HMCS Algonquin (R17)
| «Алгонкін» (R17) | ||
|---|---|---|
| HMCS Algonquin (R17) | ||
 | ||
| Канадський есмінець «Алгонкін». | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | ескадрений міноносець типу «V» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Канада
| |
| Належність |  Військово-морські сили Канади
| |
| На честь | перший корабель флоту на ім'я «Алгонкін»[Прим. 1] | |
| Корабельня | John Brown & Company, Клайдбанк | |
| Замовлено | 1 вересня 1942 | |
| Закладено | 8 жовтня 1942 | |
| Спущено на воду | 2 вересня 1943 | |
| Введено в експлуатацію | 28 лютого 1944 | |
| На службі | 1944–1970 | |
| Переданий | 28 лютого 1944 року переданий до складу Королівського ВМФ Канади під ім'ям «Алгонкін» | |
| Перейменований | з «Валентайн» (у 1942) | |
| Перекваліфікований | 25 лютого 1953 року на фрегат типу 15 | |
| Виведений зі складу флоту | 6 лютого 1946/1 квітня 1970 | |
| Статус | 1971 році проданий на брухт | |
| Нагороди | 3 бойових відзнаки[Прим. 2][1] | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику Операція «Тангстен» Операція «Гудвуд» Нормандська операція * Операція «Нептун» Арктичні конвої * Конвой RA 60 * Конвой RA 62 * Конвой JW 63 * Конвой RA 63 | |
| Ідентифікація | ||
| Девіз | «Впевненим ударом» (фр. A coup sur) | |
| Параметри | ||
| Тоннаж | 2 743 тонни (стандартна) | |
| Довжина | 110,57 м | |
| Ширина | 10,87 м | |
| Осадка | 3,0 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парових турбіни Parsons 3 × парових котли Admiralty | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 40 000 к.с. | |
| Швидкість | 31 вузол (57 км/год) | |
| Дальність плавання | 4 860 миль (9 000 км) на швидкості 20 вузлів | |
| Екіпаж | 250 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 4 × 120-мм гармати QF Mark IX | |
| Торпедно-мінне озброєння | 8 (2 × 4) × 533-мм торпедних апаратів 20 глибинних бомб | |
| Зенітне озброєння | 4 (4 × 1) × 40-мм зенітних гармати Bofors L60 4 × 20-мм автоматичних зенітних гармати «Ерлікон» | |
| Радіолокаційне озброєння | HF/DF Радар 272, пізніше Радар 276 | |
«Алгонкін» (R17) (англ. HMCS Algonquin (R17) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «V» Королівського військово-морського флоту Канади за часів Другої світової війни.
Ескадрений міноносець «Алгонкін» закладений 8 жовтня 1942 року на верфі компанії John Brown & Company у Клайдбанку, спочатку під назвою «Кемпенфельт», пізніше «Валентайн». 2 вересня 1943 року він був спущений на воду, а 28 лютого 1944 року увійшов до складу Королівських ВМС Канади. Есмінець брав участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні, бився у Північній Атлантиці біля берегів Франції, Англії та Норвегії, забезпечував висадку союзників у Нормандії, супроводжував арктичні конвої.
За проявлену мужність та стійкість у боях бойовий корабель заохочений трьома бойовими відзнаками[2].
30 березня 1944 року есмінець був включений до складу сил[Прим. 3], що готувались до проведення операції «Тангстен» — атаці палубною авіацією королівського військово-морського флоту Великої Британії німецького лінкора «Тірпіц». Британське командування побоювалося, що цей єдиний лінкор, що лишився у німців і переховувався в Алта-фіорді, після ремонту знову стане загрозою стратегічно важливим арктичним конвоям, які доставляли вантажі до Радянського Союзу. Знищення лінкора дозволило б звільнити кілька важких бойових кораблів, що дислокувалися у Північному морі для протидії «Тірпіцу».
3 квітня 1944 року літаки з п'яти авіаносців завдали удару по «Тірпіцу». Британські льотчики на 42 пікіруючих бомбардувальниках Fairey Barracuda у супроводі 80 винищувачів зустріли серйозний опір німців. Й хоча п'ятнадцять авіабомб вразили ціль, німецькому лінійному кораблю не були завдані суттєвих збитків. Через два місяці він знову увійшов до строю. Втрати британців склали чотири літаки, дев'ять льотчиків загинули.
17 липня разом з лінкором «Герцог Йоркський» та крейсерами «Кент», «Девоншир» і «Джамайка» ескадрений міноносець «Алгонкін» прикривали авіаносну групу з авіаносців «Формідабл», «Індіфатігебл» та «Фьюріос»[Прим. 4], що проводили чергову спробу атакувати німецький лінійний корабель «Тірпіц» у норвезькому фіорді Каафіорд.
З 17 до 23 вересня 1944 року есмінець входив до складу ескорту конвою JW 60[Прим. 5] до Мурманська та зворотний конвой RA 60.
У ніч з 12 на 13 листопада «Алгонкін» входив до флотського угруповання, разом з крейсерами «Кент» та «Беллона», есмінцями «Мінгз», «Верулам» та «Замбезі», яке за даними розвідувального перехоплення «Ультри» здійснювали атаку на німецький конвой KS 357 поблизу норвезького узбережжя між Лістерфіордом та Еґерсундом. Результатом атаки стало потоплення німецьких суховантажних суден «Грейф» та «Корноайллес», а також мінних тральщиків M 427 і M 416, мисливців за підводними човнами UJ 1221, UJ 1223 і UJ 1713. «Алгонкін» узяв участь у затопленні трьох мисливців за ПЧ та одного судна.
1 січня 1945 року «Алгонкін» з крейсером «Дайадем», ескортним авіаносцем «Віндекс» та есмінцями «Мінгз», «Савідж», «Скодж», «Серапіс», «Замбезі», «Зебра», «Сторд» і «Сіу» вийшов на ескорт арктичного конвою JW 63 до Кольської затоки.
8 січня 1945 року конвой прибув до Росії, а 11 січня вийшов зворотній конвой RW 63, з 29 суден. Під час переходу попав у зону суворого шторму, вітер сягав 157 км/год, судна були розкидані й практично поодинці дісталися Лох-Ів лише 21 січня. У лютому «Алгонкін» і «Сіу» вийшли до Мінча для зустрічі канадського авіаносця «Панчер».
Пізніше есмінець прибув до Галіфакса, Нова Шотландія, для проведення «тропікалізації» корабля, з метою його підготовки до дії у тропічних водах Тихого океану, де він мав увійти до складу тамтешнього британського флоту. Але під час переходу, у східному Середземномор'ї, надійшла новина про завершення воєнних дій на Тихоокеанському театрі війни. Після короткого відпочинку в Александрії корабель пересік Індійський та Тихий океан і прибув до ВМБ Ескуаймолт у Британській Колумбії. 6 лютого 1946 року виведений до резерву.
25 лютого 1953 року знову введений до лав канадського флоту, пройшов процес модернізації на фрегат типу 15. Наступні 14 років служив у складі ВМС, переважно у Північній Атлантиці. У січні 1958 року сталася корабельна аварія, «Алгонкін» зіткнувся в морі з есмінцем «Нутка». 1967 році повернувся до Ескуаймолта, 1 квітня 1970 року виведений зі складу флоту. 1971 році розібраний на брухт на Тайвані.
- HMCS Huron (G24)
- HMS Decoy (H75)
- HNoMS Eglantine (K197)
- HMCS Haida (G63)
- Тральщики типу «Хант»
- Ескадрені міноносці типу «Рівер» (Канада)
- Виноски
- ↑ на честь корінного індіанського народу Північної Америки алґської мовної родини — алгонкінів.
- ↑ 3 бойових відзнаки за участь у кампаніях та битвах Другої світової війни: за бойові дії в Норвегії (1944), за висадку в Нормандії (1944), за арктичні конвої (1944–1945).
- ↑ Загалом до операції «Тангстен» залучались: лінкори «Герцог Йоркський» під прапором адмірала Б. Фрезера та «Енсон» під прапором віцеадмірала Г.Мура, 6 авіаносців «Вікторіос», «Фьюріос», «Імперор», «Фенсер», «Серчер» та «Персьюер», 4 крейсери «Белфаст», «Рояліст», «Шеффілд» і «Ямайка»; 16 есмінців «Віджілент», «Вейкфул», «Віраго», «Верулам», «Матчлес», «Марна», «Метеор», «Мілн», «Урса», «Андонтед», «Онслот», «Джавелін», «Свіфт», канадські «Алгонкін» і «Сіу», польський «Піорун».
- ↑ До складу ударного угруповання флоту на операцію «Маскот» входили: лінкор «Герцог Йоркський», авіаносці «Формідабл», «Індіфатігебл» та «Фьюріос», крейсери «Беллона», «Кент», «Девоншир» і «Джамайка», есмінці: «Марна», «Матчлес», «Мілн», «Мушкетір», «Нубіан», «Скордж», «Верулам», «Віджілент», «Віраго», «Волейдж», «Бульдог», «Алгонкін» та «Сіу»; фрегати «Бурже», «Гост» і «Інмен».
- ↑ До складу ескорту конвою JW 60 входили: ескортні авіаносці «Страйкер» і «Кампаніа», лінкор «Родні», легкий крейсер «Дайадем», есмінці «Марна», «Мілн», «Метеор», «Маскітер», «Венус», «Саумарез», «Скорпіон», «Верулам», «Віраго», «Волейдж», канадські «Алгонкін» і «Сіу».
- Джерела
- ↑ HMCS ALGONQUIN (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 жовтня 2013. Процитовано 21 липня 2019.
- HMCS Algonquin (R 17). на uboat.net. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 21 липня 2019. (англ.)
- HMCS ALGONQUIN (R 17), ex-HMS VALENTINE - V-class Destroyer. на naval-history.net. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 21 липня 2019. (англ.)
- HMCS ALGONQUIN (1st) [Архівовано 28 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- HMCS Algonquin [Архівовано 25 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- The Royal Canadian Navy and Overseas Operations (1939—1945) [Архівовано 1 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Macpherson, Ken & Barrie, Ron (2002). The Ships of Canada's Naval Forces 1910—2002 (Third ed.). St. Catharines, Ontario: Vanwell Publishing. ISBN 1-55125-072-1.
- Raven, Alan; Roberts, John (1978). War Built Destroyers O to Z Classes. London: Bivouac Books. ISBN 0-85680-010-4.
| Королівські ВМС Великої Британії  |
|   | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||
Есмінці ВМС Великої Британії: Попередній тип: «S та T» → Наступний тип: «W та Z» * жирним кольором виділені лідери ескадрених міноносців кожного типу | ||||||
