que las cosas se pusieran así de mal y todo se convirtiera en una verdadera masacre.
Me dejó completamente atrapada y con ganas de leer el siguiente tomo.
También tengo que agregar, me gustó mucho el dibujo. Creo que iba muy bien con la historia, pero además me agradó que tuviéramos personajes con los rasgos asiáticos muy marcados, porque usualmente en el anime y manga es algo que no me ha tocado ver tan frecuentemente.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Displaying 1 - 30 of 127 reviews